Наука

  ▪   Софія Липовецька

Вірус відійде. Ізоляція залишиться

Задля стримування поширення COVID-19 більше 20 % людей у світі перебувають в одночасній ізоляції з метою самозбереження.

Безперечно карантинні заходи є виправданими. Проте, за оцінкою фахівців, тривала соціальна ізоляція несе у собі більшу небезпеку для нашого здоров’я, ніж ожиріння, та є більш шкідливою, ніж викурювання 15 сигарет на день чи зловживання алкоголем.

 

Соціальна ізоляція до COVID 19

 

Масштаби цієї проблеми вражають. За результатами опитування, організованого Мічиганським університетом у 2017 р. («National Poll on Healthy Aging»), у США кожна четверта особа похилого віку вважала себе соціально ізольованою та одна з трьох переживала самотність. У той же час у Великій  Британії нараховувалось півмільйона людей похилого віку, які щонайменше від п’яти до шести днів на тиждень ні з ким не бачились і не спілкувались (дані «Age UK»). Більше половини усіх людей віком від 75 років живуть самі. Дві п’ятих (близько 3,9 мільйона) кажуть, що телевізор є їх основним «співрозмовником». А фахівці прогнозують, що протягом наступних 10 років рівень самотності зросте ще на 49 %. 

 

Соціальна ізоляція – це проблема не лише старших. У 2017 р. британське соціологічне опитування («Action for Children»)  виявило, що більше третини опитуваних дітей відчувають самотність. А в їхніх батьків вона посідає п’яте місце у рейтингу особистих проблем. Цікаво, що активність у соціальних мережах дуже часто є спробою приховати свою соціальну ізоляцію. Надзвичайно актуальним питання ізоляції є для людей з особливими потребами. За даними дослідження «Sense» 50 % осіб з інвалідністю є постійно самотніми.

 

Соціальна ізоляція та самотність схожі поняття, але нетотожні. Якщо перша є об’єктивною фізичною розлукою з іншими людьми, то друга - суб’єктивною: можна почувати себе самотнім, перебуваючи серед інших людей.

 

Читайте також: Сто років виживання. Від яких вірусів постраждала Європа у XX та XXI століттях

 

Вплив соціальної ізоляції на здоров’я

 

Проблема ізоляції набуває зовсім іншого виміру, якщо поглянути на її вплив на здоров’я людини. Завдяки величезній кількості багатоцентрових  наукових досліджень, ми можемо оперувати цілком достовірними даними. Соціальна ізоляція асоціюється із більш високими ризиками різноманітних фізичних та психічних розладів, такими як артеріальна гіпертензія, ожиріння, імунодефіцити, тривожність, депресія, зниження когнітивних функцій, хвороба Альцгеймера і навіть смерть.

 

У відомому британському дослідженні UK Biobank із 500 тисячами учасниками було показано, що ризик інсульту чи інфаркту збільшується в 1,5 раза в самотніх осіб незалежно від інших традиційних факторів ризику, таких як ожиріння, куріння, артеріальна гіпертензія. Разом з тим смертність від цих ускладнень суттєво зростала в соціально ізольованих пацієнтів у порівнянні з тими, кого чекали вдома.

 

Інший великий європейський метааналіз, що включав 148 досліджень із 308 849 учасниками, за якими вели спостереження протягом 7,5 років, визначив, що в соціально ізольованих осіб ризик інфаркту більший на 29 %, , а інсульту – на 32 %. Натомість сильні соціальні взаємозв’язки між людьми покращують виживання вдвічі. Науковці підрахували, що ймовірність померти від ізоляції є такою ж як від викурювання 15 сигарет на день чи зловживання алкоголем (більше 6 дрінків/добу, еквівалентних приблизно 45 г чистого спирту, або 450 мл вина, чи 150 мл горілки). Смертність від ізоляції випередила такі традиційні загрози як ожиріння чи малорухомий спосіб життя.

 

  1. Діаграма Вплив соціальної ізоляції на смертність

(Ning Xia, Huige Li. Loneliness, Social Isolation, and Cardiovascular Health. Antioxid Redox Signal. 2018 Mar 20; 28(9): 837–851. Published online 2018 Mar 20. doi: 10.1089/ars.2017.7312)

 

На жаль, онкологія теж іде в парі із соціальною ізоляцією. Наприклад, проспективне американське дослідження тривалістю 20 років показало, що жінки, які переживали соціальну ізоляцію, мали більше діагностованих випадків раку яєчників.

 

Чому соціальна ізоляція шкідлива? 

 

«Наші клітини змінюються внаслідок перебування в середовищі соціальної ізоляції, - стверджує професор Роберт Руш, директор Техаського навчального центру з геріатрії. - Самотність може бути попередником складних епігенетичних змін». На його думку, старіння само по собі не є хворобою, проте ймовірність розвитку раку чи деменції зростає із віком особливо в соціально ізольованих осіб. Також на фоні депресії знижується рівень імунного захисту та збільшується схильність до інфекційних захворювань.

 

У 2015 році група дослідників Каліфорнійського університету вивчала експресію генів у лейкоцитах людей і мавп. Ці клітини відіграють ключову роль у реакціях імунної системи на інфекцію. Науковці виявили, що в клітинах соціально ізольованих учасників, була підвищена експресія генів, відповідальних за запалення, та зменшення експресії генів, які беруть участь у противірусних реакціях. Запалення само по собі це – пристосувальна реакція організму у відповідь на пошкодження. Проте коли цей процес має постійний характер, а до того генетично зумовлений,  він стає підґрунтям для серйозних проблем зі здоров’ям, як фізичним, так і психічним.

 

В останніх наукових повідомленнях самотність і соціальний стрес були пов'язані з активізацією гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи та симпатичної нервової системи. Постійний хронічний соціальний стрес призводить до глюкокортикоїдної резистентності, посиленого мієлопоезу, нерегульованої експресії прозапальних генів та оксидативного стресу.

 

Читайте також: COVID-19 в Ірані: що приховує режим

 

Соціальна ізоляція як явище має експериментальне підтвердження на багатьох тваринних моделях. Щурі з інфарктом, які жили в клітці з іншими, мали кращі шанси на виживання, порівняючи із тими, хто знаходився сам при ідентичній якості лікування. Експериментальна модель на мавпах показала, що темпи прогресування атеросклерозу значно збільшуються в умовах ізоляції.

 

А тепер про соціальну ізоляцію та психічне здоров’я. Цікавим є її вплив на біохімічні процеси мозку. З’ясувалося, що довге перебування на самоті підвищило у лабораторних мишей рівень нейрокініна B – речовини, що виробляється в гіпоталамусі – ділянці мозку, відповідальній за соціальну поведінку. Після тривалого перебування на самоті тварини  демонстрували страх, агресію стосовно незнайомих мишей і ставали особливо чутливими до погроз. Наприклад, при зустрічі із загрозою миша завмирала і довго залишалася нерухомою, навіть якщо небезпечний стимул забирали. Хоча в нормі гризуни швидко відволікаються, коли підстав для страху немає. Такий ефект спостерігався тільки у тих мишей, які провели на самоті два тижні.

 

Після штучної блокади нейрокініну B препаратом осанетант, раніше розробленого для лікування шизофренії, миші вели себе адекватно навіть після тривалої самотності. Вчені довели, що у людському мозку також є система різних тахікінінів. Якщо блокування якогось з них дасть подібний ефект в людини, такі методики можна буде використовувати в терапії депресивних і тривожних розладів, які нерідко пов’язані із соціальною ізоляцією.

 

Читайте також: Утрачені тижні. Що не так із реагуванням України на пандемію COVID-19

 

Щоправда, мусимо зробити поправку на генетику. Дослідники виявили, що є  категорія людей, які генетично несхильні почувати себе самотніми і значно легше переживають соціальну ізоляцію. Разом з тим є інша група осіб, які відчувають себе одинокими навіть у колі друзів та родини. Використовуючи дані близнюкових досліджень, було показано, що соціальна ізоляція і самотність є незалежними факторами ризику, а генетична схильність суттєво передбачає серцево-судинні, психічні та метаболічні розлади.

 

Соціальна ізоляція в Україні

 

На жаль, досліджень по соціальній  ізоляції в Україні не проводились. Проте кожен 5 українець – це особа похилого віку.  До того ж, до початку епідемії  COVID 19, щохвилини нашу державу покидало двоє людей. За рік ця цифра добігала до 1 мільйона. І як зауважив колишній міністр закордонних справ, Павло Клімкін: «Країна ризикує остаточно перетворитися в край старих і дітей». Якщо у 1990 тих - на початку 2000 р.р. темою номер один, було соціальне сирітство викликане імміграцією, то на сьогодні мусимо говорити про проблему соціальної ізоляції cтаршого покоління, яке залишилося. До цього числа слід ще додати 2 мільйони 600 тисяч осіб з інвалідністю.

Відтак пандемія коронавірусу колись таки завершиться, а Україна на далі залишиться країною ізольованих людей якщо рівен солідарності в нашому суспільстві залишиться незмінним. 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.