У Дніпрі на Shuba Design Conference говорили про відповідальність дизайну, про соціальні мутації, про технології як частину природи і про те, що краса — поняття метафізичне й ціннісне. Про власне дизайнерські рішення і знахідки спікерів розкажуть краще ті, хто займається дизайном професійно. Я хотіла б сказати, що про design-thinking варто знайти й іншим.
Декому здавалося, що захід розрахований на розробників інтерфейсів та дизайнерів чи архітекторів, але, думаю, доповіді варто було б послухати і тим, від кого залежать політичні чи бізнес-рішення. «Архітектура задає алгоритм руху тіла. Дизайн задає алгоритм руху думки», — казав антрополог Матеуш Халава.
Політикам корисно було б не скидати з рахунків той факт, що в Україні поки що є креативний клас. Ті, хто займається виборами, не вважають за потрібне звертати на нього увагу, бо начебто ці люди не ходять на вибори. Не факт. Знаю, що люди, які до нього належать, беруть участь у революціях і, понад те, вміють перетворювати реальність в інший спосіб.
Читайте також: #нормконтора
Наприклад, принт від Сергія Білого про архітектурні цікавинки Дніпра може привабити туристів до міста більше, ніж кілька комунальних підприємств «З розвитку туризму та іновацій». Айдентика українського стенда на Франкфуртському книжковому ярмарку від Альони Соломадіної може зробити для міжнародного іміджу України більше, ніж кілька департаментів Міністерства культури. Так, їй довелося переконувати Тих-Хто-Приймає-Рішення, що червоний колір — це не лише про комунізм, а й про калину. Але завдяки їй Україну побачили не аграрним придатком до Європи, а країною дослідників та експериментаторів.
Бізнесу, який працює з людьми, варто цікавитися дизайном і, ширше, design-thinking, якщо хочеться і далі продавати. У вас зміцнилася б надія на успіх, бо почули б від Георгія Потопальського, що «в нашій країні легко робити щось добре. Немає конкуренції, але є запит». Він говорить про дизайн, але кожен, хто хоч колись шукав працівників, погодиться, що знайдена або вихована компетентна людина — виграш у лотерею й обгін конкурентів практично без тиску на педаль газу.
«Усього стало занадто багато. І кожен може робити те, що роблять інші. Одні інструменти, одні сайти, одні тренди — ми всі в одній системі», — каже Побережський знову про дизайн. Насправді мова і про те, що стало занадто багато й іншого: прикрашання, фейків, ілюзій, базікання, просто візуального та смислового сміття. Він же додає: «Ми ще встигаємо розмірковувати, але не встигаємо аналізувати». І той бізнес, який не лише продаватиме, а й буде етичним та чутливим до змін, житиме. Бо завтра грошей у «старих промисловців» та «шанованих людей» із 1990-х уже не буде. Купуватимуть ті, хто зараз створює virtual reality, працює з генеративним дизайном та бачить нове у звичному. А вони потребують від бізнесу не компетенцій, а пакетних рішень, не лише продуктів, а й відчуттів і станів.
Усім тим, чия робота хоч трохи пов’язана з уявою, варто було б побувати на конференції просто тому, що все найцікавіше створюється на стикові раніше непоєднуваного. І, зрештою, Baugasm від Васьєна Катро, три проекти в доповіді «(Не)Дизайн» від Макса Побережського, Любові Малікової та Георгія Потопальского, роботи Альони Соломадіної і фіналісти конкурсу плакатів Borders — це красиво.
Локальні політики могли б на конференції з дизайну дістати підказку, що можна зробити для своїх міст і чого точно не варто робити. Урбаніст Річард Флорида казав, що для щастя потрібно любити і робити улюблену справу в найкращому для себе місті. Він казав і про те, що саме креативний клас розвиває міста. Там, де багато людей «вільних професій», дорожча земля і нерухомість, вищий рівень життя, розвиненіша інфраструктура тощо. Креативному класу просто треба не заважати створити для себе нормальні умови.
Читайте також: Україна долучилась до Європейського кодексу соціального забезпечення
У Дніпрі поки що навпаки. Ми стали першим і поки що єдиним містом в Україні, де створено інспекцію з праці. Тепер у нас можуть прийти на робоче місце 24/7 і оштрафувати на 96 тис. грн за кожну ФОП, який працює в офісі за контрактом. Не треба так, шановні. Ви і так бачитеся динозаврами. Албанський дизайнер Васьєн Катро, гуляючи містом після конференції, побачив Дніпро майже таким самим екзотичним, як Кубу.
Дніпро все ще може стати відкритим та успішним містом, якщо наш креативний клас не звалить звідси. Бо кордони в них не на карті. Beyond The Borders — говорили на Shuba Design Conference цього року.
Локальним і центральним політикам мало не красти й не робити дурного (насправді ні). Старий Абрахам підтвердив би: ще треба, щоб було красиво і цікаво.
Тому зробіть, будь ласка, дороги, нормальний міський транспорт і попідмітайте вулиці. А далі ми самі.