Схоже, кампанія із проведення плебісциту/плебісцитів стартувала. Як і вимагає закон, ініціатива почала надходити знизу. Днями понад 70 громадських організацій і рухів у Херсоні та Харкові в одному пориві виступили з вимогою до президента розпустити Верховну Раду, а також підготували резолюцію про необхідність провести всеукраїнський референдум щодо зміни політичної системи. Щоправда, як часто буває з «народними ініціативами», ініційованими владою, знайти керівників цих громадських організацій і дістати в них коментар доволі складно.
Сформульовані «знизу» зміни в системі урядування доволі серйозні: зменшити кількість депутатів парламенту від 450 осіб до 300, повністю скасувати депутатську недоторканність, створити верхню палату, котра формуватиметься із представників регіонів і зможе відхиляти закони, ухвалені нижньою. Вибори до нового парламенту «народна ініціатива» пропонує проводити виключно за мажоритарною системою.
Правовий нігілізм влади робить будь-які прогнози ризикованою справою, і теоретично можна уявити собі ситуацію, за якої зменшення прописаної в Конституції чисельності депутатського корпусу відбудеться без участі самих нардепів. Наразі «народна ініціатива» бачиться лише пробним каменем. Пункти можна втілити в життя частково. Скажімо, винести на всенародне опитування питання про розпуск ВР і проведення перевиборів на мажоритарній основі. Не виключено, що на Банковій виходитимуть із ситуативних інтересів. Якщо Раду вдасться приборкати найближчим часом, плебісцит про зміну політичної системи відкладуть на невизначений термін. Ні – проведуть уже цього року.
Паралельно розпочалася робота з підготовки голосування про вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Це також прогнозував Тиждень: п’ята колона Кремля обов’язково скористається законом про референдум бодай для того, щоб дестабілізувати ситуацію в країні. Ще в грудні лідер КПУ Петро Симоненко заявляв на прес-конференції, що його політсила розпочне збір підписів за такий захід саме в березні. Для його проведення їх потрібно 3 млн з не менш ніж двох третин областей, причому з кожної не менше ста тисяч. Очевидно, що без підтримки влади, принаймні прихованої, довести цю справу до кінця буде непросто. Якої «відмашки» чекають комуністи, з’ясувати наразі не вдалося навіть у режимі «офф-рекордз». Можливо, результатів переговорів із Росією щодо створення газового консорціуму. Проте Симоненко вже заявляв, що готовий до співпраці в цьому питанні з «Украинским выбором» Віктора Медведчука, рекламні щити якого, котрі донедавна славили референдум як шлях до багатства і процвітання країни, віднедавна змінили текст і тепер агітують за Митний союз (МС), котрий також, як стверджують агітплакати, забезпечить українцям щастя й заможність.
Головна інтрига в тому, чи це буде референдум про вступ до Митного союзу, чи про вибір між МС та Європейським Союзом. Як показує соціологія, українці дивним чином підтримують і вступ до МС, і євроінтеграцію. Зокрема, за даними «Демократичних ініціатив», рух до Заходу готові підтримати 59% громадян, котрі вже визначилися зі своїми симпатіями. Водночас за повернення в «Русскій мір» у вигляді Митного союзу проголосували б 57,5%. У будь-якому разі за чинним законом, саме президент формулює запитання, котрі виносяться на загальний референдум.
За інформацією Тижня, сьогодні є два сценарії протидії намаганням утягнути в Митний союз за допомогою референдуму. Перший, «слабкий», обговорюють нечисленні «євросимпатики» у владно-олігархічних колах. Ідея така: оскільки, згідно із законом, президент не може відмовитись оголошувати плебісцит «за народною ініціативою» (як це свого часу зробив Віктор Ющенко), то треба додати в бюлетень і питання про вступ до ЄС. Якщо українці підтримають одночасно вступ до Євросоюзу та МС, це зробить результати голосування де-факто нежиттєздатними. Модифікована версія цього «плану» – оголосити референдум про приєднання до ЄС не одночасно з «митним», а після нього. Що ж до «сильного» сценарію, то він зводиться до скасування відповідного закону. На сьогодні це питання залишається одним із ключових у порядку денному опозиції, принаймні якщо вірити словам її керманичів. Інша річ – що, за словами джерел Тижня, в ПР категорично не бажають іти назустріч опозиціонерам.