Втім, щодня, переважно зранку, сюди прямують десятки людей. Несуть папір, скляні, пластикові та жерстяні пляшки. Все це збирає Павло Іванович. Пенсіонер облаштував пункт прийому у власному гаражі. За кілограм макулатури він пропонує 1,70 грн, за пластикові пляшки 2,70 грн. Це десь на 30 копійок дешевше ніж в офіційних пунктах підприємства Київміськвторресурси. Але ж Павло Іванович бізнесмен і якраз на різниці він і заробляє.
«Раз на тиждень все збираю і машиною відвожу до пункту прийому. Виходить додатковий заробіток до пенсії десь 4 тисячі гривень».
Фото автора
За спостереженнями Павла Івановича клієнти його «пункту» в гаражі поділяються на дві категорії. Перші – збирачі сміття. Пенсіонери, люди без постійного місця проживання, із алкогольною залежністю. Вони обходять сміттєві баки в районі, перебирають відходи і приносять знайдене. Серед них є навіть рекордсмени. Наприклад, збирач на велосипеді, який щомісяця привозить макулатури та пляшок приблизно на 7 тисяч гривень. Районна газета назвала його «Картоньєро». Але є й ті, хто не заробляє збиранням вторсировини. Павло Іванович називає їх «свідомі». Мешканці навколишніх будинків, які приносять маленькі партії пляшок та паперу. Гроші переважно за це не беруть або ж отримують пару гривень за відсортоване вдома сміття.
Чиатйте також: Наука з буком: громадські ініціативи та сміттєва криза у Львові
«Я помітив, що чомусь жінок більше приходить. Чоловіки може соромляться, бо побачать їх тут і подумають, що вони як бомжі сміття збирають. А от дівчат тільки більше стає. Щоправда, це ж треба час витратити на те, щоби дійти до пункту перед роботою, скажімо. Тож, не всі готові це робити. Мені ж добре. Чим більше клієнтів – тим краще».
Facebook/Київміськвторресурси (пункт прийому вторсировини у Києві)
Витрачати додатковий час у пошуках пункту прийому дійсно не всі погодяться. В Києві зелені кіоски компанії Київміськвторресурси розташовані переважно на лівому березі (всього 47 пунктів прийому вторсировини). Одиниці є в районі метро Шулявська, Оболонь, Контрактова площа. Туди можна принести пластики кількох видів, папір, скляні пляшки та склобій, жерсть, поліетилен. Донедавна приймали на переробку навіть текстиль. Всі ці старі речі або продають більшим підприємствам – переробникам або оброблять самотужки. Так, з пластику роблять лопати. Поліетилен дрібнять на спеціальні гранули. У подальшому перероблені пакети навіть стають частиною наповнювачів для зимового одягу.
Facebook/Андрій Саук (лопати для прибирання снігу, виготовлені з втор сировини підприємством Київміськвторресурси)
Влітку цього року у Голосіївському районі відкрили станцію сортування сміття. Громадська організація «Україна без сміття» орендувала склад, облаштувала місце збору – десяток контейнерів зі спеціальними інформаційними позначками про те, куди, яке сміття класти. Раз на тиждень автобус активістів їздив Києвом, збираючи від людей безкоштовно пакунки і вже волонтери сортували вторсировину на станції. Можна було і особисто принести своє сміття. Ідея відкрити громадську станцію належить засновниці проекту «Україна без сміття» Євгенії Аратовській. Вона давно переймається питаннями відходів в Україні. Поїздивши світом, побачивши подібні об’єкти у Бельгії, Данії, Німеччині, киянка вирішила і собі відкрити станцію сортування. Спершу станція працювала на волонтерські гроші. Вторсировину збирали, потім продавали компаніям-переробникам. Таким чином вже на третій місяць роботи витрати на оренду приміщення, комунальні послуги, оплату роботи водія покривалися за рахунок продажу сміття.
Чиатйте також: Віддайте наше сміття іншим
«Є багато видів пакування, які є ліквідними. Їх можна переробляти. Якщо порівнювати скляну пляшку із ПЕТ пляшкою, то у ПЕТ пляшки більше переваг. В неї менша вага. І авто, яке буде перевозити пакування, завантажене буде більше і менше викине шкідливих речовин. Нині в Україні придатними до переробки є навіть паперові стаканчики. Вони не такі вже і паперові, там є шар поліетилену. Але є один завод Зміївський картонно-паперовий комбінат у Харківськиій області він переробляє відходи упаковки типу Tetra-Pack, а також змішані горнятка також переробляють. Але питання хто їх збере, накопичить в Києві щоби їх переробники забрали. Переробник хоче забрати тонну, дві, десять, двадцять. Щоби приїхати фурою і вже щось привезти. А сто кілограмів чи п’ять йому не цікаво».
Facebook/Україна без сміття (громадська станція сортування сміття)
На громадській станції сортування було чисто, не було неприємних запахів. Там збиралися цікаві та активні люди, які буквально ногами голосували за зміни у культурі поводження зі сміттям. Однак, у липні Євгенія Аратовська змушена була призупинити роботу пункту. Оскільки виникли проблеми із вивозом сировини. Авто активісти орендували і власник не продовжив термін. Євгенія Аратовська каже,- завдяки розголосу, медіа підтримці, інформаційно-просвітницькій роботі громадській організації вдалося зібрати гроші на власне авто.
«Зараз ми відновлюємо роботу. І наприкінці листопада маємо вже відкритися знову і можна буде нам горнятка нести і різні інші корисні для переробки відходи».
Читайте також: ЄБРР оголосив конкурс на будівництво сміттєпереробного заводу у Львові
Пунктів прийому вторсировини, однієї громадської станції сортування замало для тримільйонного міста. Євгенія Аратовська сподівається, що місць куди люди зможуть комфортно принести відсортовані відходи стане більше завдяки Національній стратегії управління відходами. Документ розробляли три роки спільно з експертами таких міжнародних організацій, як GIZ (Німецьке товариство міжнародного співробітництва), ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку) та проекту Twinning (адаптація українського законодавства під норми ЄС). Стратегію прийняли 8 листопада на засіданні Кабінету міністрів. Там, зокрема йдеться, що до 2030 року в Україні мають відкрити 250 центрів збирання відходів. 25 з яких вже у 2018 році. Також кількість підприємств з переробки відходів планують збільшити з 65, які існують нині, до 800.
Фото з презентації Національної стратегії управління відходами
За підрахунками Міністерства екології, на одного українця щороку припадає 10 тонн відходів. Це вдвічі більше ніж у Європі. Ми переробляємо лише 7% сміття. Тоді як країни ЄС в середньому – 34%. Підписавши Угоду про Асоціацію з Європейським союзом, Україна зобов’язалася привести вітчизняні стандарти поводження зі сміттям до Європейських, щоби зменшити відсоток відходів, які просто гниють на полігонах. Презентуючи Національну стратегію управління відходами, Міністр Остап Семерак назвав три основні її принципи.
«Перший – застосування і впровадження в Україні замкнутої економіки. Чи як ще говорять – циклічної економіки, яка ставиться до відходів, як вторинного ресурсу. Другий принцип – запровадження принципу розширеної відповідальності виробників. Це той базовий принцип, який був підтриманий і схвалений саме асоціаціями виробників, бізнесом. Щоби саме виробники несли відповідальність за ту продукцію, ті відходи, які вони випустили на ринок. Третій принцип – це ієрархія поводження з відходами, яка передбачає пріоритети: запобігання утворенню, підготовка до повторного використання. Вже тоді інші методи утилізації. Як найменш прийнятний елемент управління відходами – це їхнє захоронення».
Чиатйте також: Чому Україна не вчиться використовувати відходи?
Це базові принципи, які були вкрай необхідні для реалізації раніше ухваленого Закону «Про відходи». У статті 32 йдеться, що «з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених побутових відходів заборонено». Для того, щоби це втілити і потрібні були зміни від Уряду. Тепер місцева влада має переглянути договори із компаніями, які вивозять сміття. Вони мають забезпечити умови для роздільного збору і переробки більшості вторсировини. Цікаво, що зміни до Закону ухвалили ще у 2012 році. Тобто було 5 років для підготовки. Але сортування сміття та переробку запровадили лише 575 населених пунктів (за рік, за задумом Уряду, ця цифра збільшиться до 800, а до 2030 року їх буде вже 5 тисяч). У серпні рішення встановити біля кожного будинку спеціальні контейнери прийняли у Львові.
Фото dyvys.info (контейнери для роздільного збору сміття у Львові)
Київська міська рада у липні розробила зміни, які також зобов’язують компанії встановити біля будинків окремі контейнери для паперу, скла, пластику і переробляти відходи. Але Концепцію поводження зі сміттям ще досі не прийняли. Втім, вже точно відомо, що вона чи не повністю повторює Національну стратегію управління відходами. В обох документах захоронення є найменш прийнятним варіантом. На передостаньому місці-спалення. Однак саме на стимулюванні сміттєспалювальних заводів наполягають народні депутати, автори законопроекту №4835-д “Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання використання побутових відходів як альтернативного джерела енергії”. Цей документ вже неодноразово вносили до порядку денного парламенту. 9 листопада, на наступний день після прийняття стратегії управління відходами, його знову поставили на розгляд. Але до голосування не дійшло. Аналітики Реанімаційного пакету реформ та активісти виступили проти. Справа в тому, що в законопроекті пропонується запровадити «зелений тариф» для електроенергії, отриманої від спалення побутових відходів. А це означатиме, що підприємствам буде вигідно не переробляти сміття, а його спалювати.
«Директива 2009/28/ЄС визначає, що країни повинні підтримувати вироблення енергії виключно з відновлюваних джерел енергії, а побутові відходи до них не відносяться. Крім того, тарифне стимулювання спалювання твердих побутових відходів створить конкуренцію за інвестиції. Це зменшить темпи розвитку енергогенерації з сонця, вітру та біомаси».
В заяві експерти також згадують, що запровадження «зеленого тарифу» для малих ГЕС призвело до негативних наслідків – масової побудови на Карпатських річках електростанцій. І як наслідок – зникнення риби, пересихання та погіршення якості води. РПР та громадські організації вимагають взагалі відхилити законопроект №4835-д.
«На розробку стратегії гроші давали міжнародні донори: Німеччина, США. Розробили, прийняли, ухвалили Урядом. І тут паралельно йдуть якісь законопроекти незрозумілі, які підтримують зовсім іншу модель, і які взагалі просто знищують цю всю стратегію. Навіщо витратили час міжнародні експерти, витратили гроші Уряди інших країн, щоби ми цим не скористалися?! Для мене дуже дивно, що немає єдиної державної політики по цьому питанню»,- каже засновниця проекту «Україна без сміття» Євгенія Аратовська.
Цікаво, що у Національній стратегії управління відходами є пункт про відповідальність виробників того ж пластику, паперу, скла, поліетилену. Але чи передбачається, що вони, наприклад, платитимуть податок на упаковку поки не відомо. У Міністерстві екології взяли паузу. Мовляв, стратегія важливий, але базовий документ і як вона працюватиме буде зрозуміло, коли розроблять додаткові законопроекти та постанови. Українці ж вже можуть готуватися смітити по-новому. Привчати себе кидати відходи у різні кошики вдома та поступово відмовлятися від поліетиленові пакетів, замінюючи їх торбинками з тканини.