У вівторок, 7 березня, видання Reuters повідомило, що Київ розпочав онлайн-перемовини з партнерами стосовно продовження дії угоди про «зерновий коридор» – договору, який знімає перешкоди для екпорту українського збіжжя Чорним морем. Якщо згоди на продовження дії не досягнуть, то договір припиниться вже 18 березня.
При цьому Росія шантажує виходом з договору. «Ми бачимо типову ситуацію посилення тиску та шантажу з боку держави-терориста росії. Це відбувалося у листопаді і зараз нічого нового немає», – заявила ще 1 березня посол МЗС з особливих доручень, координаторка Ради експортерів та інвесторів Ольга Трофімцева під час пресконференції у Медіацентрі Україна-Укрінформ.
На такому тлі 7 березня на сайті британського Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) вийшов матеріал «Боротьба з підводною загрозою: як Україні боротися з російськими субмаринами». Авторами стали Сідхарт Каушаль, дослідник RUSI питань морської компоненти військової сили, та Кевін Ролендс, голова Королівського центру стратегічних досліджень флоту. Автори намагаються дати відповідь, які засоби потрібні Україні для протидії російському підводному флоту в Чорному морі. Тиждень публікує головні тези.
На початку Каушаль та Роулендс зазначають, що Україна досягла значного успіху в позбавленні Росії можливості застосовувати надводний флот для блокади України. Свідченням цьому є потоплення крейсера «Москва» і перемога у битві за острів Зміїний. Однак спроба нової блокади є цілком імовірною, якщо продовжиться війна на виснаження.
Читайте також: Російський флот: стан, можливості та сумнівні перспективи
«З огляду на це, у Росії є інші варіанти, як загрожувати морській економіці України. Ризик, створений морськими мінами, представляє один вектор; інший – використання підводних човнів, які досі не виконували значної ролі в конфлікті», – йдеться у статті.
Підводні сили ЧФРФ у складі чотирьох субмарин проектів 636 і 877 (Kilo та Improved Kilo за класифікацією НАТО) досі не застосовували для блокади, а тільки як стартовий майданчик для ракет «Калібр». Найближчим часом головні події відбуватимуться на землі, але у разі досягнення стійкого тупика в бойових діях на суші, увага РФ може зміститися на виснаження української економіки.
«Певною мірою можна стверджувати, що Москві не потрібна військова сила, щоб здійснити фактичну блокаду – проста заява про вихід із зернової угоди, наприклад, призвела б до того, що страхові ставки зростуть до непомірних рівнів. Однак можна розглянути два альтернативні сценарії. По-перше, Москва може забажати збільшити витрати на страхування, не сплачуючи дипломатичної ціни за вихід із угоди. Підводні човни класу Kilo можуть сприяти заперенню атак. Човни можуть таємно встановити до 24 морських мін кожен під час одного виходу. Пряма торпедна атака була б більш ризикованою, але варто нагадати, скільки часу знадобилося, щоб приписати Північній Кореї потоплення південнокорейського судна «Чхонан» у 2010 році – чотири місяці – на той момент початкове міжнародне обурення вщухло… Щоб оцінити вплив таких дій, можна згадати, що у 2019 році страхові ставки в Ормузькій протоці зросли в десять разів після іранських атак магнітними мінами, незважаючи на те, що була запроваджена система конвою», – пишуть автори.
Друга загроза від човнів, як зазначено у тексті, продовження ракетних атак на енергоінфраструктуру України з використанням «Калібрів».
Читайте також: Прихований фактор впливу
Як зазначають у тексті, будь-які зусилля щодо підтримки життєздатності України в довгостроковій перспективі залежатимуть від здатності її економіки принаймні частково оговтатися від наслідків війни, а відкриті морські лінії зв’язку будуть мати вирішальне значення.
Протичовнова боротьба вимагає серйозних навичок та техніки. Україні навряд передадуть занадто дороге і складне обладнання як патрульні літаки P-8 чи протичовнові фрегати. До прикладу, підготовка авіатора на вертольоті Merlin Британського Королівського флоту займає щонайменше 11 місяців, а тренувальні потужності всюди вже заповнені. Тож вирішення української проблеми з човнами – принаймні у короткотерміновій перспективі – вимагає підходів, що фундаментально відрізняються від традиційних, доходять висновку Каушаль та Ролендс.
Ці рішення мають ґрунтуватися на тому, що метою України буде не знищення російських субмарин, а блокування їхньої ефективності. Мілководдя на півночі Чорного моря, яке є зоною виключних економічних інтересів України, вже утруднить застосування субмарин, а до цього можна додати американські дистанційні міни Hammerhead. Міни «можна запрограмувати на пошук певних магнітних аномалій, допомагає запобігти помилковій ідентифікації цілей. Це змусило б Kilo працювати в ще мілкіших водах, що ще більше підвищить ризики».
Крім того, БПЛА у поєднанні з гідроакустичними буями та легкими торпедами можна використовувати для переслідування субмарин. Це шлях, який розвивають у кількох флотах, хоч наразі тільки експериментально. Лише частину БПЛА можна озброїти, а решту обладнати приманками, які імітують акустичний профіль атаки – це все-одно змусить командира субмарини ухилятися від потенційної атаки.
Читайте також: Хочеш миру – готуйся до війни
Крім того, оцінка ризиків росіянами може ще погіршитися, якщо Україна отримає бодай невелику кількість протичовнових гелікоптерів чи літаків-розвідників P-8.
«Не існує ідеальних миттєвих рішень проблеми субмарин. У довгостроковій перспективі, після завершення війни, Україна цілком могла б розглянути ймовірність досягнення цілей, викладених у її військово-морській стратегії на 2019 рік, включаючи відновлення надводного флоту, здатного обмежено контролювати море в мирний час, а також виконання протичовнових місій поблизу своїх берегів та місій з заборони доступу на морі. Проте, хоча ідеал заборони доступу для російських субмарин навряд буде досягнутий, Україна може нав’язати Kilo та їхнім операторам умови, які спричинять тиск як на судна, так і на екіпажі, хоч загроза може і не припинитися», – доходять висновку автори.