Як ви оцінили б хід українських реформ?
— Нам, друзям України в ЄС, потрібна справжня активність українських еліт та суспільства. Коротко кажучи (я не дипломат), нам необхідна політична зброя для себе, оскільки ваша країна має багато противників у ЄС, а Росія має тут багато друзів. Протягом останнього місяця їх кількість зросла, тому особливо зараз ми повинні показати справжнє прагнення України до реформ та більшої співпраці з ЄС. Будь-яка пропозиція чи ініціатива в цьому напрямку дуже корисна для обох сторін. Ми очікуємо серйозніших зусиль від України саме тепер, бо сьогодні поміж країн ЄС значно більше, ніж рік-два тому, прихильників ідеї «зачинити двері» не лише для України, а й для інших пострадянських держав. Подивіться на ситуацію в Нідерландах. Наступного місяця там вибори, а партія, яка підтримувала негативний голос на референдумі щодо Угоди про асоціацію України з ЄС, тепер лідирує в опитуваннях.
Чи бачите ви російський вплив у Європарламенті?
— Так, ми можемо спостерігати діяльність проросійського чи безпосередньо російського лобі в європейських інституціях протягом багатьох років, і не лише в Європарламенті.
До речі, пам’ятаю, як у 2007–2008-му, коли ми дуже критикували «Північний потік», багато депутатів із різних країн та політичних груп, не тільки, наприклад, із посткомуністичних, а й із мейнстримних партій, раптом почали пропонувати сотні політичних поправок. Навіщо? Очевидно, щоб зробити процедуру довшою. Це був дуже чіткий сигнал про те, що існує російське лобі, й особливо активно воно працювало під час Майдану та окупації Криму. Деякі депутати з різних причин зараз відкритіші до російських аргументів, ніж раніше. Особливо ця проблема дається взнаки тоді, коли приймається рішення щодо санкцій проти Росії.
Росія не член ЄС, але деякі росіяни є депутатами Європарламенту. Наприклад, представники російської меншини в Латвії. Але, на мою думку, це не найбільша проблема. Натомість є впливові люди з деяких політичних груп, які переконані, що в наших, європейських, (французьких, італійських, німецьких, нідерландських) інтересах тісніше співпрацювати з РФ економічно та політично. Всупереч стереотипу вони представляють не лише посткомуністичні політичні групи чи євроскептиків, а й великі групи Європарламенту, такі як ЄНП, СДЛС чи АЛДЄ. Цікаво, що ці люди часто є представниками західної частини ЄС, а не східної.
Як, на вашу думку, політика Адміністрації Дональда Трампа щодо ЄС вплине на його відносини зі своїми східними сусідами?
— По-перше, як історик я добре пам’ятаю, що кожен новообраний американський президент у перші дні своєї роботи в Білому домі озвучував заяви стосовно нормалізації відносин із Радянським Союзом, а пізніше з Росією. Кожен президент, зокрема й Рональд Рейґан. Ось такий парадокс, але це лише риторика. Для мене набагато більше важать інші заяви Адміністрації Трампа, наприклад рішення щодо призначення на деякі посади. Ми в Польщі дуже задоволені призначенням Джеймса Меттіса міністром оборони. А також промовою нового постійного представника США при ООН Ніккі Гейлі. Вона зробила дуже сильну заяву, наголосила, що Крим — частина України. Гадаю, то не лише думка цієї пані, а позиція американської Адміністрації. Я противник різкої критики з боку ЄС американської Адміністрації та особисто Трампа. Наші заяви проти нього зараз — найкращий подарунок Путіну. Нам потрібна дуже тісна співпраця між ЄС та США. Переконаний, що Адміністрація Трампа на практиці з нашого, європейського, а особливо східноєвропейського, погляду, буде кращою, ніж Адміністрація Обами. Гадаю, ви пам’ятаєте горезвісне перезавантаження між США та Росією. Це була катастрофа для США й велика помилка американської зовнішньої політики. Адміністрація Обами під час його другого терміну президентства зробила багато хороших кроків, але в перші роки тандем Обама — Клінтон був катастрофою для наших відносин.
Читайте також: Франсуа Фійон. Жертва Пенелопгейту
Загалом я дещо оптимістичний щодо відносин ЄС та США, але, звісно, ми можемо мати різні погляди. Наприклад, я дуже стурбований через Brexit, а Дональд Трамп є його прихильником. Brexit означає слабшу Європу. Що особливо важливо для нашого регіону, Велика Британія була єдиною країною у Великій четвірці з найбільш реалістичним ставленням до РФ, бо Франція, Німеччина, Італія є відкритішими до російських аргументів.
До яких кроків можуть вдатися Європейський парламент та деякі депутати, щоб певним чином вплинути на ситуацію в регіоні, зокрема в Україні, особливо беручи до уваги ситуацію на Донбасі?
— По-перше, Європейський парламент — найбільш проукраїнський орган серед європейських інституцій, більше, ніж Європейська рада та Європейська комісія. Для багатьох із нас аспект прав людини в українській ситуації є дуже важливим. Ми набагато відкритіші до української позиції, ніж, гадаю, більш бюрократична Європейська комісія. Загалом у мене є певні зауваження щодо ставлення до України деяких країн ЄС, особливо більших. Через економічні інтереси вони минулого разу віддали перевагу кращим відносинам із Росією. Думаю, Європарламент продовжуватиме жорстку лінію в цьому питанні. Якщо ви читали наші резолюції протягом останніх п’яти років, то мали помітити, що ми були дуже скептичними щодо РФ.
Чи вважаєте ви політику ЄС щодо нашого регіону достатньою, щоб такі країни, як Грузія, Молдова, Україна, краще розвивалися?
— Насамперед не порівнюйте Україну та Молдову. Не хочу говорити про розмір, але результати останніх виборів у Молдові означають перемогу проросійських сил. То великий біль для нас, оскільки ця країна, що була № 1 на європейському шляху, тепер має великі проблеми.
Уряд України досі глибоко прозахідний, тож ситуація зовсім інша. Громадська думка в Європі, а також деякі європейські еліти дещо стомлені та хвилюються через ситуацію на Сході України. Ентузіазму щодо України та наших східних сусідів після Майдану менше. Але загальна лінія все ще та сама. Я впевнений, що в червні санкції проти Росії буде продовжено.
Читайте також: Пережити рік
Попри певні непорозуміння на історичному ґрунті, Польща й Україна є стратегічними партнерами. Яким ви бачите майбутнє відносин між нашими країнами?
— У наших національних інтересах бути послом України в ЄС та ЄС в Україні. Звісно, я знаю про резолюцію польського парламенту, ухвалену в липні 2016 року, як і про реакцію в Україні на фільм «Волинь». Моя думка така: ми повинні знайти спільний інтерес та спільну позицію. Гадаю, така політика в довгостроковій перспективі матиме успіх і буде ефективною. Певна річ, ми повинні говорити про нашу історію, не можемо заплющувати на це очі, але водночас треба думати про спільні політичні інтереси. У нас є спільний ворог, і потрібно тісно співпрацювати, альтернативи цій співпраці немає. Ми не повинні забувати, що Російська імперія в минулому та Росія сьогодні представляють ту саму політику divide et impera (розділяй та володарюй. — Ред.). Маю відчуття, що провокації Польщі проти України та України проти Польщі в державних інтересах Росії. Ми повинні пам’ятати про активну гру Росії в наших двосторонніх відносинах.