Водночас чимало людей скаржаться на погане фізичного самопочуття, яке спричиняє зміна погоди. Найчастіше йдеться про ортопедичні проблеми або мігрені та інший головний біль. Дехто також називає й інші ускладнення: серцево-судинні, шлунково-кишкові, неврологічні, офтальмологічні тощо. Звичайно, психіатрія також не є винятком. Психічні й зокрема психосоматичні скарги та їхні психосоціальні наслідки цілком можуть залежати від погоди і клімату.
У 1970-х роках учені з різних країн здійснили масштабні дослідження за підтримки неврологів і психіатричних клінік у галузі біометеорології (науки, що вивчає вплив фізичних і хімічних процесів в атмосфері на живі організми. — Ред.). Наслідком стала загальновідома нині інформація щодо залежних від погоди психіатричних скарг пацієнтів, як, наприклад, сезонна депресія, або сезонний афективний розлад (офіційна медична назва хвороби). Насамперед вона стосується метеорологічних аспектів, зокрема зміни погоди, зменшення світлового дня в осінньо-зимовий період. Це, відповідно, викликає нестачу сонячного світла й вітаміну D та збільшення рівня гормону мелатоніну, що спричиняє постійну втому, сонливість і апатію. І тут постає питання про психосоціальний вплив глобальних кліматичних змін, які нарешті вже ніхто не заперечує. Зміна клімату постає сьогодні реальною загрозою для нашого майбутнього, і від її негативних наслідків страждає не тільки планета.
Занепад екосистем, знищення середовища проживання, нестача їжі й поширення алергенів, берегова ерозія внаслідок підвищення рівня моря, шторми, лісові пожежі, теплові хвилі, тривала посуха й руйнівні повені — загальновідомі наслідки глобального потепління. Вони руйнують будинки й поля та залишають тисячі людей без даху над головою. Але є й інші наслідки зміни клімату, які не потрапляють у заголовки медіа, хоча вони також здатні загрожувати людям. Ідеться про психологічні та психіатричні недуги.
Читайте також: Коротка історія штучного інтелекту
Найочевиднішими для широкої громадськості є психологічні наслідки від екстремальних погодних явищ і природних катастроф, які здатні викликати паніку та в особливо важких випадках навіть призводять до так званого посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Конкретні дослідження можна знайти на прикладах регіонів США, які постраждали внаслідок урагану Катріна у 2005 році. Так, майже в половини опитаних у Новому Орлеані розвинувся афективний, або тривожний, розлад. Майже кожен третій страждав від ПТСР. Іншими природними катастрофами з серйозними психологічними наслідками є, наприклад, сильні землетруси або цунамі, унаслідок яких нищиться майно і пропадають безвісти чи помирають близькі люди.
Але кліматична криза також може опосередковано впливати на багатьох із нас. Чимало молоді боїться майбутнього, і невизначеність щодо подальшого розвитку клімату може стати джерелом стресу й непрямим навантаженням на нашу психіку.
У сучасній психіатрії та психології з’явилися нові медичні терміни для позначення страху перед кліматичними змінами: «екологічна скорбота», «кліматичне горе» й «соластальгія» (англ. еco-anxiety, climate grief, solastalgia). «Кліматичним горем» експерти називають стресові емоції, які люди відчувають через екологічні втрати: наприклад, коли вимирають певні види тварин або тануть льодовики. Термін «соластальгія» увів Ґленн Альбрехт, австралійський учений з університету Мердока (буквально це комбінація двох англійських слів: solace — втіха і nostalgia — ностальгія). Зараз цей термін використовують не тільки в наукових колах, а й у клінічній психології та політиці охорони здоров’я. Це слово описує хворобливе почуття фізичного або екзистенційного напруження, пов’язаного зі змінами довкілля разом із місцем проживання людини. Під час своєї роботи в Ньюкаслі Альбрехт спілкувався з місцевими жителями щодо кар’єрних видобутків вугілля та забруднення від електростанцій. Люди скаржилися на відчуття неспокою через вороже оточення, проти якого нічого не могли вдіяти.
Читайте також: Вірус відійде. Ізоляція залишиться
Екстремальні погодні події накопичуються, а повідомлення про вимерлі види тварин мерехтять у новинах майже щодня і в соціальних мережах ми постійно читаємо про занепад океанів і наслідки зміни клімату. Це спричиняє неабиякі занепокоєння, тривогу, гнів, відчуття провини й водночас небезпеки та безпорадності. «Така фундаментальна загроза у глобальному масштабі активізує інстинкти виживання та створює стрес», — каже психологиня Ромі Седласек. Вплив кліматичної кризи на психіку на перший погляд не відразу помітний, але до нього слід ставитися серйозно. Той факт, що екологічні загрози лише зростають, багато хто психологічно часто сприймає як безнадію. А безпорадність і безнадія — це почуття, притаманні людям із депресивними розладами.
Варто також зазначити, що високі температури й надзвичайно великі теплові хвилі буквально «нагрівають наш розум» і заохочують агресію. Тепло блокує логічне мислення і змушує людей гніватися та жорстоко поводитися. Екстраполяція ґрунтується на даних злочинності у співвідношенні до показників зміни клімату з 2000 по 2009 роки у Сполучених Штатах. Особливо страждають від екстремальних температур великі міста. Про це свідчать німецькі дослідження, які засвідчили, що рівень смертності під час екстремальних теплових хвиль у центрі Берліна був вищим, аніж у сільських районах Бранденбургу. В окрему зону ризику потрапляють пацієнти, які страждають на шизофренію та лікуються відповідними медикаментами. Їхня знижена здатність до централізованої контрольованої мозком терморегуляції робить їх особливо сприйнятливими до теплового удару. Також, згідно зі статистикою, теплий вітер приводить до збільшення панічних атак. Та й загалом кожен із нас може підтвердити, що спека й екстремальні температури зменшують нашу працездатність: і фізичну, і розумову. Що ж можна зробити в ситуації з екологічним страхом? Поки що в міжнародному класифікаторі хвороб немає офіційного діагнозу на зразок «кліматичної тривоги». Американське психологічне суспільство хоче оголосити це офіційною хворобою, але зараз невідомо, коли це станеться, якщо станеться взагалі.
Читайте також: Переддень апокаліпсису
«Діагностувати можна лише тривожний розлад, — пояснює Катерина ван Бронзвейк, психологиня й членкиня асоціації психологів, які хочуть боротися зі змінами клімату (Initiative Psychologists for Future). — Дедалі частіше мої пацієнти згадують страх перед зміною клімату як одну зі своїх проблем». Загалом відомо, що страх викликає у людей два типи реакцій: резиґнацію (цілковиту покірливість долі й відмову від боротьби) та дію. «Коли ми боїмося, то черпаємо зі свого страху енергію, щоб реагувати на небезпеку. Коли собака небезпечно гавкає, людина реагує зі страхом і отримує енергію для втечі. Але ми не здатні втекти від зміни клімату, а можемо лише використовувати наш страх як двигун для змін», — каже ван Бронсвейк. Експерти називають такий механізм самоефективністю. Однак оскільки кліматичну кризу неможливо подолати індивідуальними діями, вирішальне значення в цьому контексті має досвід колективних дій. Тому так важливо обмінюватися своїм занепокоєнням із однодумцями і близькими та створювати колективну енергію. Коли ми змінюємо себе, то змінюємо й інших. А так зване покоління Ґрети доводить, що цей процес уже розпочався. Дедалі більше людей, особливо молодих, стають вегетаріанцями чи веганами, відмовляються від автомобілів на користь велосипедів, намагаються зберігати енергію і природні ресурси. Тому найкраще, що може зробити кожен, — це самому стати відповідальним за наше довкілля, трансформувати свій страх в активну дію й тим самим створити позитивний приклад і порив для інших.