"Надто близько російські війська дислоковані до Тбілісі, щоб Москві експериментувати з південноосетинською опозицією", – йдеться у статті.
Крім того, відзначає автор, напередодні важливого президентського голосування 4 березня російська влада не може дозволити собі другої поразки на підмандатних територіях. Зовнішньополітична слабкість, за розумінням Владіміра Путіна та його оточення, могла вкрай негативно позначитися на настроях виборців і стати предметом докорів позасистемної опозиції.
Автор відзначає, що прихід опозиціонерів до влади у Цхінвалі наочно продемонстрував би всьому світу, що всі здобутки війни з Грузією фактично нівельовані, оскільки начебто захищене та звільнене населення так не сприймає Росію. Тим самим підтвердився би тезис Грузії про окупацію її території.
Окрім того, відзначає автор, будь-які поступки опозиції у Південній Осетії вмить відгукнулися б у інших республіках Північного Кавказу, та й не лише в них. Там не бракує противників чинної влади за всієї її різношерстості й ідеологічного протистояння. Збереження спокою в регіоні в умовах складностей та неясності ситуації навколо Сирії й Ірану – найголовніше завдання Москви.
Детальніше про це читайте у статті "Південноосетинське загострення: Москва не дістала уроків з провалу у Придністров’ї".