«Очевидно, тут не все залежить від нього», – пояснив Шкляр.
За його словами, проти Табачника не виступав хіба що сам Табачник.
«Однак президент відгородився від громадської думки глухою стіною. Його обіцянка «почую кожного» виявилася порожнім звуком. Ви, мабуть, пам’ятаєте, що заледве не всі лауреати Шевченківської премії, майже сотня митців, після моєї заяви виявили бажання зустрітися з президентом. Була для того й вагома причина – 50-річний ювілей заснування премії. Однак Янукович не захотів зустрітися з культурною елітою нації, бо здогадувався, чого вона домагатиметься. Таке зневажливе ігнорування цілої плеяди видатних людей… Навіть не знаю, що тут ще сказати. Сталін, і той не наважувався так відверто дистанціюватися від творчої інтелігенції», – зауважив письменник.
Він вважає, що нині в Україні чи не найбільшою проблемою є те, що між владою і суспільством відсутні навіть натяки на якийсь діалог.
«А якщо немає діалогу, то не може бути й порозуміння. Коли суб’єкти не спілкуються, їм треба розпрощатися. І добре, коли вони це зроблять мирно», – зауважив Шкляр.
Як повідомлялось, у грудні 2011 року Шкляр заявив, що вийде з Національної спілки письменників України, якщо її нове керівництво співпрацюватиме з владою.
Нагадаємо, комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка присудив Шевченківську премію з літератури Шкляру за роман «Залишенець»(«Чорний Ворон»).
На початку березня Шкляр звернувся з листом до президента Віктора Януковича, в якому попросив перенести вручення йому нагороди на період, коли при владі не буде міністра освіти Табачника.
У наступному указі глави держави про присудження Шевченківської премії згадані сім інших лауреатів, Шкляра серед них не було.