У промосковських колах Франції — нові віяння. Не так щоб повна зміна дискурсу, але — суттєві корективи, до яких є сенс придивитися уважніше. Цими днями новий очільник Національного об’єднання (Rassemblement national, RN) – колишнього Національного Фронту – Жордан Барделла заявив у прямому ефірі програми «Віч-на-віч» на BFM TV: «Існує держава-агресор – Росія, і країна- жертва агресії – Україна. Ми не можемо допустити, щоб право найсильнішого взяло гору над міжнародним правом: перемога Росії мала б такий самий руйнівний ефект, як і вторгнення США в Ірак у 2004 році».
Жордан Барделла. Джерело: @J_Bardella / Twitter
На відміну від своєї попередниці Марін Ле Пен, яка ховається за слизьким відмовками «проти війни і за мир», нинішній лідер RN однозначно висловився за поразку Росії у війні проти України. Стверджувати, що вже йдеться про зміну позиції цілої партії. Асам факт появи подібних настроїв у колах французьких ультраправих вартує уваги. До того ж, подібна тенденція вимальовується не лише на французьких землях, але також на рівні ЄС, про що свідчать недавні соціологічні опитування. Зокрема, згідно з новим звітом Європейської Ради з міжнародних взаємин, різко негативне сприйняття Росії в радикальних правих та лівих колах зростає.
Конкретно у Франції загальна підтримка України на рівні суспільної думки залишається високою: 56% за висновками Ipsos. Барделла — молодий політик, який очевидно розраховує на велике майбутнє. Він дослухається до соціологів та є чутливим до громадської думки. Бажати російської поразки стає кон’юнктурою? Цілком можливо. В проекції на українські інтереси це може означати лише те, що не варто поспішати надто розраховувати на ситуативних союзників. Але сама їхня поява — добрий знак. Тим більше, якщо згадати, що у 2014 році Марін Ле Пен схвалила анексію Криму, спорядила на тамтешній псевдореферендум своїх «спостерігачів», а у 2011 році взагалі висловлювала «захоплення» Путіним.
Читайте також: Путінська суб-Марина пішла на дно
У крайніх лівих бачимо аналогічні зміни. На паризькій ході з нагоди річниці повномасштабного вторгнення була присутня відома депутатка з партії «Нескорена Франція» Ракель Гаррідо. «Сьогодні в Парижі я представляю парламентську групу “нескорених” на демонстрації, організованій асоціаціями, профспілками та Об’єднанням українців Франції з нагоди першого року війни в Україні. Повна солідарність», – написала вона в своєму твітері.
Щоправда, лідер цієї політсили, контраверсійний і дуже популярний Жан-Люк Меланшон, не настільки однозначний у заявах. «Якби я був президентом Франції, то негайно ініціював би мирні переговори, щоб спинити війну в Україні», – полюбляє повторювати він в численних інтерв’ю, по суті підігруючи Москві. Але важливо інше: в ставленні до війни прихильники Меланшона не так масово поділяють таку позицію, як рік тому. У колах крайніх лівих все більше відчувається відраза до тієї дикості, що демонструє в Україні російська армія. «Для мене все змінилось після того, як я побачила документальний фільм про Бучу та познайомилась з родиною, яка втекла з Маріуполя, – ділиться думками з Тижнем молода вчителька Марін Коле, яка стабільно голосує за “нескорених”. – Не можна допустити, щоб Росія перемогла і щоб за всі ці звірства їй нічого не було».
Ракель Гаррідо. Джерело: @RaquelGarridoFr / twitter
Можемо обережно констатувати запізнілий та неповний, але очевидний поворот у колективній свідомості французів. У ставленні до війни в Україні крайні праві та крайні ліві більше не є монолітним табором підтримки Кремля. У середині обидвох радикальних таборів стався розкол, і він дедалі поглиблюється, що підтверджується цитованими вище соціологічними дослідженнями. Десять років тому партія Ле Пен в питаннях зовнішньої політики, була настільки ж лояльною Москві, як французькі комуністи у 1970-х. Але відчайдушний український спротив безповоротно руйнує стереотипи та усталені політичні практики. В очах пересічних французів Путін невпинно перетворюється на голого короля з казки Андерсена, а його армія давно вже не справляє враження потужної й непереможної.
Читайте також: Ніколя Тензер: «Росія має бути повністю, остаточно і радикально розгромлена»
Французькі політики — від Макрона до впливових опозиціонерів — не можуть не зважати на суспільні настрої. Коли 56% мешканців країни висловлюються за подальшу підтримку України, політичний клас мусить враховувати ці настрої. Так, Париж ще не заявив чітко і ясно, що Україна має стати членом НАТО та ЄС, і не просто «перемогти Росію», але й унеможливити її подальші напади на сусідні держави. Дійсно, структурованої офіційної стратегії ще нема, але все сьогодні настільки швидко змінюється! Головне — не змарнувати капітал симпатій, який нині консолідує довкола себе Україна та впевнено спиратися на нього під час переговорів з не зовсім послідовними політичними лідерами, які не завжди встигають за змінами.