Спасіння рядового вкладника

 

 

Критична ситуація склалася в банківській системі маленької острівної й колись заможної держави Ісландія. Спочатку виникли проблеми в найбільшого банку країни Kaupthing Bank – він отримав державну підтримку. Вже наступного дня уряд змушений був викупити другий за обсягами банк Landsbanki. А ще через день, коли паніка серед вкладників сягнула максимуму, влада взяла під контроль Kaupthing Bank. Одночасно у Великій Британії збанкрутував Icesave, дочірній банк ісландського Landsbanki. Близько 300 000 британців, що дорівнює всьому населенню Ісландії, тримали в ньому свої вклади, однак уряд останньої відмовився надати їм компенсації. У відповідь Велика Британія заморозила всі рахунки Icesave. Обурений прем’єр-міністр цієї країни Гордон Браун заявив, що буде судитися з Ісландією, захищаючи інтереси своїх громадян. А міністр фінансів Великої Британії пообіцяв англійським вкладникам ісландського банку, що держава гарантує їм повернення всіх заощаджень, навіть якщо вони перевищують гарантовану суму в €50 000.

 

Найцікавіше те, що в ісландських фінансових установах, які в Європі вважалися майже офшором, зависли значні кошти російських бізнесових структур. Саме з цим пов’язана ледве не детективна історія про надання Росією (яка сама потерпає від кризи) Ісландії кредиту на суму €4 млрд. За цією містичною позикою крилося банальне бажання наближених до влади РФ олігархів повернути «своє собі». Погані новини з одного банку, наче епідемія, що проникає через телевізор, вражали вкладників зовсім інших банків у інших країнах. До банкоматів та у банківські відділення утворилися черги тих, хто не повірили у запевнення чиновників і прагнули зняти готівку. Депозитна паніка за кілька днів охопила ледь не всю Європу й у вихідні керівники урядів та міністри фінансів країн ЄС та Великої Британії замість відпочинку змушені були приймати план колективного порятунку.

 

 

Проблема з іпотечним кредитуванням, яка виникла рік тому, тепер виглядає лише як початок глобальної фінансової пожежі. То тільки тліла лісова підстилка. Потім, поступово, полум’я перекинулося на стовбури й захиталися фондові індекси. Й ось ми бачимо, як палають крони і як вкладники банківських депозитів намагаються врятувати хоча би щось. Інформаційний вітер стрімко розносить пожежу. Німецькі бюргери, англійські джентльмени, американські ковбої, японські самураї – всі ведуть себе так само, як і звірі в палаючому лісі – рятуються. Схоже, що в цій ситуації фінансові топ-менеджери сховали в шухляду підручники МВА, забули про ризики інфляції й на повну потужність включили верстати, на яких друкують гроші. Загальні цифри вражають. Конгрес США на порятунок фінансової системи виділяє $700 млрд США, Німеччина надасть фінансових гарантій на €500 млрд, Франція на €360 млрд., Іспанія на €100 млрд, Велика Британія – еквівалент $620 млрд США. І це тільки початок.

 

За ними гарантії за депозитними вкладами й підтримку банкам своїх країн проголосили уряди Японії, Індії, Індонезії, Австралії, Нової Зеландії та низки інших. Одержавлення банків чи фінансових корпорацій хвилею пройшло від Атлантики до Тихого океану. Рятують вкладників і в сусідній Росії. Після того, як росіяни за лічені дні зняли кілька десятків мільярдів рублів із рахунків Росбанку, Райффайзенбанку, Банку Москви, Альфа-банку, Уралсібу, Газпромбанку – уряд Владіміра Путіна переконав парламент збільшити гарантії по депозитах вкладників до 700 000 рублів

 

У цьому фінансовому протуберанці, що реве голосами мільйонів розлючених вкладників, зовсім не чутно голосів тих, хто ще недавно виступали за вільну від втручання держави економіку, та тих, хто проголошували, що неефективні банківські чи фінансові установи та їх менеджери мають піти з ринку. Не чути й тих фінансистів, які намагаються попередити світ про інфляційні загрози. Коли дим від пожежі розвіється, ми побачимо зовсім новий світ.