Росія — велика країна. І не смійтеся, будь ласка, і не крутіть пальцем біля скроні. Бо саме так і є. Тільки велика країна може повернути на власній території час у протилежному напрямку. Колись вона намагалася зробити те саме з річками, та якось не склалося. А ось тепер лишень кілька років знадобилося російській владі, щоб відправити величезну 140-мільйонну державу знову в радянське середньовіччя.
Росія — це не бачена досі машина часу. Хто назве бодай одну країну у світі, здатну розвернутися на 180° і помчати назад із такою швидкістю, що жителі навіть не встигнуть зрозуміти, у якій епосі живуть? Чи то за Івана Ґрозного, чи то за Сталіна, чи то вже за Брєжнєва. Адже Росія — ще й країна швидкостей.
Та й узагалі вона дивовижна. Де ще з таким успіхом використовують високі технології, щоб загнати людей у середні віки? Це ж треба ще переварити й осмислити: найбільший винахід ХХ століття — інтернет — російська церковна влада ставить на службу мракобіссю. Саме через мережу людина на прізвище Ґундяєв, призначена зверхником Російської православної церкви (РПЦ), дає світові знати про дикість ввіреної їй структури. Днями, наприклад, Кірілл закликав заборонити аборти. Узагалі заборонити, назавжди. Зауважимо: не попросив владу сприяти самотнім матерям та багатодітним сім’ям, не порадив суспільству бути уважнішим до вагітних, не окреслив коло проблем, які треба терміново вирішувати, щоб полегшити існування тим, хто народив і народився. Ні, він вимагає не дозволяти людям, насамперед жінкам, розпоряджатися власним тілом і життям.
Читайте також: РФ скинула на Алеппо протибункерні бомби: вбито 25 людей
Майже одночасно, півроку тому, своє слово з приводу абортів сказала католицька церква вустами Папи Римського Франциска. Католицизм традиційно трактував їх як тяжкий гріх, за котрий потрібно автоматично відлучати від церкви. Трактує і досі. Аборт за своєю тяжкістю стоїть у католиків нарівні з такими гріхами, як фізичне насильство над понтифіком, порушення таємниці сповіді, блюзнірство стосовно Святих дарів, єресь тощо. Однак Франциск нагадав про моральне й екзистенційне випробування, котрого зазнають жінки, що зважилися на штучне переривання вагітності. Він розповідав про те, як не раз спілкувався з мамами, котрі не відбулись, і прийняв увесь їхній біль, побачив душевні шрами. Насамкінець Папа виголосив революційне для католицького світу рішення — дозволити відпускати гріх аборту. Це вчинок нормального ієрарха, який усвідомлює, що надворі ХХІ століття й жити за законами 300-річної давності немислимо, непристойно та згубно для церкви.
Та що понтифікові добре, те нашому — смерть. І в Росії починається (точніше, триває) боротьба за повернення в середньовіччя. Успішна, варто сказати. Щоправда, прес-служба предстоятеля тут-таки спробувала відмазати шефа, пояснивши, що той хоче заборони не всіх абортів, а тільки безплатних. І цим прислужилася начальникові в недобрий спосіб, адже Патріарх за скасування дармових абортів і за збереження виключно платних — це вже квінтесенція абсурду. Якщо далі йти за такою логікою, то чом би главі РПЦ не виступити, наприклад, проти замовних, тобто оплачуваних, убивств? Або не засудити перелюб із розрахунку, а просто перелюб залишити в спокої?
Тим часом, доки громадськість гадала, чи всі аборти тепер виявляться поза законом, чи все-таки гінекологічне лобі переможе й платні залишать, держава російська зробила ще один рішучий крок у бік захисту дитинства: наклала заборону на бебі-бокси. Разом із вимогою не дозволяти штучного переривання вагітності це рішення створило дивно гармонійну картину, на тлі якої закон Діми Яковлєва, що забороняє усиновлення іноземцями сиріт, хоч і залишиться неперевершеною за цинізмом та жорстокістю ініціативою, все-таки дуже поблякне.
Їх, власне, і було в Росії один чи двійко, цих бебі-боксів, на відміну від західних країн, а нині й ті заборонено. Хоча приймати небажаних немовлят, анонімно підкинутих у казенні доми й монастирі, — давня християнська традиція, що ґрунтується на милосерді і до малюків, і до їхніх непутящих матусь. Цікаво пояснила лобіювання цієї дивної заборони депутатка Мізуліна (одна з ініціаторів і ліквідації бебі-боксів, і закону Діми Яковлєва). Виявляється, за ті п’ять років, що в Росії існують бебі-бокси, «вони врятували життя лише 35 новонародженим». Розумієте, «лише» 35! Лише… У середньому сім хлопчиків та дівчаток за рік. 35 життів. Тоді як сама Мізуліна з її нардепівським корпусом прирекла на повільну смерть десятки й сотні сиріт, не пустивши їх у нові сім’ї за кордон.
Будь-яка тоталітарна держава відтоптується на слабких. Це закономірно, бо ж диктатор — він за натурою гопник, шпана. А шпана боїться сильних, визнаючи за ліпше воювати з немічними. Коли по-доброму міркувати, то в Росії все населення слабке, якщо вже готове терпіти кримінал біля керма. Одначе, як у будь-якій державі, існують іще й найслабші. Окрім дітей, котрих влада, як бачимо, не обділяє увагою, є старенькі. На цих теж легко відігратися: часто вони самотні, безпорадні, а користі від них жодної. Звичайно, найкраще було б їх усіх позбутись, але все-таки вони платять податки. Тож нехай живуть, тільки не надто жирують. Ось навіщо, скажімо, пенсіонерам, які працюють, індексувати пенсії? На роботу ходять — значить із голоду не помирають. І нехай подякують, що їм узагалі ті допомоги дають. Бо ж нещодавно хотіли працевлаштованих пенсіонерів узагалі позбавити їх. Ти, діду, або трудись, або відпочивай коштом держави. Якщо працюєш, то який ти пенсіонер? Симулянт ти — і крапка. Тоді насилу вдалося відмовити уряд від цього кроку. Тепер-ось збираються скасувати індексацію держвиплат пенсіонерам, що трудяться.
Читайте також: Усі докази свідчать про причетність РФ до атаки на гумконвой у Сирії – МЗС Великої Британії
Або ще одна категорія ненайщасливіших росіян — безробітні. Щоправда, у новому законопроекті вони називатимуться «ті, хто не працює». Ну спасибі, хоч не «дармоїди». Дума обіцяла розглянути законопроект про позбавлення цих людей частини соціальних радощів. Як пояснила віце-прем’єр уряду Росії Ольґа Ґолодєц, мова про законопроект, згідно з яким громадяни, що не трудяться, платитимуть за послуги, котрі нині їм надають безплатно. Наприклад, за лікарські, які наразі входять у пакет обов’язкового медичного страхування.
Міністр охорони здоров’я Вєроніка Скворцова спершу виступила проти, мовляв, це порушення Конституції. Та протрималася вона рівно добу: наступного дня після гучного протесту отямилась і заявила, що її відомство нову ідею підтримує.
«Якщо це дорослі, здорові люди, вони ж явно на щось живуть, працюють, але не платять податків, а користуються безплатно тим, що дає держава. Це абсолютно несправедливо і принижує права тих, хто чесно трудиться й чесно платить податки», — заявила очільниця Мінохорони здоров’я. Нічого не нагадує? От-от, привіт від Іосіфа Бродского, засудженого за «дармоїдство», і тисяч інших радянських «залишенців». До запровадження відповідної статті один крок. До речі, у народі інновацію вже прозвали «податком на дармоїдство».
Цікаво, хто виявлятиме людей, що не трудяться? Хто і як відрізнить справжнього безробітного, що втратив зв’язок із ринком праці, від офіційного, котрий має доходи й не відраховує при цьому гроші в страхові фонди?
Читайте також: Лукан Вей: Тривалість сучасного російського режиму не буде такою, як у СРСР
Ймовірно, тепер, отримуючи поліс медичного страхування, треба буде подавати довідку з місця роботи. Хотілося б наперед знати: скільки коштуватиме такий-от липовий папірець?
На завершення маленький екскурс у лінгвістику. Є таке російське слово «стыд». Походить воно від індоєвропейського steu, що його спільнослов’янська мова успадкувала у вигляді stud («стискатися, замерзати»). Тобто первісне значення іменника «стыд» — «те, що стискає, заморожує». До речі, одного з ним кореня «стужа», «студеный», «стылый». Отже, від початку «стыд» — це щось студене, холодне. Чомусь саме зараз згадалася ця етимологія. «Що сталося зі стидом у Росії?» — «Він замерз». Застиг. Насмерть.