Річ у тім, що єдиний шлях, яким нині туркменський газ може потрапити в Україну, – російська газотранспортна система. Але Росія не бажає пропускати газ в Україну своєю територією: Москва не зацікавлена, щоб Київ зіскочив з російської «газової голки».
Більше того, відмовившись ратифікувати енергетичну хартію, РФ не зобов'язана полегшувати транзит енергоносіїв третіх країн через свою територію.
Позиція Москви з питання транзиту туркменського газу робить малореалістичним плани Києва з доставки туркменського газу суходолом. У всякому разі, у найближчі роки.
І все ж нинішня українська влада сподівається, що українсько-туркменське газове співробітництво буде відновлено. Адже існує ще проект Транскаспійського газопроводу, який активно лобіюють Європейський Союз і Сполучені Штати. Але є й ризики, що ускладнюють його реалізацію.
Ідея Транскаспійського газопроводу полягає в тому, щоб підключити Туркменістан до проекту Nаbucco, який покликаний зменшити енергетичну залежність Європейського Союзу від Росії: прокладений по дну Каспійського моря 300-кілометровий трубопровід має з'єднати Туркменістан і Азербайджан, а далі по газопроводу Баку-Тбілісі-Ерзерум туркменський газ надійде споживачам Центральної та Південної Європи. На минулому тижні в рамках єдиної енергетичної стратегії Євросоюз вже затвердив мандат Єврокомісії на проведення переговорів з Ашгабатом і Баку зависновком юридично зобов'язуючого договору на будівництво даного трубопроводу. За сприятливому збігу обставин цією трубою газ може транспортуватися вже через чотири-п'ять років.
У Києві розраховують, що, в разі реалізації проекту Транскаспійського газопроводу, наша країна стала б одержувачем туркменського газу. Для цього необхідно, щоб у Туркменістані був побудований трубопровід Схід-Захід, що з'єднує великі газові родовища в східній частині країни з туркменським узбережжям Каспійського моря. Далі провести відгалуження від газопроводу Баку-Тбілісі-Ерзерум до чорноморського узбережжя Грузії, там же побудувати завод зі зріджування природного газу і термінал за його відвантаження, а на українському узбережжі Чорного моря – термінал-регазифікаторів.
Кожен етап проекту є критичним. Але є надії, що його реалізують Ашгабат робить все, щоб ввести в експлуатацію альтернативні російському газопроводи і вирватися з транзитної залежності від Москви. Оскільки, туркменському режиму потрібні газодолари для підтримки внутрішньополітичної стабільності в країні.
Втім, через неоднозначне ставлення Азербайджану до Транскаспійського газопроводу, робить позицію Баку ключовою в реалізації цього проекту.
Азербайджан і Туркменістан конкурують у постачанні газу на європейський ринок. Тому Баку буде робити багато чого для того, щоб самостійно наповнити власним газом Nаbuccoі затягнути реалізацію Транскаспійського газопроводу.
Як повідомлялось, єврокомісар з питань енергетики Ґюнтер Еттінґер настійливо рекомендує Москві навіть не намагатися заважати Євросоюзу створювати так званий «південний коридор», за яким у Європу поступав би газ із прикаспійських держав.
Нагадаємо, 16 вересня, президент Віктор Янукович запропонував Європейському Союзу і Росії прокласти суходолом на півдні України газопровід як альтернативу «Південному потоку», який Росія має намір будувати в обхід України на дні Чорного моря.
Проект газопроводу «Південний потік» повинен пройти в обхід України від чорноморського узбережжя Росії до Болгарії й продовжитися до півдня Італії та Австрії. Потужність трубопроводу планується в обсязі 63 млрд куб. м на рік.