Скандал довкола ТВі: інтриги в каламутній воді

Скандал довкола телеканалу ТВі змушує вкотре замислитися над співвідношенням цілей і методів. Зокрема, над тим, чи може ефективно захищати прозорість і свободу будь-яка структура з украй заплутаною й непрозорою схемою власності.

Фабула подій така. Вранці. 23 квітня прес-служба ТВі повідомила, що на телеканалі новий генеральний директор. Ним бу­ло названо тележурналіста Артема Шевченка, який вів на ТВі програму «Знак оклику». Також повідомлялося про нового власника каналу – американського бізнесмена родом з Одеси Олександра Альтмана.

Читайте: «Як Хорошковський і Фірташ «Інтер» розпасували»

«Старого» гендиректора Наталю Катеринчук не пустила в приміщення телеканалу охоро­­на, підконтрольна Артемові Шев­­ченку. Не міг потрапити туди і власник ТВі, російський бізнесмен Константін Каґаловскій. Не пускали й журналістів. У ЗМІ миттєво поширилася заява про рейдерське захоплення телеканалу. Пані Катеринчук викликала на місце міліцію. Врешті-решт їй і Каґаловскому вдалося пройти до приміщення з допомогою народних депутатів від фракції УДАР. Незабаром у соцмережах з’я­вилися документи, що стосувалися змін у керівництві каналу. Згідно з паперами, ТРК «Телерадіосвіт», якій належить ТВі, 22 квітня провела збори, на котрих і замінила Наталю Катеринчук Артемом Шевченком. При цьому в протоколі прямо зазначено: «збори» складалися з одного учасника – Олега Радченка, директора товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Ін­фо», що, сво­­єю чергою, контролює ТРК «Телерадіосвіт». Колектив телеканалу і Наталя Катеринчук заявили, що жодної довіреності на ім’я Радченка ніхто не бачив. Не зміг надати цих документів і новий «власник». Натомість у соцмережах з’явився документ нібито компанії Wilcox Ventures LTD, у якому було вказано, що Радченка усунуто з посади директора компанії «Медіа Інфо» ще 19 квітня. А на його місце призначено ту саму Наталю Катеринчук. Рішення, згідно з документом, прийнято 99% голосів товариства «Медіа Інфо». При цьому офшорна Wilcox Ventures LTD, зареєстрована на Британських Віргінських островах, і є власницею цих 99% акцій.

Довіра до медіа, яке дотепер позиціонувалося як борець за правду, але не може чітко сказати, хто є його власником, однозначно впаде

А тепер стежте за рухами. Як видно з документів, звільнення Радченка 19 квітня спирається на довіреність, нібито видану компанією Wilcox такій собі Оксані Єфім­­чук 14 березня 2013 року. Тобто офшорний власник уповноважив цю особу проголосувати за зміну влади в «Медіа Інфо». Проте 22 квітня Радченко, який уже три дні мав би бути усунутий, голосує як повноправний представник «Медіа Інфо» за змі­­ну керівництва на ТВі. Якщо Wilcox Ventures LTD справді доручала звільнити його з «Медіа Інфо», то, за логікою, він не мав жодного права проводити якісь збори «Телерадіосвіту» й змінювати менеджмент ТВі. Але є нюанси. Чимало спостерігачів звернули увагу на те, що документ про нібито усунення Радченка опубліковано без відповідної печатки. Крім того, є ще серйозніше питання: чому згаданий факт оперативно не внесли до Державного реєстру? Адже вимога невідклад­­но це зробити також міститься в рішенні зборів «Медіа Інфо».

Тут слід нагадати, що на початку квітня Нацрада з питань телерадіомовлення зареєструвала збільшення частки «Медіа Інфо» в статутному капіталі «Телерадіосвіту» з 43,6% до 100%. Хоча на вересень минулого року крім «Ме­­діа Інфо» каналом також володіли кіпрська фірма Seradgill Holdings LTD (49 %) та українська «Міжнародна медіа-компанія» (7,4%). А ще раніше офшорка Seradgill взагалі, за даними Нац­ради, мала у власності 92,6% каналу.

Простий арифметичний підрахунок засвідчує, що контроль над ТВі у два прийоми перейшов від офшорки на Кіпрі до офшорки на Британських Віргінських островах. Спочатку, у вересні, це було 43,6%. Тепер, у квіт­ні, – 100%. До речі, компанію Seradgill низка джерел приписували до імперії нині покійного Бо­­ріса Бєрєзовского. Але його вже немає. Натомість у день здачі цього числа Тижня у друк колишній гендиректор ТВі, а нині нардеп від «Батьківщини» Микола Княжицький оприлюднив докумен­­ти, згідно з якими 95% телеканалу належать уже не Wilcox, а дотепер невідомій лондонській Balmor Invest LTD! І, слід припустити, саме від імені вже цієї офшорки «міняли владу» на ТВі.

Питання власності на каналі було заплутаним від самісінького початку. Згадаймо, що під час ство­­рення ТВі як його власники фігурували колишній російський медіа-магнат Владімір Ґусінскій та екс-соратник ув’яз­­неного олігарха Міхаіла Ходорковского, теж політемігрант, Кон­­стантін Каґаловскій. Але досить скоро між партнерами стався конфлікт: Каґаловскій звинуватив Ґусінского в тому, що його продакшн-студії вимивають гро­­ші з каналу, продаючи йому втридорога російський телепродукт. Нібито для боротьби з цим Каґаловскій ініціював додаткову емісію акцій, чим розмив частку Ґусінского. Справа пішла по американських судах.

Цікавий нюанс: за даними профільної російської агенції, 20 серпня 2012 року суд у Нью-Йор­­ку виніс остаточне рішення, згід­­но з яким Каґаловскій мав заплатити Ґусінскому за розмивання власності в ТВі понад $28 млн. Нагадаємо, саме після цього й розпочався перехід контролю над каналом від кіпрської компанії Seradgill Holdings до британ­сько-віргінської Wil­cox Ventures…

Зі свого боку, новопризначений гендиректор Артем Шевчен­­ко в розмовах із журналістами 23 квітня не раз дав зрозуміти: прихід Альтмана пояснюється тим, що Каґаловскій нібито хотів продати канал, а цього слід було уникнути. Кому могли продати ТВі, ні Шевченко, ні Альтман так і не сказали. Каґаловскій же такі наміри категорично заперечив на прес-конференції: «Протягом останнього року таких переговорів я не вів, про це заявляю відповідально». У ситуації, що скла­ла­­ся, цікавою лишається позиція народно­­го депутата Княжицько­­го, який на своїй сторінці у Face­­book у розпал подій 23 квітня написав, що вважає зміну керівництва ТВі законною. І додав цікаву фразу: «Маю надію, що канал і надалі залишиться чесним. Усе ж краще, ніж Медведчук:)». Чи слід це розуміти як натяк на те, що Каґаловскій нібито готовий був продати канал Медведчукові?

Читайте: Юрій Макаров: "Захоплення" ТВі відбувалось в найгірших донецьких традиціях»

Є й протилежна версія: ТВі відібрали саме для того, щоб пізніше «злити» його комусь близькому до влади. Про це з посиланням на джерела повідомило профільне видання «Телекритика».Певна логіка в можливому перепродажу каналу є. У 2011-му ТВі зазнав чистого збитку на 16 млн 120 тис. грн. Це значно мен­­ше, ніж роком раніше, але загальна картина все одно лишається невтішною, тим паче що наразі ніхто не збирається повертати телеканалу частоти, відібра­­ні напередодні парламентських виборів за позовом групи «Інтер». А отже, аудиторія ТВі лишається мізерною (близько 0,6%, за даними Нацради). Про які «інвестиції» в такому разі веде мову бізнесмен Альтман, адже вони гарантують лише збитки? На зборах колективу новий інвестор відповісти на це запитання не зміг.

Новий менеджмент узявся до справи різко. 23 квітня в ефір не вийшла програма Мустафи Найєма, на якій Каґаловскій мав би пояснити глядачам свою позицію. У відповідь більшість журналістів каналу відмовилися готувати ефір, а потім і заявили про оголошення страйку. Вже наступного дня (24 квіт­­ня)  Шевченко роз­­почав звільнення працівників, які виступили за стра­­йк. Публіч­­но підтримав ці кроки і Княжицький. Таким чином депутат підтвердив чутки про те, що так чи інакше він також причетний до конфлікту.

У будь-якому разі очевидно, що цей скандал не набув би таких потворних форм, якби структура власності телеканалу, який претендує на звання незалежного й об’єктивного, була прозорою. Що, втім, є загальною проблемою чи не всіх українських медіа – ніхто не знає, хто є їхнім кінцевим власником. Напевно, скандал довкола ТВі вдарить по його репутації. Адже довіра до медіа, яке дотепер вважалося борцем за правду, але при цьому не може чітко сказати, хто є його власником, однозначно впаде. Зрештою, деякі журналісти, які так чи інакше причетні до телеканалу і позиціонують себе незалежними, як-от Шевченко, Княжицький, Портніков (шеф-редактор ТВі), також показали себе не з найкращого боку, оскільки зрозуміло, що вони беруть участь у якійсь не зовсім чистій грі. Дехто навіть припускає, що саме дискредитації каналу, який багато хто називав «останньою територією свободи» (похідне від девізу «ТВі – твоя територія свободи!»), і  домагалися ті, хто інспірував цей скандал.