Попри те, що вирішальний для європейських перспектив України саміт «Східного партнерства», на якому планується підписати Угоду про Асоціацію (УА), відбудеться лише за півроку, травневі рішення європейських інституцій заздалегідь розцінювалися як визначальні. На це натякав і профільний Єврокомісар Штефан Фюле, котрий під час лютневого візиту до України дав зрозуміти, що чекати прогресу у сфері демократії аж до самого саміту Європа не буде. Інші європейські високопосадовці та вітчизняні експерти також заявляли, що дедлайн для України настане не у листопаді, а значно раніше. На це є цілком об’єктивні причини – ЄС є досить бюрократизованою організацію, і процес ухвалення рішень, тим більше, таких важливих, як укладення УА з новою країною, вимагає декілька місяців.
Однією з ключових дат називалося 15 травня, коли єврокомісари на своєму зібранні мали схвалити проект рішення Ради ЄС про підписання Угоди. Це й було зроблено, але значення цієї події не варто перебільшувати. «Це не є оцінкою прогресу Україну, це не є рекомендацією підписати УА – Єврокомісія лише виконала обов’язкову, суто технічну процедуру», – кілька разів наголосив у розмові з Тиждень.ua Петер Стано, офіційний представник єврокомісара Фюле, прокоментувавши в такий спосіб спішні заяви окремих провладних політиків про чергову перемогу вітчизняної дипломатії.
Читайте також: Єврокомісія схвалила проект рішення про підписання асоціації з Україною
Єврокомісія окремо вказала, що обов’язковою передумовою підписання Угоди є створення Україною необхідних для цього політичних передумов, тобто виконання вимог, поставлених минулого грудня Радою ЄС (вони втілені у так званому «списку Фюле» з 11 пунктів). Попри те, що за словами останнього, Європа та Україна щотижня консультуються на предмет досягнутого прогресу, оцінки двох сторін суттєво відрізняються.
Представник України при ЄС Констянтин Єлісєєв нещодавно заявив про досягнутий поступ аж у восьми з одинадцяти напрямків. Європейські чиновники поки уникають подібних конкретних оцінок навіть у розмовах «не під запис», очевидно, залишаючи собі поле для маневру.
«Поки можна точно сказати, що нинішні кроки України недостатні для позитивного рішення з боку Європи», – заявив Тиждень.ua один із посадовців Єврокомісії. Серед найважливіших кроків, за його словами, є довгоочікуване звільнення з-за грат Юрія Луценка. Якби він лишився в неволі до цього часу, ймовірно, з’явився би ризик відмови від підписання Євросоюзом Угоди вже на нинішньому етапі.
Список вимог ЄС залишається незмінним: насамперед, це вирішення проблеми з вибірковим правосуддям, реформа судової та виборчої системи. Їхній чіткий перелік, у вигляді 11 пунктів, за словами співрозмовників Тиждень.ua, якраз і був потрібен для того, щоб українська влада не могла вдати, що не зрозуміла, чого хоче від неї Європа, з іншого боку, він є запобіжником від появи в останній момент додаткових умов з боку країн-членів ЄС, котрі критично налаштовані щодо України.
За словами співрозмовників Тиждень.ua, ЄС поки готовий дати Україні ще трохи часу для виконання вимог, насамперед ключової – звільнення Юлії Тимошенко. Наразі формула (хоча й дуже спрощена) «Тимошенко за ґратами – Угоди не буде» цілком має право на існування. Натомість у зворотній бік вона не діє – тобто звільнення Тимошенко автоматично не призведе до підписання Угоди, хоча дуже його наблизить.
«Тимошенко в неволі – яскраве, наочне втілення наявності в Україні вибіркового правосуддя. Ми ж не вимагаємо її звільнення тому, що вона – Тимошенко, і вона нам подобається. Ви суверенна країна – якщо її у чомусь звинувачують – будь ласка, проводьте суд, але суд чесний та справедливий», – зазначив один з посадовців Єврокомісії, котрий займається зокрема українськими питаннями, одразу визнавши, що для такого судового процесу вже не залишилось часу.
Наступний крок по підготовці УА до підписання має статися 27 травня, коли Рада ЄС розглядатиме схвалені Єврокомісією пропозиції. Після того настане перерва аж до осені, адже і європейські інституції, і український парламент більшу частину літа проводять на відпочинку. Фактична перерва може тривати до вересня-жовтня, коли Євросоюз вже справді остаточно визначиться, чи підписувати Угоду.
Можливі сподівання української влади змінити щось в останній момент (наприклад, випустити Тимошенко за кілька днів до саміту) марні. І через згадану вище бюрократизованість самого ЄС, і через несприйняття європейцями «рішень, які роблять «під щось», тоді як відведено було часу, більш, ніж достатньо», за висловом одного з профільних єврочиновників.