Цими днями французький Сенат став майданчиком майстер-класу з дезінформації. Дату заходу обрано не випадково — 21 червня, яке Москва традиційно використовує для нав’язування своєї версії подій часів Другої світової війни. «Саме в цю ніч почалася війна», — спробував навернути на кремлівське бачення порожню залу Вадим Рабінович, співголова фракції проросійської політсили ОПЗЖ. Так, ніби СРСР не був союзником гітлерівської Німеччини в 1939—1941 роках, не захопив за перші два роки Другої світової держави Балтії та частину Польщі. Якби цей виступ відбувся десь у білокам’яній, питань не виникало б. Однак Париж мав би, в ідеалі, пильнувати дискурс, що поширюється в стінах офіційних державних інституцій. Мав би, та не пильнував. Чому так сталося?
Почнемо з анонсу заходу «Антисемітизм в Україні. Як ушанувати 80 років розстрілів у Бабиному Яру?», заявленого як брифінг для журналістів. Організаторка — сенаторка Наталі Гулє — надала для акредитації свій персональний мейл. Проте жоден журналіст, і зокрема кореспондент Тижня, фізично до зали Рене Монорі не потрапили. Тижневі навіть у лінку, щоб відстежувати подію дистанційно, було відмовлено під приводом того, нібито «максимальну кількість підключень вичерпано». Іншим, французьким колегам, лінк пообіцяли. Однак не надіслали. Найдогадливіші змогли дивитися захід у режимі реального часу на сторінці Наталі Гулє у твіттері, де він і нині доступний у записі.
Чому організатори запиту не побажали мати в залі журналістів, спроможних поставити незручні запитання, стало зрозуміло з виступу Вадима Рабіновича. Наприклад, із його слів випливає, нібито за розстріли в Бабиному Яру відповідальною є саме держава Україна. Назва «нацистська Німеччина» не лунала зовсім, тож у непосвячених легко може скластися враження, буцімто й 80 років тому людей винищували українці, і сьогодні саме вони відмовляються вшанувати пам’ять безвинних жертв… Уважний слухач помітить, що паралель напрошується зовсім не випадково. Рабінович наполегливо вживав термін «фашисти», згадуючи й українських оунівців часів Другої світової, і бійців сучасного підрозділу «Азов» Національної гвардії України, які примарилися сенаторці Гулє на Андріївському узвозі. «Я хочу, щоб моя країна виросла з того фашизму, який нині підіймає голову», — наполягав він.
Читайте також: Росія покинула власних найманців у Чехії напризволяще
В анонсі заходу Рабінович представлений «головою єврейської громади в Україні», що не є правдою, — як наголошує публічна заява Йосипа Зісельса — співголови ВААД (Асоціації єврейських громад в Україні) та віцепрезидента Світового єврейського конгресу. «Вадим Рабінович за радянських часів був засуджений за крадіжки державного майна в особливо великих обсягах, потрапив за ґрати та погодився стати інформатором КҐБ, — повідомляє документ. — Він є одним із лідерів проросійської партії ОПЗЖ. Керівник політради цієї партії Віктор Медведчук перебуває під слідством та підозрюється в державній зраді». Під час виступу політичний партнер Медведчука назвав себе також співголовою «Європейського Єврейського парламенту». Репрезентативну легітимність цієї структури, заснованої Коломойським та Рабіновичем 2012 року, піддають сумніву представники західних єврейських громад. Зокрема, Роже Кукерман, колишній голова Репрезентативного комітету єврейських організацій Франції, назвав її «псевдопарламентом» та «величезною підробкою».
Некоректність статусу — лише одна з маніпуляцій, що озвучив Вадим Рабіновіч. Він повідомив, нібито «демократія народилася у Франції», а не в Давній Греції, назвав Миколу Самиціва «Сацивом», заявив, ніби головний редактор Енциклопедії Українознавства Володимир Кубійович є «фашистським посіпакою, що брав участь у розстрілах мільйонів людей». «Ну давайте скажемо — тисяч», — похопився й виправився доповідач. Усе ж захід планувався до поширення в записі.
«Як би ви поставилися, якби по всій країні зносили пам’ятники де Голлю та ставили пам’ятники Петену?» — звернувся голова фракції ОПЗЖ до порожніх стільців. Хто в розумінні Рабіновича є українським де Голлем, залишається здогадуватися. Тема московського проєкту меморіалу в Бабиному Яру також пролунала, але — тільки згадкою. «Я не критикую владу, — зазначив український депутат. — Президент сказав, що ми збудуємо пам’ятник, але напівфашистські організації сказали, що не дадуть цього зробити».
«Доводиться констатувати, що захід, який відбувся 21 червня в приміщенні французького Сенату, був побудований на відомих маніпулятивних наративах, — зазначили Тижню в українському посольстві у Франції. — Лейтмотивом виступів стали сигнали, які збігаються з тими, що поширюють пропагандистські ресурси Кремля і які легко розпізнають справді авторитетні французькі експерти. Відповідно, й увага до заходу була мінімальною та маргіналізованою. По суті, пропаганда тоталітарних режимів, зокрема націонал-соціалістичного, заборонена в Україні. Українська влада дбає про те, щоб до будь-якого виправдання нацистських злочинів була нульова толерантність і держави, і суспільства».
Промосковський дискурс у виконанні Рабіновича — швидше не дивина, а закономірність. Цікавіше розібратися, навіщо ці наративи нагодилася поширювати французька сенаторка Наталі Гулє. «Україна проекспериментувала розстрільний Голокост у вересні 1941 року, — заявила вона в унісон Рабіновичу, звертаючись до камери й порожньої зали. — Нинішній клімат в Україні можна схарактеризувати як «повзучий антисемітизм».
У травні—червні пані Гулє відвідала Україну разом із двома колегами — Жоель Герра та Жан-П’єром Мога. Як зазначає французьке видання Intelligence Online, чотириденний візит трьох сенаторів відбувся повністю за рахунок приймаючої сторони. «Партія депутата Віктора Медведчука — людини Владіміра Путіна в Україні — шукає союзників за кордоном, — прокоментувало поїздку Intelligence Online. — Він, зокрема, запросив трьох французьких сенаторів зустрітися з її лідером Вадимом Рабіновичем».
Читайте також: Надія як технологія
Візит французьких гостей висвітлив сайт ОПЗЖ та ютуб-канал Медведчука, а також головний кремлівський пропагандистський ресурс «Россия 1». Після повернення Наталі Гулє звернулася до французького міністерства закордонних справ із запитом визначитися зі ставленням до ОЗСП «Азов» НГУ, що, на її думку, «виступає за вищість білої раси та закликає до атак по всій Європі». Станом на сьогодні МЗС Франції відповідь не оприлюднило. Гулє не вперше запрошує Рабіновича виступити в Сенаті. Він приїздив із конференціями 2015-го та 2018 року, а в 2019-му Рабінович та Шуфрич зустрічалися з Наталі Гулє, щоб передати через неї «мирний план для Донбасу» авторства Віктора Медведчука.
У квітні 2016-го Наталі Гулє розповіла радіо France Inter про існування в Україні таємничих «таборів джихадистів», які відтоді так нікому й не вдалося ідентифікувати. Тиждень писав про це непорозуміння не один раз. Сенаторка спочатку послалася була (як на джерело) на українські спецслужби, однак згодом від своїх слів відмовилася. Що змушує представницю верхньої палати французького парламенту розповідати те, чого нема, — зрозуміти важко. Однак ще складніше пояснити, чому Сенат — офіційна державна інституція Франції — дозволяє використовувати свої стіни для сумнівних маніпулятивних заходів. Французи нерідко називають Сенат «золотим притулком» для колишніх міністрів та інших політиків, які не мають реальної влади, а лише можуть блокувати певні законодавчі ініціативи й реформи.
Французька преса нерідко критикує Сенат за те, що він уникає належного суспільного контролю за своєю діяльністю. Імітація «брифінгу для журналістів» з порожніми стільцями мала б стати приводом до ретельнішої уваги і протокольної служби цієї структури, і французької преси хоча б тому, що установа утримується державним коштом і є політичним представницьким символом республіки.