Звісно, це ЗМІ. Тому з притаманною йому енергійною мстивістю після повернення в президентський кабінет він, вочевидь, заходиться вирішувати цю проблему. Імовірно, покладе край тій відносній свободі слова, згадавши свій досвід приборкання телеканалу «НТВ», який нині, незважаючи на стилістичну ліберальність, цілком прихильний до Кремля.
Є підстави вважати, що нормою для ЗМІ стане абсолютна лояльність до найвищої влади, а за це дозволятимуться певні відхилення від «генеральної лінії», якась фронда щодо периферійних для керівництва тем. Залишаться якісь органи «зливу» інформації та демонстрації жорстко контрольованої «незалежності», тим більше що корисні аналоги були. Наприклад, у Радянському Союзі «Літературна газета», якій навіть у сталінські часи можна було писати те, що суворо заборонялося іншим виданням. А в нацистській Німеччині функціонував такий собі вільнодумний за тамтешніми мірками тижневик «Дас Райх», який вигідно відрізнявся певною інтелектуальністю та респектабельністю від партійного органу «Фелькішер Беобахтер».
Детальніше читайте «Чи залишиться свобода слова після виборів?» у №10 Тижня.