«Я не сказала б, що «донбаську ідентичність» вигадала саме Партія регіонів. Як не мене, своїм корінням ця міфологема сягає ще радянської традиції культу малої батьківщини, яка в донбаському варіанті включала в себе героїзацію праці й працівника (передусім вугільної та металургійної промисловості), формувала відчуття особливого шляху, унікальної історичної долі цього регіону (з революційним відтінком) і зрештою оформилася в той самий місцевий патріотизм, що й досі залишається складовою ментальності пересічного мешканця Донбасу», – розповіла соціолог.
Вона підкреслила, що «донбаська ідентичність» є доволі стійкою.
«Як свідчать дослідження, у донеччан протягом усіх років незалежності серед групових ідентичностей домінує локальна регіональна, себто донецька. До речі, на сьогодні вона переживає цікаву реновацію за рахунок уведення в цей радянський конструкт Донбасу ще й елементів історії дореволюційного приватновласницького розвитку промисловості в поєднанні з «валлійською ідентичністю». Останнє добре помітно на прикладі місцевої періодичної публіцистики та низки сайтів, присвячених згаданому регіону», – розповіла Оксана Міхаєва.
В той же час вона відзначила, що така ідентичність не має в собі сепаратистських настроїв.
«Однак на рівні свідомості пересічного його мешканця я не трактувала б донбаську ідентичність як сепаратистську. І це знову ж таки пов’язано з культом малої батьківщини, яка логічно була вбудована в конструкт батьківщини великої – СРСР. Відповідно й сучасне домінування регіональної ідентичності не свідчить про бажання відділитися від теперішньої більшої батьківщини – України. Сепаратистські тенденції даються взнаки, коли це входить в інтереси політичних та олігархічних кіл, натомість прості люди, за результатами дослідження, у низці питань демонструють позитивне ставлення до єдності України», – наголосила дослідниця.
Більше читайте в інтерв’ю Оксани Міхаєвої у № 51 «Українського тижня».