Чи стосується компетенції ДМСУ питання внутрішньо переміщених осіб?
— Згідно з чинним законодавством усі повноваження щодо реєстрації та соціального захисту внутрішньо переміщених осіб має Міністерство соціальної політики, а не ми. Щоб оформити довідку переселенця, від ДМСУ також нічого непотрібно, усе це роблять органи соціального захисту.
А як щодо документів? От, наприклад, якщо дитина народилася на окупованій території, то документи їй видає все одно ваш орган?
— Тут діятимуть звичайні правила, як для всіх громадян України, хоча й із деякими нюансами. Дитина народилася, її реєструють органи Мін’юсту, а далі ми видаємо відповідні документи. Взагалі кожна людина, що виїздить з окупованої території Криму, може звернутися до будь-якого підрозділу ДМСУ на території України. Якщо ж говоримо про окуповані території Донбасу, то, оскільки отримання паспорта-книжечки, особливо першого, і вклеювання в нього фотографії в нас досі пов’язані з місцем проживання, їм треба звертатися до будь-якого підрозділу у своїй області, там, де вони зареєстровані. Але якщо вже мають довідку переселенця, то повинні йти до підрозділу ДМСУ в тій області, де вони зареєстровані згідно з довідкою.
Але переселенці постійно скаржаться на бюрократію та погане ставлення до них в органах державної влади, зокрема ДМСУ. На якому етапі, на вашу думку, виникає найбільше проблем?
— Ми постійно контактуємо з громадськими організаціями переселенців, такими як «Донбас SOS», «КримSOS», «Восток SOS» тощо. Вони входять до нашої громадської ради. Проводимо з ними зустрічі, опрацьовуємо їхні сигнали. На сьогодні найбільші проблеми з ідентифікацією осіб, які звертаються по документи або для їх відновлення. Адже якщо людина виїхала з Криму чи ОРДіЛО, то ми не маємо доступу до дуже важливої так званої форми № 1. Це повна інформаційна копія паспорта громадянина України, яка зберігається в паперовому вигляді у відповідному підрозділі ДМСУ. Така собі картонка формату А5, де є всі дані, зокрема й фотографії по досягненні віку.
Читайте також: Деяких переселенців з Криму та Донбасу неможливо ідентифікувати – Міграційна служба
Зрозуміло, що з окупованих територій все це не було вивезено, тому ми наразі не маємо доступу до тих матеріалів. Намагаємося ідентифікувати людей за іншими документами, які видаємо. Наприклад, за закордонним паспортом (у нас уже є відповідна електронна база), чи водійськими правами, чи будь-якими іншими документами або базами, навіть якщо вони належать іншому органу. Однак є випадки, нехай і небагато, коли ми не можемо ідентифікувати особу, бо про неї немає жодних доступних документів. У світі, навіть з урахуванням досвіду міжнародних конфліктів, ще не придумали, що робити з такими людьми. Досвід югославської війни, де були дуже схожі проблеми: паперовий паспортний облік на паперових же носіях, території, які не співпрацювали з іншими в питанні обміну інформацією, теж не може допомогти. Адже там людям, щодо яких не було жодних документів, доводилося просто чекати, допоки знову не розпочнеться співпраця між різними територіями. Зрозумійте, ми не можемо видавати документи повністю не ідентифікованій особі. Це дуже небезпечно й у мирних умовах, не кажучи вже про війну. Адже цим може скористатися хто завгодно: і терористи та диверсанти, і вбивці.
Щодо до теми біженців. Згідно із законодавством цим якраз займається виключно ДМСУ. Яка зараз ситуація з біженцями, особливо з біженцями із політичних мотивів?
— Важливий момент: в Україні не існує статусу політичного біженця, хоча багато хто думає, що навпаки. У нас є статус просто біженця незалежно від причин. З 2002 року ми приєдналися до Конвенції ООН про статус біженця, а в 2011-му наше законодавство було остаточно до неї адаптоване. Нагадаю, що біженцем вважається особа, яка має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів. Як бачите, політичні мотиви — тільки одна з причин. Щороку до ДМСУ, щоб отримати статус біженця, звертається від 1 тис. до 1,5 тис. осіб із різних мотивів, і ця динаміка останнім часом досить стала. Щоправда, ми не ведемо окремого обліку критеріїв, чому шукачі притулку до нас приходять. Адже той статус індивідуальний, у багатьох випадках розглядається відразу кілька критеріїв із Конвенції. До того ж треба розуміти, що нерідко людині, щоб здобути право на проживання в Україні, абсолютно не потрібен статус саме біженця. Наприклад, коли є дружина звідти або родичі чи коли дід або баба народилися на території України.
А з яких країн найчастіше до нас приїздять біженці? І скільки сьогодні людей із цим статусом перебуває в Україні?
— На сьогодні в Україні перебуває близько 2,5 тис. осіб, які визнані біженцями. За 2015 рік лідером серед країн, із яких походять шукачі притулку, є Афганістан, далі йде Сирія, потім Сомалі та РФ і нарешті Ірак. Треба розуміти, що досі більшість іноземців не розглядають Україну як країну осідання — це радше транзитний пункт. Ну й право на здобуття статусу біженця не залежить від того, легально чи нелегально потрапила на нашу територію людина. А в нас чимало випадків шахрайства, коли людей, переважно з території РФ, завозять до нас, висаджують і кажуть, що вони вже в ЄС.
Опишіть процедуру, за якою ваша служба надає прохачам статус біженця.
— Це багатоступенева процедура, по часу в Україні вона займає до півроку. До речі, у багатьох європейських країнах вона може тягнутися й до двох років, тож ми ще більш-менш оперативні. Спочатку особа, що бажає отримати притулок, звертається до нашого територіального органу. Там нею займаються відповідні фахівці: проводять інтерв’ю, вивчають матеріали. Далі справа з рекомендаціями передається до центрального апарату ДМСУ, де вся інформація ще раз перевіряється. І потім це передається керівництву, яке й приймає остаточне рішення.
У відсотковому вираженні Україна приймає більше позитивних чи негативних рішень щодо біженців?
— У середньому статус біженця надається в 10% загальної кількості запитів. Відповідно у 90% ДМСУ відмовляє. Плюс не забуваймо, що в нас передбачений ще один толерантний статус — так звана особа, що потребує додаткового захисту. Тобто це не біженець у прямому сенсі слова: він не підпадає під дію Конвенції ООН, але близький за статусом. Поясню на конкретному прикладі. От громадяни Сирії в нас переважно отримують саме цей статус. Чому? Адже, хоч там і точиться фактично громадянська війна, прямих доказів того, що людині загрожує щось саме за вказаними в Конвенції ООН критеріями, немає. Взагалі з приводу Сирії деякі політичні сили, що мають на меті розхитати ситуацію в країні, люблять розпускати страшні чутки.
Читайте також: Українцям скасували всі обмеження на оформлення закордонних паспортів – ДМС
Так склалося, що з цією країною Україна історично має тісні зв’язки ще з радянських часів, коли в нас навчалося багато сирійських студентів. Більшість сирійців, які їдуть сюди, саме з їхнього числа. Вони в основному із заможних родин, знають мову, мають вищу освіту й тому можуть бути корисними для українського суспільства. Дуже багато з них ще й мають змішані шлюби, тобто одружені з українками. Це я до того, що сирійці, які потрапляють до України, чітко знають, куди й для чого вони їдуть. Це абсолютно не ті люди, яких показали у ЗМІ під час штурмування кордонів європейських держав. Вони розглядають нашу країну як країну кінцевого призначення. Дуже часто ми не надаємо їм статусу біженця, бо вони мають право отримати дозвіл на еміграцію й без нього. І останнє: Україна, як ви розумієте, не лежить на основному географічному шляху потрапляння сирійців до ЄС.
На що саме має право особа, яка отримала статус біженця?
— Найперше — право на постійне проживання. Окрім того, вона здобуває всі права та обов’язки громадянина України, за винятком спеціальних: виборчого та права обіймати державні посади. Інших привілеїв для біженців у нас немає. Ми не ЄС, який може собі дозволити ще й соціальну допомогу для них. Однак прекрасно розуміємо, що є категорії біженців, які потребують цієї соціальної допомоги хоча б на етапі інтеграції в наше суспільство. І тому в нас зараз працює два центри тимчасового розміщення біженців на 320 місць: в Одесі та Мукачевому. Це звичайні гуртожитки, звідки особа може в будь-який момент добровільно піти. Ну й розміщуємо там тільки тих, хто про це просить сам.
Читайте також: В Україні запустили онлайн-сервіс перевірки стану оформлення закордонних паспортів
У ті центри на деякий час поселяємо найуразливіші категорії: багатодітні родини, матерів із дітьми та дітей узагалі без батьківського супроводу, а також жертв тортур, яким потрібна адаптація. На період проживання держава забезпечує їх продуктовими наборами для самостійного приготування їжі. Забезпечуються також заходи для інтеграції в наше суспільство — тут ми широко співпрацюємо з відповідними підрозділами ООН, неурядовими організаціями та благодійними фондами. Це мовні курси, психологічні тренінги, ярмарки вакансій тощо. До речі, повертаючись знову до теми сирійців, на сьогодні серед усіх, хто проживає в наших пунктах, аж 12 громадян Сирії (шестеро дорослих і шестеро дітей), решта з інших країн.
Зараз багато інформації про те, що нібито в України є якісь таємні угоди з ЄС щодо перекидання на нашу територію біженців, які заполонили країни Європи. Наскільки вона правдива?
— Це абсолютно неправдива інформація, навіть переговорів таких ніколи не було. По-перше, це юридично неможливо, оскільки біженцем не може бути визнана особа, яка в’їхала на нашу територію з третьої, вже безпечної країни, тобто просити про притулок треба в першій же безпечній країні, до якої вона потрапляє. По-друге, такі особи просто не зможуть перетнути наш кордон із території ЄС, адже не мають жодної підстави для в’їзду.
Чи є якісь пільги для іноземців, що воювали в складі ЗСУ чи НГУ на фронті, щодо набуття українського громадянства?
— Одна з підстав набуття громадянства України — державний інтерес, тобто коли особа має певні заслуги перед країною. Ця процедура є скороченою, треба менше документів, займає менше часу. Єдине — тут необхідне звернення від органу виконавчої влади до ДМСУ, у якому підтверджується, що людина справді зробила щось таке, що становить державний інтерес. У нашому випадку йдеться про пряме звернення або міністра оборони, або міністра внутрішніх справ. Власне, ДМСУ може тільки підтвердити це прохання й переслати його до Комісії з питань громадянства при президентові України, яка й приймає остаточне рішення за підписом самого гаранта. За останній рік було шість таких випадків. Якщо звернення від керівництва МО чи МВС немає, тоді людина просто проходитиме звичайну процедуру. Є ще один момент. Нещодавно було внесено зміни до законодавства, і тепер іноземці можуть проходити службу за контрактом у ЗСУ та НГУ. Військовий квиток, який отримує такий іноземець, є підтвердженням його легального перебування на нашій території. Окрім того, тепер після трьох років служби за контрактом людина може претендувати на громадянство. Просто поки що прецедентів використання цього закону немає, адже його було ухвалено зовсім нещодавно. Ну і якщо людина не була оформлена офіційно під час бойових дій, то згаданий закон на неї, на жаль, не поширюється.