Незадовго до повномасштабного вторгнення Росії до України рік тому на сайті аналітичного центру Center for European Policy Analysis (CEPA) було опубліковано колонку української журналістки Ольги Токарюк із заголовком “Ukraine will fight, and Ukraine will be right”. Назва тексту добре відображає настрої того часу у західних експертних колах і пресі: Чи боротиметься Україна? І Чи варто взагалі Україні протистояти другій армії світу? Може, домовтеся? Тоді група тих, хто вважав, що фінляндизація врятує Україну, була чималою. Про бачення українського майбутнього свідчила і та зброя, яку партнери постачали Україні. NLAW, Джавеліни та Стінґери передбачені для вуличних партизанських боїв і аж ніяк не протистоянню повномасштабному наступу. Поодинокі голоси, як, наприклад, авторки тієї колонки на сайті CEPA, переконували, що Україна може вистояти і вистоїть. Україна вистояла, щоправда найдорожчою з усіх можливих цін, і нині продовжує боротьбу. На початку січня 2023 західні партнери врешті дійшли політичної згоди щодо постачання танків. Нині йдуть розмови про ракети із дальнім радіусом ураження та бойові літаки, а 20 лютого, у день, коли минулого року іноземні посольства вже облаштовувалися у Львові, або й у Польщі, Україну відвідав президент США Джо Байден. Більше того, «фінляндизація» зразка 2023-го, коли Гельсінкі і Стокгольм на порозі вступу до НАТО, цілком пасує й Україні.
За рік після повномасштабного вторгнення у багатьох іноземних медіа поруч із репортажами із Києва про візит американського президента публікуються опінії експертів про майбутнє України. Так, The Washington Post нещодавно опублікувала статтю відставного генерала, в минулому командувача американськими військами у Європі, Марка Гертлінґа із заголовком «Чому Україна переможе». Саме видання вже більш ніж півроку має офіс у Києві, що свідчить про зовсім інше сприйняття України. Гертлінґ з військової точки зору пояснює, чому російська армія не має можливості змінитися і приречена на поразку. Водночас західні політики один за одним повторюють, що Україна має перемогти і переможе. Однак ніхто не береться говорити про те, коли буде ця перемога і що можна вважати перемогою. Президент Володимир Зеленський після визволення Херсону озвучив свою формулу миру, глава ОП Андрій Єрмак зазначає, що Україна хоче повернути свої території, засудити злочинців та отримати репарації.
Читайте також: Девід Кремер: «Україна переможе і ця перемога матиме наслідки усередині Росії»
Водночас у західній пресі знову зʼявляється чимало публікацій і обговорень про те, що так чи інакше, Україні доведеться сідати за стіл переговорів. Завдання ж Заходу – зробити так, аби Київ міг вести переговори з позиції сили. Про це говорить, наприклад, американський історик Стівен Коткін у розмові із The New Yorker. Попри те, що він же цитує офіційну позицію української влади – звільнити усю територію України, провести трибунал над злочинцями та отримати репарації, вважає, що перемогою буде вступ до ЄС країни без Криму та Донбасу. Він же говорить про те, що Зеленському доведеться сідати за стіл переговорів, «бо як же він про репарації домовиться». Цікаво, що німецький військовий експерт, який послідовно критикував свій уряд за повільні рішення щодо передачі Україні озброєння і зокрема танків, Карло Масала нещодавно також в коментарі зазначив, що врешті-решт доведеться сідати за переговори. Однак тоді, коли це буде зручним для українців. Вирішальними, на його думку, мають стати найближчі місяці. Коткін в інтервʼю жаліється, що російська війна змушує США та Захід збільшувати виробництво зброї та набоїв. Усі ці аргументи лише вказують на те, що Захід не готовий до довгої війни. Її ж планує Владімір Путін. Генсек НАТО Єнс Столтенберг саме так протрактував рішення Росії призупинити членство в Договорі СНО-1 – останньому найбільшому договору щодо контролю над ядерним озброєнням, підписаним між двома країнами. Інша мета очільника Кремля – знову вийняти з рукава ядерні погрози.
Новий ядерний порядок
«Ядерний порядок мертвий – хай живе ядерний порядок», – таку назву має заключна глава цьогорічного Мюнхенського безпекового звіту. Тема ядерної безпеки і нового «впорядкування» наявних запасів ядерної зброї серед країн світу – одна із ключових у звіті. Його автори зазначають, що нині потрібно переосмислити «ядерний порядок», зокрема врахувати незадоволення країн Глобального Півдня ДНЯЗ та масивне зростання кількості ядерного озброєння в Китаї. «Переосмислити ядерний порядок, який забезпечує ядерну стабільність, сприяє прозорості та контролю над озброєннями та користується широкою глобальною підтримкою, є складним завданням», – вважають автори звіту. Тим не менш, на їхню думку, «міжнародне співтовариство має зробити максимум для досягнення цієї мети».
Читайте також: Розмита перспектива. Про що свідчить західна дискусія про «збереження обличчя» Путіна
Окрім питання ядерної безпеки у звіті чимало уваги щодо того, чому країни Глобального Півдня великою мірою тримаються осторонь єдності Заходу у питанні російської агресії, чи то-пак «дотримуються нейтралітету». У виданні навіть помістили одну із відомих цитат індійського міністра закордонних справ С. Джайшанкара «Європі треба позбутися думки, що проблеми Європи – це проблеми світу, а проблеми світу – це не європейські проблеми». Тож кілька завдань, які аналітики MSC бачать важливими для світу саме зараз, це ядерна безпека та більша єдність між Глобальною Північчю та Глобальним Півднем.
І тут знову ж таки вирішальним буде результат війни і перемога над агресором та порушником наявного порядку. Власне із Росією у нинішньому форматі, яка дзвенить своїми ядерними мечами, будь-які домовленості видаються малоймовірними. Але в Росії є партнер – Китай.
Слідкуйте за руками
Цього тижня у пресі зʼявилися обговорення про те, що Китай може почати постачати зброю Росії. На це миттєво відреагували європейські та американські політики. Зокрема, голова зовнішньополітичного відомства ЄС Ж. Боррель заявив, що такі дії означатимуть «червону лінію» для Заходу.
Знаковою була також промова міністра закордонних справ Китаю Ван Ї на Мюнхенській безпековій конференції. У ній він представив власний «мирний план» російсько-української війни і розкритикував США. Китайський політик озвучив дві важливі для України тези: 1) неприйнятність застосування ядерної зброї за будь-яких умов та 2) повагу до державного суверенітету (у цьому контексті він згадав про Тайвань). Сьогодні Ван Ї відвідує Москву. Аналітики уважно спостерігають за цими його кроками. Однак голослівний брязкіт ядерними мечами, Піднебесній точно не буде до вподоби.
Україна і Західний світ на порозі небаченого досі Zeitenwende…