Ведучи програму "Смак", гостем якої був відомий актор і сценарист Алєксандр Адабашьян, Ургант сказав: "Я порубил зелень, как красный комиссар жителей украинской деревни".Адабашьян підіграв Урганту: "Вы почистили мой клинок? – Ну, я просто останки жителей стряхнул".
Цікаво: якби Ургант пожартував на тему різанини вірменів турками у 1915 році, Адабашьян так само струшував би з ножа рештки вірменів?
Скандал розкрутили блогери, а офіційної реакції МЗС не було доволі довго. Врешті-решт вона з’явилася – з вимогою до російського «Першого каналу» "дати належну оцінку цьому інциденту".
У заяві українського МЗС є цікава фраза – про те, що висловлювання Урганта нібито "різко дисонує з високим рівнем стратегічного партнерства між Україною та Російською Федерацією та атмосферою дружби і взаєморозуміння між нашими народами".
Ні з чим воно не дисонує. Багаторічні стосунки Росії з Україною: вони з нас глузують, ми їм підхіхікуємо.
Причому вони зовсім не хочуть нас образити. У їхньому щирому нерозумінні, що ми окрема нація з власними, відмінними від їхніх, інтересами – головна проблема сучасних українсько-російських взаємин.
Читайте також: Владімір Познер – метр журналістики чи шовініст?
Найосвіченіший, найінтелігентніший росіянин, повністю, як йому здається, позбавлений шовінізму, на рівні підсвідомості все одно майже завжди не сприймає Україну як окрему державу. Розмовляючи з українцями про Україну, він себе зазвичай контролює, але в розмовах на інші теми проскакує.
У поляків, наприклад, чи то менше шовінізму, чи то більше розуму і такту – радіоведучі, які в ефірі образили українських гастарбайтерок, втратили роботу.
Російський ж Перший канал на звернення українського МЗС навряд чи конструктивно відреагує. Адабашьян нібито вибачився: "Согласен, что, возможно, это не очень корректно, но никакого отношения к уважению-неуважению это не имеет. Просто это такая ирония, клише по поводу фильмов: если раньше плохие были белогвардейцы, то теперь красные".
Ургант же під виглядом вибачення на своїй сторінці у соцмережі просто познущався: "В качестве самонаказания обязуюсь готовить в этой передаче только борщ, вареники, галушки по 2018-й год включительно. А всех родившихся у меня с этого момента детей, вне зависимости от пола, называть Богдан. Ваш Иван "Подчеревок" Ургант".
Але досить вже про цей показовий, але не дуже значущий випадок. Не розумію тих, хто вимагає санкцій для Урганта, оголошення його персоною нон-грата тощо. Навіщо? Щоб з когось почати, хто нам по зубах? Як на мене, демонструючи національну самоповагу, якось нелогічно реагувати на жарти клоунів і не реагувати на заяви і вчинки політиків.
Зрозуміло, чому МЗСівці зволікали з реакцією. Якби не скандал у громадських колах, її б узагалі не було. Бо соромно офіційній установі, що представляє Україну на міжнародному рівні, офіційно реагувати на нетактовний жарт якогось шоумена – у той час, коли на свідому неповагу до України з боку впливових іноземних політиків будь-яка реакція зазвичай відсутня.
От, наприклад, нещодавно в інтерв’ю УНІАН радник президента РФ Владіміра Путіна Сєргєй Глазьєв, кажучи про бажаність, з його точки зору, вступу України до Митного союзу, зазначив: "Нарастает ощущение того, что Господь за что-то обиделся на Украину и лишил руководство Украины ума, это вызывает очень серьезную тревогу".
Читайте також: Як російські ЗМІ дискредитують Україну
Думаю, що більшість українців погодяться з оцінкою Глазьєва щодо розуму нашого керівництва. Але ми маємо право таке казати, а Глазьєву – зась. Бо він – громадянин іншої держави і, більше того, озвучує позицію її найвищого керівництва. І де реакція українського МЗС? А де було їхнє обурення, коли президента України викликали до Москви, а потім розвернули назад – як прислугу, необхідність у послугах якої на даний момент відпала?
У заяві МЗС сказано про дружні стосунки – але друг, який чинить так, перестає бути другом. І допоки такі речі сходять безкарно російським політикам – чого вимагати від шоуменів? Асоціації, певно, у них такі: Україна – «рубати зелень», от і прорвалося.
Не з Урганта слід було б починати.