Загалом Майорка не потребує реклами. Вона самодостатня і самобутня. Туристи приїздитимуть сюди завжди, хоч би як дорого це коштувало і хоч би які привабливі знижки надавали курорти-конкуренти. Приїздитимуть, тому що окрім гарних пляжів, цілком пристойних готелів і веселих розваг, тут багато того, без чого справжній відпочинок міг би здатися неповним.
Нині на Майорці – літо. Вдень – спека, тож можна валятися на пляжі, в пообіддя – сильна спека і треба влаштовувати собі сієсту та ховатися від сонця, а вечорами, коли сонце втомлюється пекти, саме час валандатися по винарнях і пити смачнючу сангрію.
Майорка – острів контрастів. Гра спокою і шаленства, п’яних забав і неймовірно романтичних подорожей, гучних дискотек і тихих відпочинків на пляжі, бродінь музеями і гаяння часу в ресторанах. І що цікаво, усі ці протилежності чудово гармоніюють між собою, що аж ніяк не дратують, а натомість посилюють смак одна одної.
Тут можна вечорами купатися в морі, і вам за це нічого не буде. Можна пити з бокалів на пляжі шампанське чи навіть спати на піску. Можна подорожувати автомобілем, мотоциклом, велосипедом, автобусом з міста до міста, з села до села і щоразу віднаходити для себе щось особливе, пізнавати щось неймовірне і водночас почуватися як удома. Можна мандрувати потягом, запущеним ще на початку ХХ століття, який пхається поміж гір на швидкості 25 км/год, і насолоджуватись видовищем, як здорові дядьки і тітки радіють мов діти з того, що їдуть бозна де в допотопних вагонах на допотопному поїзді. Можна просто блукати вуличками середньовічних сіл і містечок і вишукувати сліди фінікійців, римлян, маврів і інших відмерлих персонажів. Або плентатися вздовж берега, вишукуючи собі для відпочинку найказковішу бухту з найзолотистішим піском.
Може, варто сказати, що Майорка – це рай, але це буде надто пафосно. Безумовно, тут, як геть скрізь, є свої клопоти. Різниця лише між клопотами тутешніми і, скажімо, нашими насправді приголомшлива. І окреслюється вона десь на межі «життя справжнього» і «життя з примусу». Цей стан важко пояснити, але напрочуд легко відчути. Адже в основі лежить відчуття, коли ти не брешеш сам собі, що тобі добре.
Чи є іспанський острівець Майорка в Середземному морі островом свободи? Певне, що так. Не знаю, як там на Кубі, але на Майорці, свободи саме стільки, що думати про неї просто нема коли. Вона є. Скрізь і повсякчас. Справжня, легка і приємна на смак. І не лише для туристів, а для всіх. І перш за все напевне для своїх.
Кажуть, на Майорці не крадуть машин, бо немає сенсу. Їх і так нікуди не відправиш, а на острові швидко знайдуть. І справді, багато водіїв у своїх автівках на ніч залишають напіввідкриті вікна. А ще, паркують машини в дуже цікавий спосіб, залишаючи між ними відстані всього сантиметрів п’ять – десять.
Тут не заглядають в гаманець туриста і не прагнуть нагріти. Усяк сам собі долю кує, а тому, коли турист захоче, він поділиться грішми, а коли ні, то це його особиста проблема. Тут ніхто ні за ким не біжить, щоби втюхати якийсь непотріб, і нікуди силоміць не затягує. Тут просто живуть, насолоджуються самим життям і принагідно займаються тим, що приносить або задоволення, або гроші, або і те, й інше.
На острові збирають урожай тричі або й чотири рази на рік. Тут гарні дороги і ще кращі пейзажі: мальовничі гори і не менш мальовничі рівнини. Романтичні бухти і золотисті піщані пляжі, казкові будиночки на схилах гір і неймовірного кольору чисте море. Тут лимони ростуть, як яблука, в готелях, окрім туристів, живуть коти, а в крамничках можна купити ціле відро коктейлю і, сидячи на пляжі, цмулити його в доброму товаристві з метрових трубочок.
Ціни в магазинах, загалом, чомусь нижчі, ніж в Україні. З чим це пов’язано, здогадатись не важко, але це також не може не тішити. Нижчі вони, і як в інших європейських країнах. А тому задоволення отримуєш подвійне.
На перший погляд, Майорка – справжнісіньке село з вкрапленнями туристичної інфраструктури. Але це лише на перший погляд. Туристам тут дуже раді і створюють всі умови, щоб їм було добре і комфортно. Але, на відміну від популярніших у нас азійських та африканських курортів, тут не пнуться зі шкіри, щоб тих туристів втримати. Вони втримаються самі. І не лише втримаються, а й приїздитимуть сюди знову і знову, доки вистачатиме часу, грошей і натхнення взагалі кудись їздити.
Один знайомий мандрівник казав, що Майорка – це найкращий курорт серед тих, де він був. А був він, дякувати Богові, багато де. Чому найкращий, я не міг зрозуміти, аж доки не побачив все на власні очі. Чесно кажучи, нічого особливого. Курорт як курорт, але який! Відчувати і смакувати його починаєш поступово, але за кілька днів втягуєшся так, що відірватися вкрай складно. І секрет такої залежності, можливо, саме в тому, що Майорка – це не лише курорт. Жителі цього острова просто запрошують туриста у свій світ, пускають до себе в хату і вже сам цей жест викликає своєрідне відчуття домашнього затишку, якого так бракує на класичних розкішних курортах тієї самої Азії.
Жити на Майорці все життя було б, мабуть, нуднувато. Особливо для нас, українців, звиклих до мурашиної суєти і вирощених в умовах постійного виживання. Тут немає потреби виживати, бо життя, виявляється, і так прекрасне. Але приїздити сюди бодай на кілька тижнів, коли все дістане, є сенс. І не лише тому, що тут маленький рай, а ще й через те, що в цьому майже раю, кожному, за бажання, справді може бути добре.