Едвард Лукас старший віцепрезидент Центру аналізу європейської політики (CEPA, Варшава й Вашингтон)

Шикування у Санду

1 Червня 2023, 18:20

У травні 2022 року президент Франції Емманюель Макрон виклав перспективу «стратегічної близькості», запропонувавши створити Європейську політичну спільноту (ЄПС). Це мала бути «нова європейська організація», яка дозволить країнам, що «поділяють наші основні цінності, знайти новий простір для… співпраці» у сфері політики, безпеки, енергетики, інфраструктури, інвестицій і міграції.

На першому саміті, що відбувся торік у Празі ЄПС влаштувала щось на зразок геополітичного «спід-дейтінгу» — це була зручна і цінна платформа для вільних зустрічей політичних лідерів, які практично не мають інших нагод побачитися. Була там скромна дипломатія між Азербайджаном і Вірменією, дискусії Греції, Туреччини і Кіпру, а також трохи лобіювання щодо членства в НАТО з боку Швеції і Фінляндії. Єдине конкретне рішення, яке вдалося ухвалити: зустріч у Молдові наступного року. Головною подією була присутність тодішньої прем’єрки Великої Британії Ліз Трасс. Позиція прихильниці Brexit полягала в тому, що всі питання європейської зовнішньої та оборонної політики мають вирішуватися або в НАТО, або у двосторонньому порядку — міжнародний формат не потрібен. Не так склалося, як гадалося: Сполучене Королівство прийматиме наступний саміт ЄПС на початку наступного року.

Читайте також: Заходу час поглянути правді у вічі щодо російської загрози

Адже «ширша» Європа, вочевидь, потерпає від проблем, які неможливо вирішити тільки на рівні Європейського Союзу (ЄС) чи НАТО. До прикладу, питання енергетичної інфраструктури і зеленого переходу, питання біженців, цифрової безпеки і свободи, необхідність найбільш широкого представництва за столом переговорів за участі таких країн, як Велика Британія, Туреччина і Норвегія. Мова про напрями, що виходять далеко за межі компетенції НАТО. Дуже бажаними є також будь-які структури для спільного українсько-європейського прийняття рішень.

Другий саміт ЄПС відбудеться цього тижня в Молдові. Це рідкісний і вельми доцільний для країни шанс засвітитися на міжнародній арені. Напевно, найзахопливішою частиною програми має стати поява щойно переобраного президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, який надолужуватиме прогалини у взаємодії з союзниками і сусідами його країни. Можливо, президентові Зеленському вдасться причарувати непередбачуваного турецького лідера, що іншим досі не вдавалося.

Та найбільш нагальне питання — сутність ЄПС. Що це? Відгалуження політики сусідства ЄС: облаштований вестибюль для країн, що одного дня можуть вступити в ЄС? Чи радше організація з власною місією, окремо від ЄС? І з практичного погляду: чи варто й далі зберігати почергове головування, чи запровадити повноцінний секретаріат або ж відвести кабінет у чиємусь офісі?

Читайте також: Імперські відлуння: балтійський погляд

Я саме завершив працювати над доповіддю для Центру аналізу європейської політики (CEPA) у співавторстві з іншими фахівцями. CEPA — вашингтонський «мозковий центр», де я старший радник. Для того, щоб ЄПС лишалася активною, всеосяжною та ефективною спільнотою, ми наполегливо рекомендуємо зберігати її організаційну й політичну окремішність від інституцій ЄС (обов’язкове почергове головування, маленький головний офіс і кілька спеціалізованих секретаріатів — те, що треба). У ЄС свій порядок денний і обмежена пропускна здатність у політичних та інституційних процесах. ЄПС може уникнути таких обмежень. Спільноту не варто пов’язувати з розширенням ЄС.

Власне, такий підхід і пропонують молдовські господарі саміту — багатостраждальна прозахідна команда президентки Маї Санду. У доповіді ми закликаємо: «Молдова (так само як Україна) не може чекати членства в ЄС для отримання необхідної підтримки заради воєнної, економічної і суспільної безпеки». Скажімо, зелена енергетична інфраструктура — це основний напрямок роботи ЄПС і водночас життєво необхідний для майбутнього Молдови.

Однак пріоритетом ЄПС має бути повна перемога України і повна поразка Росії. Без цього європейській периферії загрожує дестабілізація. Якщо українці не переможуть, укріплюватимуться кордони, зростатиме напруженість, і країни замикатимуться в собі, внаслідок чого інші цілі ЄПС стануть до неможливого далекими.