Ми поставили такі запитання:
1. Напишіть коротку біографію: вік, освіта, основні місця роботи, важливі досягнення в житті, родина, хобі, громадська активність до війни тощо.
2. Як ви ставитеся до подій на Майдані, «референдуму» на Донбасі (ця частина запитання була адресована лише мешканцям регіону)?
3. Чи змінилося життя через війну і як саме?
4. Який ваш основний принцип обрання кандидата в президенти (не проти кого, а ЗА що)?
5. На вашу думку, як ваш кандидат у президенти вирішуватиме такі питання:
— війна з Росією;
— корупція;
— розвиток економіки;
— реформування різних сфер;
— напрямки руху країни (ЄС, Росія, НАТО тощо)?
6. Як думаєте, чи не розчаруєтеся ви у своєму кандидаті через деякий час? Що робитимете в такому разі?
Андрій Пятковський, Краматорськ, голосуватиме за Петра Порошенка
1. 43 роки, освіта середня. Працював телемайстром, автоелектриком, займався ремонтом складної електронної техніки. Підприємець. Люблю фотографувати й мандрувати, захоплююся пішохідним туризмом. До війни громадською діяльністю не займався, нині не вважаю себе професійним активістом, радше людиною з активною громадянською позицією.
2. До подій на Майдані ставився із зацікавленістю, друзі агітували й запрошували, але активно не підтримував: з’їздив подивився, повернувся. Був проти «референдуму» на Донбасі, на той час уже дещо з кожним днем ставало зрозумілішим: блокпости, на яких «хазяйнували» відомі в місті наркомани, з’явилися на всіх автошляхах, а по маршрутках бігали хлопці зі збитими кістками пальців й перевіряли. Під час проведення «референдуму» в місті не був, повернувся через кілька днів. На той час подорожував і до Донецька, і в західному напрямку. Було що подивитися. І завдяки тому, що я багато подорожую, те, що відбулося з Україною через якийсь час після усунення Януковича з президентської посади, викликало в мене дуже багато паралелей із тими країнами, де вже було щось подібне: Абхазією, Молдовою… Провокування, поділ, вигадані причини ворожнечі — релігійні, етнічні, національні, які начебто неможливо було вирішити на місцевому чи державному рівні, у підсумку перетворювалися на кров, насильство, а потім на занепад та ізоляцію з боку цивілізованого світу. Тому моє ставлення до цих подій сформувалося через можливість провести паралелі, через те, що бачив безпосередньо я завдяки моїм друзям, які навчили мене трішечки краще розбиратися в тому, як з’являється інформація в мережах і чому не кожній новині можна довіряти. Я розумів, що таке інформаційна війна, яка, на мою думку стала не лише складовою частиною, а головною рушійною силою ворожих атак.
3. Ви запитуєте мене про причини й наслідки того, що відбувалось у 2014-му? Причини звичайні, людські: цілковите ігнорування владою потреб населення і президент, який не міг бути на тому місці взагалі. Наслідки? Я ще з місяць тому міг би вам відповісти, що наслідком стало краще розуміння українців себе як нації, остаточний європейський вибір, але після першого туру виборів, на жаль, не можу вже конкретно відповісти про наслідки. Зараз я як ніколи розумію, що стримування Росії на лінії розмежування протягом п’яти років дещо змінило тактику нашого сусіда. Пам’ятаєте ці страшилки про розп’ятого хлопчика, «карателів» Яроша, про які розповідали мешканці Донеччини та Луганщини? Коли ми потім приїжджали в інші регіони, мені соромно було людям в очі дивитися. А вони питали: як же ж так, як ви могли? А потім з’ясовувалося, що та біженка взагалі не з Донбасу і не біженка зовсім. І, здавалося б, зараз таких фейків мало б уже поменшати. Але, на жаль, ні. Змінився напрям інформаційних атак, головною ціллю яких стало не ділення мешканців України на схід і захід, а завдання сформувати в громадян упевненість у цілковитій відсутності сенсу реформування країни, а головним винуватцем зробити верховного головнокомандувача. Бо навіщо зі зброєю в руках ломитися через кордони, заробляючи додаткові санкції, якщо можна зробити так, щоб українці самі усунули головнокомандувача й, пересварившись одне з одним, повернули до президентства «легітимного». Зверніть увагу: що розп’яті хлопчики, що меседжі про «нічого не змінюється» досить легко перевірити й відкинути як такі, що не відповідають дійсності, але емоції так швидко зупинити неможливо…
4, 5. Якщо я не знаю людину, спробую пошукати інформацію про неї. Тобто мені цікаво, що вона може, що пропонує і яким чином збирається все це виконувати. Тому що пообіцяти можна що завгодно, а ось виконати, та ще й зробити так, щоб нікого не образити, дуже складно. Своє бачення розвитку та забезпечення оборони країни Петро Порошенко не висловлює, а показує вже п’ять років. Тому його виборцю набагато легше. Достатньо просто подивитися на результати першої каденції: збереження незалежності країни, отримання безвізу, підтримка інших цивілізованих країн, упевнений рух до НАТО та ЄС. Беремо дані Державної казначейської служби України: єдиний скарбничий рахунок України 2014 року — 108 тис. (!!!) грн, 2019 рік — 18 млрд грн. Золотовалютний запас — відповідно 5,3 млрд і 20 млрд. Зовнішній борг, який за президентства Януковича сягнув космічних висот, на сьогодні набагато зменшився. Ремонтуються дороги, будуються гуртожитки військовим, на український ринок заходять великі торговельні компанії, що для нас, безумовно, означатиме зменшення цін на товари завдяки відсутності посередників… Тобто на ці питання Порошенко вже відповів, йому залишається тільки працювати в тих напрямах і не відволікатися на популізм і стадіони.
6. Я знаю, скільки часу витратили деякі пострадянські республіки на реформування своїх країн. І це зовсім не п’ять років, бо минулі десятиріччя важко вважати по-справжньому державотворчими. Якщо мій кандидат переможе, я можу бути впевненим у тому, що моє місто буде захищене кваліфікованими військовими, мою країну підтримують європейські країни, а це є ознакою довіри передусім до мого кандидата як головного представника інтересів країни.
Читайте також: Вибори не кабаре
Віктор Зіпір, Бахмут, голосуватиме за Володимира Зеленського
1. 49 років, освіта середня спеціальна, підприємець, одружений, маю двох дітей, хобі — туризм. Нині член Громадської ради при ДонВЦА, волонтер, голова громадської організації, хоча до війни зовсім не займався громадською діяльністю.
2. Майдан боляче вразив. Спостерігаючи за подіями в країні, спілкуючись з учасниками процесів і враховуючи інформацію, одержану від компетентних осіб, яким я схильний довіряти, вважаю, що Майдан був спровокований і керований російськими спецслужбами. На мою думку, всі ці події та їхні наслідки було сплановано заздалегідь, просто чекали на потрібний момент. Коли Кремлю вдалося довести загострення на Майдані до максимуму, з країни втік тодішній президент, чим викликав очікувану реакцію в регіонах, таких як Крим і Донбас. Цю реакцію знову використав Кремль. Однією з причин початку агресії з боку Росії може бути договір України та іноземних компаній на видобуток сланцевого газу на території Донбасу та інших областей України. Маючи газотранспортну систему, що працює, Україна могла стати серйозним конкурентом РФ зі своїм газом. Зараз, як наслідок, ми маємо війну в країні та непривабливий для інвесторів Донбас.
3. Життя змінила не війна як така, бо воєнні дії завжди десь у світі є, а саме враження від жертв: цього прагнули провокатори війни, а своє життя віддавали люди на Майдані, добровольці, волонтери, військові. Вони втрачали життя, сім’ї, спокій, майбутнє. І все це було поруч. Відповідь на запитання, де моє місце та що я можу зробити, я знайшов, приєднавшись до групи людей, які осмислено та організовано робили, на мій погляд, дуже корисні речі: допомагали військовим, переселенцям, намагалися протидіяти корупції, активізували громадську діяльність.
4. На мій вибір впливає незалежність кандидата від корупційних схем і старої системи. А також ділові якості, вміння слухати та чути різних фахівців (експертів і людей, більш обізнаних в окремих галузях), розуміти суть та обирати найкращі варіанти пропозицій. Для мене як виборця вкрай важливі політична чистота, відкритість та здатність критично мислити.
5. Володимир Зеленський припинить війну дипломатичним способом, що, можливо, увійде в історію. Ніхто здавати Україну Росії не збирається, і ми обов’язково переможемо. Але спочатку Зеленський проведе консультації з найкращими експертами, на яких будуть розглянуті всі можливі сценарії та враховані ризики та можливості. Відпрацює та узгодить з усіма відповідними службами єдиний, але динамічний план. Чітко розподілить завдання та напрями діяльності посадових осіб відповідно до їхніх посад, фаху та відповідальності. Я очікую мудрого рішення з прийняття одного найкращого та реального плану чи стратегії для нашої країни, але із залученням до цього процесу експертів.
У питанні подолання корупції сподіваюся на доволі популярні в очах простих громадян заходи: зняття із СБУ та підконтрольних президентові силових структур обов’язків «кришувати» корупцію, зняття голів ОДА, причетних до корупційних дій, запровадження судової реформи, щоб нечесних на руку стало реально притягти до відповідальності. Майбутній президент умотивує громадян викривати факти та прояви корупції. Водночас виведе з тіні бізнес через перекриття контрабанди товарів на митницях і введення спрощених, але для всіх обліку та правил. А міністерства нарешті одержать фахівців на головних посадах і зможуть втілити в життя передові реформи з урахуванням досвіду успішних країн.
Україна обов’язково посяде своє унікальне місце у світі. «Успішна країна, яка живе за міжнародними законами, завжди буде добрим партнером для інших країн у всьому світі, не тільки ЄС чи Росії. Україну в тому стані, який є на сьогодні, не включать ані до Європейського Союзу, ані до НАТО. Динаміка змін за цієї та попередньої влади в Україні, на мій погляд, не дасть змоги подолати корупцію в найближчі роки, тому вступ до ЄС та НАТО для нас поки що нереальний, зважаючи на їхні вимоги. В Україні закони не гірші, ніж у ЄС. Якщо вони виконуватимуться, а цьому обов’язково посприяють реформи, наша країна стане привабливою для внутрішніх і зовнішніх інвесторів. З’являться робочі місця й наповниться бюджет, зокрема пенсійний фонд.
6. Не все буде реалізовано швидко і, головне, мирно, будуть побічні ефекти, але цей етап країна мусить пройти, щоб вижити. Якщо цей кандидат, ставши президентом України, зовсім нічого не реалізує з обіцяного ним і цьому не знайдеться об’єктивного виправдання, він залишиться для мене безвідповідальною людиною й зникне як політик. Я, зі свого боку, працюватиму, сплачуватиму податки та контролюватиму їх ефективне використання органами місцевого самоврядування, але радитиму своїм дітям будувати своє життя в іншій країні.
Читайте також: «Транзитний електорат» Зеленського
Олександр Абрамов, Харків, голосуватиме за Петра Порошенка
1. 44 роки, освіта вища юридична, працював після навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ (ХНУВС), потім займався підприємництвом, був членом команди КВК, мав власну івент-агенцію. Важливі досягнення — діти. Двоє дівчат: 18 років і 4 рочки. Хобі — читання книжок, Facebook. До війни активної громадянської позиції майже не мав, але відкрито підтримував перший Майдан у 2004-му, був єдиним офіцером у ХНУВС, який відкрито носив на одязі помаранчеві кольори. Вважаю себе звичайною людиною.
2. Обидва Майдани створили сучасну Україну. У цьому я впевнений на 100%. Нація почала отримувати власну ідентифікацію саме після двох Майданів.
3. Мої батьки залишилися жити в «ЛНР». Там помер батько, я не був присутній на похороні. Тому однозначно так, моє життя змінилося через війну. Маю багатьох друзів, які воювали чи воюють зараз. Ще у 2014 році добровільно прийшов у військкомат, мав бажання їхати захищати Крим, це все було ще до подій на Донбасі. З невідомих мені причин не був призваний, хоча склав присягу й потрапив у списки добровольців. Після цього став допомагати хлопцям на фронті. Купував те, що було треба, і надсилав через «Нову пошту» найнеобхідніше: засоби особистої гігієни, шкарпетки, серветки, чай, каву, засоби від комарів, поповнення мобільного зв’язку. Звісно ж, есемесив із дружиною по 5 грн щодня кілька разів. Вважаю, що міг би зробити більше, ми всі могли зробити більше, але сталося так, як сталося.
4. Основний мій принцип обрання президента — за реальними справами. Обіцянок уже наслухався за все життя, хотілося б мати гаранта, який щось робить для України. Не для мене особисто — для нації, держави, незалежності. Мої проблеми — це мої проблеми. Я сам відповідальний за власну родину та її добробут, мені потрібен президент, який буде відповідальним за державу. Впевнений, що саме зараз створюються основні базові елементи майбутнього України. Впевнений, і це підтверджено фактами, що за час свого президентства Петро Порошенко зробив для України більше, ніж інші президенти за всі роки незалежності. Я голосую за Порошенка тому, що мені приємно дивитися на мого президента під час його виступів на міжнародному рівні. Йому стоячи аплодували в Конгресі США. Порошенко об’єднав країни Європи та США для протистояння російської агресії. Завдяки його особистим зусиллям та зусиллям української дипломатії європейські країни постійно посилюють санкційний тиск на Росію, хоча самі втрачають чималі кошти. Я побачив іншу українську армію, солдатів та офіцерів суспільство почало сприймати як нову українську еліту, справжніх захисників вітчизни, наша армія в десятці найкращих армій світу. Сьогодні ми одна з шести країн, які мають повний цикл розробки та виготовлення крилатих ракет. Уявіть собі, лише шість країн у світі, і ми одна з них! Завдяки мовним квотам ми з вами почули й побачили десятки розкішних українських гуртів та виконавців, у нас є нові українські письменники, відомі майже на весь світ, наша культура стала впізнаною. Все це обов’язки президента. Я бачу якість їх виконання, розумію, наскільки це важливо для України. Ось саме тому я голосуватиму за Петра Порошенка.
5. Війна з Росією. Поступове повернення територій під прапор України плюс тиск Європи та США на Росію, санкції, санкції й ще раз санкції.
Корупція. Створення незалежних судів та органів розслідування проявів корупції. Швидко це не відбудеться, але іншого шляху не існує.
Розвиток економіки. Зменшення державного контролюючого апарату, зменшення законодавчих обмежень для підприємців, податкова реформа, запровадження податку на виведений капітал, приватизація, незалежні суди, які гарантуватимуть іноземним інвесторам збереження їхніх інвестицій в Україну. У цьому напрямі дуже багато роботи, економіка не зросте миттєво, треба працювати, працювати й працювати.
Реформування різних сфер. Вважаю, що необхідно реформувати всі сфери знизу, бо тим, хто працює «на землі», проблеми ближчі й зрозуміліші, ніж тим, хто дивиться на них із Києва. Потрібний обопільний рух назустріч законодавця та спеціаліста. Теорія й практика завжди йшли разом, так і треба чинити надалі. Мій кандидат у президенти це розуміє.
Напрямки руху країни (ЄС, Росія, НАТО тощо). Мій шлях збігається з напрямком руху мого кандидата: ЄС, НАТО. Україна — це Європа в усіх розуміннях.
6. Ні. Мій кандидат уже показав себе за минулі п’ять років, я не розчаруюсь у ньому. Якщо мої сподівання не виправдаються, робитиму все від мене залежне, щоб змінити ситуацію на краще, займатиму активну громадянську позицію, здійматиму галас у соцмережах, шукатиму однодумців, якщо треба буде, сам піду в політику. Звичайно, робитиму все в межах законодавства та здорового глузду. Але такого не станеться, я в цьому впевнений.
Читайте також: Надійний фундамент
Роланд Джваршеішвілі, Харків, голосуватиме за Володимира Зеленського
1. Народився 1968 року, підприємець, маю дві вищі освіти, працював у різних сферах, досягнення ще попереду. Одружений, маю двох дітей. Хобі — собаки. Громадська активність до війни — депутат районної ради, член постійної комісії з питань гуманітарної політики.
2. Позитивно поставився до права людей на протест, до виходу на Майдан. Коли побачив розворот країни в бік Росії, а не Євросоюзу, пам’ятаючи про події в Грузії 2008 року, зрозумів, що нічого доброго з цього не вийде. Коли вже почалася бійня, до вбивств ставлення було, звісно, дуже негативне.
3. Так, дуже змінилося. І це негативні зміни, починаючи від емоційного стану до матеріального. Для мене є чіткі паралелі між Грузією та Україною: війна що в Грузії в 2008 році, що в Україні зараз, обидві країни мають окуповані території. Як і багато інших, я з 2014-го допомагаю армії. Починав із допомоги в госпіталь: памперси, серветки, посуд, продукти тощо. Потім у мене з’явився підшефний підрозділ, яким командував мій добрий довоєнний знайомий, почав їм цілеспрямовано допомагати. Нині роблю свій внесок у соціальну реабілітацію воїнів після війни: допомагаю їм працевлаштуватися. Про зміни в матеріальному стані. Коли я почав активно допомагати армії, мої друзі сказали мені: «Роланде, пригальмуй, інакше ти залишишся без штанів». Наведу приклад. У мене є невеличкий продуктовий магазин, можу сказати лише, що до війни ми щодня замовляли хліба 60 буханців, тепер замовляємо 10 буханців раз на два дні.
4. Обираючи кандидата, за якого голосуватиму, завжди спираюся на програми. І саме у програмі Володимира Зеленського я побачив багато нових для мене позитивних речей, яких не побачив у іншого кандидата, який пройшов у другий тур. Це меседжі об’єднання, а не протиставлення частини населення країни іншій частині, атмосфера не страху (війни, бідності), а надії та позитиву, не боротьба, а перемога над корупцією. Володимир Зеленський позиціонує себе як кандидат нового формату. Ми живемо в епоху інтернету, спілкуємося переважно в інтернеті. Кандидат у президенти теж цілком має право спілкуватися з електоратом у такому форматі. Мені як виборцю важливі й потрібні не слова, якими до мене звертаються, а вчинки.
5. Війна з Росією. Повернення територій дипломатичним способом, відшкодування збитків. Це задекларовано в програмі Володимира Зеленського, і мені це подобається. Чому ми не можемо подати до суду, щоб відшкодувати збитки? Усі кажуть, що мінські домовленості не працюють, потрібен інший формат. У країн — гарантів Будапештського меморандуму більше методів впливу на Росію. Від економічних (санкції) до військових (розміщення баз НАТО на українській території). Упевнений, що жодних поступок агресорові не буде.
Реформування різних сфер. Реформи прокуратури, поліції, суду, повне перезавантаження та зміна там людей.
Корупція. Створення антикорупційного суду, конфіскація майна корупціонерів. Про довічну заборону корупціонерам обіймати державні посади я прочитав тільки в програмі Володимира Зеленського. Я додав би ще заборону членам сім’ї корупціонера обіймати державні посади.
Розвиток економіки. Через боротьбу з корупцією повернення в бюджет грошей, які були незаконно присвоєні. Для бізнесменів легалізація капіталу за 5% у бюджет, нульова декларація. Повернув кошти — починай життя з чистого аркуша. Ні — отримаєш вовчий білет. Вважаю це основним фактором, який може заохотити бізнесменів повернути свої гроші в Україну. Ті самі олігархи мають задуматися, їм же тут жити. Варто одному це зробити, решта підтягнеться.
Напрямок руху країни. У програмі Володимира Зеленського чітко прописана євроінтеграція. Задекларований рух України до НАТО через референдум. Чому через референдум? А хіба ми не демократична країна? Такі чутливі питання повинна вирішувати більшість.
6. Не виключаю такої можливості. Розчарування цілком може бути, я не сприймаю Зеленського як месію. Поживемо — побачимо. Для мене важливі його дії в перші 100 днів президентства та цьогорічні вибори до парламенту. Але наразі я не розглядаю можливість, що в ключових програмних моментах (як-от напрямок руху країни чи війна з Росією) він діятиме інакше, ніж прописано в його програмі, бо цей кандидат уже показав себе як патріот, як людина, що не здає ні себе, ні Батьківщину. Якщо ж Володимир Зеленський мене все ж таки розчарує, не голосуватиму за партію, яка його підтримує чи підтримує його бездіяльність на виборах до Верховної Ради. Життя не стоїть на місці й не закінчується на Володимирі Зеленському чи Петрові Порошенку. Є багато людей, які можуть і хочуть робити щось корисне для країни. Чекатиму наступних виборів і голосуватиму за прийнятнішу кандидатуру.
Софія Ніколіна, Київ, голосуватиме за Петра Порошенка
1. 27 років, освіта вища. Працювала журналістом, редактором соціальних мереж, нині SMM-редактор сайта «Крим. Реалії».
2. Повністю підтримувала Революцію гідності. Вважаю, що Майдан — це той рушій, що був необхідний нашій країні для розуміння, куди потрібно йти.
3. Планую голосувати за Порошенка, тому що мені зрозумілий його курс для країни. Так, деякі речі, що стали відомі про його команду, не подобаються. І так, у мене є запитання до нього як до головнокомандувача та керівника країни. Але мені імпонує бажання Порошенка рухатися в бік Європи, я підтримую його ініціативи в мовному питанні, підтримую ініційовані ним реформи. Голосуватиму за його зовнішню політику та його бачення розвитку країни.
4. Після початку війни на Донбасі особисто моє життя як громадянки не змінилося, я родом із Західної України. Але війна торкнулася моєї сім’ї: брат зараз вдруге на фронті у складі Збройних Сил.
5. Проблему війни з Росією, на мій погляд, Порошенко і далі намагатиметься вирішити дипломатичним способом та переговорами, хоча вони особливо ситуації не змінюють.
Корупція, на жаль, є найболючішим питанням для Порошенка, особливо зважаючи на останні скандальні розслідування. Як він може вирішити ці проблеми, наразі незрозуміло. І мені здається, що він сам не до кінця знає, що робити в такій ситуації.
Економіка останнім часом почала стабілізуватися, тому, думаю, Порошенко продовжуватиме свій курс. Співпраця з іноземними інвесторами, створення нових робочих місць, розвиток інфраструктури — всі ці речі поліпшують економічну ситуацію в країні.
Мені як виборцю імпонують проведені реформи. Дуже чекаю на судову реформу та вирішення питання з антикорупційними установами. Є надія, що переобрання Порошенка стане тим рушієм, який дасть необхідну «політичну волю».
До того ж я цілковито підтримую геополітичний напрямок, у якому рухається наша країна сьогодні, й сподіваюся, що цей рух триватиме в разі переобрання нинішнього президента. Мені імпонують амбіції Порошенка щодо НАТО і ЄС. А найбільше подобається зменшення російського впливу на наших громадян.
6. Розчарування кандидатом настає майже завжди. І я розумію, що я теж певною мірою розчарована, адже не все обіцяне Порошенко виконав. Що робитиму, якщо розчаруюся остаточно? Найімовірніше, намагатимуся проаналізувати, чому так сталося, і зосередитися на позитивних змінах. Але точно не панікуватиму й не кричатиму «зрада».
Читайте також: Ідеологія здорового глузду
Антон Стремовський, Київ, голосуватиме за Володимира Зеленського
1. 37 років, освіта середня. Працюю програмістом, зміг перекваліфікуватися на ІТ з іншої спеціальності. Мій батько мешкає в Ізраїлі, мати в Запоріжжі. Я також жив в Ізраїлі, там почалася моя громадська активність: брав участь у багатьох проукраїнських мітингах проти Росії та Віктора Януковича.
2. Певний час був волонтером у шпиталях, доглядав за пораненими з Майдану та АТО. Мене вразила кількість людей, які вийшли на Євромайдан. Це такі світлі люди. Я знайшов багато друзів завдяки цій революції.
3. З початком війни моє життя не змінилося, але я бачу, як багато небайдужих людей почало займатися волонтерством. Бачу, як кожен намагається допомогти тим, хто в біді. На жаль, з’явилося й багато шахраїв, які заробляли на чужому горі.
4. На виборах президента я обрав кандидата Володимира Зеленського за його відкритість, привнесення чогось нового у виборчу кампанію. Хочу, щоб у кандидатах не було Радянського Союзу.
5. Думаю, проблему війни з Росією Зеленський вирішуватиме, залучаючи великі впливові країни. Адже наразі в України немає такої армії та озброєння, щоб перемогти ворога самотужки. А війну можна тільки виграти або програти.
Щодо корупції, то вона починається з нас самих. Ніхто не стежитиме, чи ми передаємо талони іншим пасажирам, коли виходимо з транспорту, чи даємо хабара поліції або чиновникам. Корупціонер — це і той, хто дає хабар, а не тільки той, хто бере. У питанні великих корупціонерів треба використовувати досвід Уляни Супрун. Ми бачимо, як корупціонери, що роками сиділи біля «годівниці» закупівель ліків, почали атакувати Уляну. Нам потрібне миттєве покарання за корупційні схеми. Треба, щоб швидко реагували силові структури, прокуратура та суди. Підйом економіки — це радше парафія прем’єр-міністра. Але президент може подавати законопроекти в парламент. Ми маємо провести глобальну чистку й найняти в держустанови молодих і перспективних, дати їм хорошу зарплату та скоротити штати в рази,перевірити всіх на компетентність і знання законів. Що буде спочатку, ЄС чи НАТО, думаю, неважливо. З Росією можна буде домовитись, але це зараз не на часі.
6. До розчарування своїм кандидатом я готовий, як і критикувати будь-яку владу. Я обираю не месію, а кризового менеджера. І якщо він не впорається, то повинен піти з посади, а не чіплятися зубами за крісло президента чи прем’єра. Критика дуже важлива. Якщо щось не подобається, потрібно відразу ж про це казати. Бо якщо пацієнт приходить до лікаря і не розповідає, що в нього болить, то, звісно, проблем немає і лікувати нічого.
Тарас Барабаш, Львів, голосуватиме за Петра Порошенка
1. 31 рік. Я начальник відділу інформаційних технологій у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка. За освітою історик, закінчив ЛНУ, захистив кандидатську дисертацію в Києві. Кілька років займався комп’ютерними системами, тож перейшов до ІТ-сфери. Хобі — рок-музика, писав новели.
2. Я був безпосереднім учасником тих подій, кілька разів їздив до Києва на Майдан, підтримував. Мені воно боліло, бо я розумів: те, що відбувалося на Майдані, — це історична, революційна подія для України, яка відображала курс на досягнення нового виду цінностей як в економіці, так і в культурі та політиці. Це було формування громадянського суспільства. Оскільки я історик, то до політичних процесів, які в нас відбуваються, ставлюся комплексно й шукаю паралелі в історії України, намагаюся прогнозувати, що буде далі. Я особисто був знайомий з одним із героїв Небесної сотні Богданом Сольчаником. Ми навчалися на одній кафедрі. Зокрема, і через це я сприйняв глибше всі ті події, на такому емоційному рівні.
3. Особисто мене війна не зачепила. У мене не було близьких чи родичів, які брали б у ній безпосередньо участь. Можна сказати, що я з тих людей, яких війна не зачепила ані фінансово, ані психологічно, ані емоційно. Але дуже уважно стежу за новинами й насамперед відчув війну як намагання розкраяти українську державність. Я отримав ще один доказ того, що у ХХІ столітті, коли начебто діє міжнародне право, залишаються агресори. Війна дала мені зрозуміти, чим є Росія.
4. Я підтримав Петра Порошенка вже в першому турі. У мене не було жодних вагань. Я голосував за цінності, які він уособлює. Це не просто європейські цінності, бо кожен їх по-різному розуміє. Для мене це насамперед уособлення української державності та збереження її як інституту. У Facebook зараз гуляє багато афоризмів на тему голосування. Один із них пояснює, чому я хочу віддати свій голос за Порошенка: «Зараз ми обираємо, чим отримуватимемо зарплату чи пенсію — гривнями чи рублями». Розумію, що зарплату чи пенсію рублями отримувати не хочу. А ймовірність того, що у випадку перемоги Зеленського зарплата буде в рублях, дуже висока. Я українець, хоча як у галичанина в моїй генеалогії є німці та поляки. Та, попри це, я хочу української держави, що розвиватиметься та рухатиметься вперед за всієї різношерстості народу та складнощів менталітету українців.
Те, що вдалося зробити Порошенку за ці п’ять років, робить його найкращим президентом, якого мала Україна за часів незалежності.
5. Війна з Росією. Гадаю, у випадку перемоги Петра Порошенка на виборах і далі вестимуться переговори та спрямовуватимуться санкції на Росію. Гадаю, буде збільшено фінансування для армії, купуватимуться нове озброєння, нова техніка. Порошенко також вдаватиметься до ще радикальніших кроків, щоб цю війну завершити. Мені важко сказати яких, але, гадаю, вони будуть радикальнішими через результати першого туру. Вони стали для Петра Порошенка холодним душем. Народ хоче бачити від президента закінчення війни. Війна ця однозначно закінчиться. Свого курсу він дотримуватиметься щоразу більше, щоразу сильніше.
Корупція. Можливо, у питанні корупції знову ж таки спрацює ефект холодного душу. Хоча тут проти інституту президентства працює внутрішній ворог — олігархічні клани. Питання корупції великою мірою залежить не лише від президента, а й від нас. Наскільки ми допоможемо йому подолати корупцію. Зараз його звинувачують, ніби поганого царя, у тому, що корупція не подолана, але на місцях люди часто першими пропонують корупційний шлях, навіть якщо про це не просять. Це проблема менталітету. Доки ми не викорінимо із себе совковий чи постсовковий менталітет, доти нам не варто все валити на Порошенка чи на того, хто прийде замість нього. Усе впирається в менталітет. Порошенко за п’ять років президентства створив багато умов, щоб самі люди мали менше камінців на дорозі. Наприклад, щоб не вдаватися до корупції, щоб робити чи починати бізнес, віддавати в садки чи школи дітей. Гадаю, треба поглянути на все це під іншим ракурсом: наскільки ми допоможемо йому в його починаннях.
Розвиток економіки. Я не можу сказати, що наша економіка в стагнації зараз. Якщо говорити про те, що було зроблено для її зростання протягом цих п’яти років як результат співпраці Кабміну, Верховної Ради та президента, то з’явилося багато можливостей для того, щоб народ міг вкладати свої інтелектуальні активи й долучатися для підйому економіки, починаючи від зростання кількості робочих місць (і це в умовах війни). Гадаю, ця стратегія розвиватиметься в тому самому напрямку. В економіці є також корупційна складова, але все залежить від людей. Я по Львову бачу: з’явилося безліч нових робочих місць, а мої друзі кажуть, що тут немає роботи, треба їхати до Польщі. Часто люди мало цікавляться, які є запити на ринку праці, яка зарплата. Вони не знають, що вона зросла. Зрозуміло, що долар не по 8, а по 29, але тим не менше.
Напрямки руху країни. Петро Олексійович задекларував вступ до ЄС і НАТО. Я сумніваюся, що він відкине цей напрям чи вагатиметься щодо нього. Але знову ж таки багато залежатиме від того, чи Україна покаже себе готовою до вступу. Головне, щоб була послідовність у дотриманні своїх принципів. Петро Олексійович не вперше чітко наголошує на послідовності вступу до ЄС і НАТО. Він показав себе добрим дипломатом і людиною, яка володіє дипломатичними інструментами для подолання цих чи інших конфліктів.
6. Зрозуміло, що певна доза розчарування буде. Є певні побоювання, що навіть у разі переобрання Петра Порошенка не справдиться ефект холодного душу або він буде надто нетривким. Але практика показує, що українці бувають такими непередбачуваними, що не дають своїм президентам відбути повний термін. Тобто за рік чи за два-три може бути і новий Майдан, і імпічмент, що все завгодно. Але гадаю, що ефект холодного душу спрацює.
Юрій Перепелиця, Львів, голосуватиме за Володимира Зеленського
1. ІТ-фрилансер. 41 рік, закінчив Львівський національний університет. Одним із хобі є пілотування літаків. Це дороге захоплення, яке вимагає грошей. Коли вони є, то час уже можна знайти.
2. До Майдану ставлення скептичне. Востаннє я не приїжджав на Майдан. Приїжджав на «Україна без Кучми», на Помаранчеву революцію. Коли починалася Революція гідності, розумів, що буде велике розчарування. Воно виявилося трохи більшим, ніж очікував. Так, я знаю, що багато людей загинуло, і серед моїх знайомих є загиблі. Але є нюанси. Наприклад, було видно, що ситуація розігрівається, підкидаються дрова до багаття. Коли Майдан розходився вперше, побили студентів. Почалися протести, а згодом усе знову стало стихати. І знову Янукович заговорив про домовленості. І була спровокована бійка на Грушевського. Цілком можливо, що це було спроектовано Росією. Вони могли підготувати таку провокацію, оскільки хотіли захопити той шматок території. Росія побачила, що в нас є група невдоволених, є олігархи, якими можна скористатися. Стосовно того, що були такі жертви, то це просто жах. І ніхто не покараний. Покарані лише ті, хто має до цього найменший стосунок.
3. Мій рідний брат відвоював. Дещо погіршилося в нього здоров’я. Підтримую його. Я не зовсім упевнений, що це стосується виключно мене. Це швидше в моїй сім’ї ситуація погіршилася. Загалом з війною у країні життя погіршилося.
4. На попередніх виборах голосував за Дмитра Яроша. Я був категорично проти Порошенка з 2004 чи 2005 року після скандалу з Олександром Зінченком, після того як Дмитро Корчинський розвів його на істеричні випади. Відтоді він став для мене українофобом.
Чому цього разу Зеленський? Бо я підтримую лібертаріанство. Я став прихильником цих поглядів в останні чотири роки, коли побачив, куди держава йде. Це те, що потрібно державі, бо соціалістичні погляди Порошенка — це ми ніяк не можемо від СРСР відійти. Лібертаріанство потрібне Україні. Я більше прихильник зараз навіть Балашова, але розумію: з ним немає ніякої сили, немає навіть олігархів. Зеленський зараз може загравати з деякими соціальними питаннями, щоб отримати електорат. Але я бачу, що в нього радники лібертаріанці й сам він прихильник нехай, може, і не лібертаріанських, але ліберальних поглядів.
5. Війна з Росією. Ми слабенька країна проти Росії. Він нічого не може зробити. Ми навіть не хочемо відновити ядерну зброю. Так, ми тоді не мали б політичної підтримки й санкцій проти Росії, але нам від тих санкцій ні холодно, ні тепло. Наразі війна з Росією буде заморожена, бо ми не в стані вибороти Крим.
Корупція. Це якраз питання лібертаріанства. Корупцію на 100% ви ніде не здолаєте, а підхід, який дає змогу мінімізувати корупцію, — це не створення антикорупційного суду чи агентства. Корупція — це питання законів. Якщо міняються закони, а президент є джерелом законодавчої ініціативи, то будуть зміни.
Розвиток економіки. Знову ж таки лібертаріанство. Ви не піднімете економіку за місяць. Саме зробивши однакові для всіх правила роботи, можна щось змінити. Має бути бодай видимість цього.
Реформування різних сфер. Мені дуже подобається ідея електронного уряду. Також у програмі мого кандидата йдеться про відкликання виборних осіб, але я не впевнений, що Зеленському це вдасться зробити.
Напрямок руху країни. Я перечитав програму Зеленського і там йдеться про те, що до НАТО ми йдемо через референдум. Я підтримую напрямок руху до НАТО, а от щодо ЄС, то не зовсім однозначно. Тривалий час тісно займався цим питанням, працював в
Агенції регіонального розвитку та Європейської інтеграції. По-перше:
Європейська бюрократія є відмінна від нашої – нам необхідно поставити країну у
поле відповідальності. По-друге, бо наша економіка для цього не готова. Вона ще не конкурентноздатна.
6. Я впевнений, що він розчарує всіх. Я особисто готовий, що буде все погано. Але є таке, що коли ви летите в прірву, то чіпляєтеся за якусь гілочку й у вас є шанс. Із Порошенком у мене стійке враження, що ми летимо в прірву. З гарними гаслами, з українськими прапорами, з тризубом, але летимо в прірву, бо в нас консенсус корупція плюс олігархія. Це неофеодалізм. Я не хочу жити в неофеодалізмі. Мені здається, що нас відкинуло на два століття назад.
Опитування підготували Єлизавета Гончарова, Юлія Ілюха, Ганна Чабарай та Ольга Ворожбит