Досвідчені аборигени нікуди не біжать – принаймні, якщо не можуть за десять-двадцять хвилин забігти на висоту сотні метрів над рівнем моряВони знають: саме ці кілька хвилин і вирішать їхню долю. Як правило, не на краще. Так було в грудні 2004-го року в Індонезії, Малайзії тощо.
Ця паралель не випадкова. 5 серпня ніщо не віщувало найгіршого варіанту розвитку подій для Юлії Тимошенко. Цього дня легендарний суддя Печерського суду Родіон Киреєв запросив свідком у так званій «газовій справі» чинного главу уряду Миколу Азарова. Пан Азаров мав підтвердити, що російсько-українські газові угоди, укладені Тимошенко в січні 2009 року, завдали Державі Україна значної матеріальної шкоди.
Суд, що триває з 25 червня, має на меті довести два моменти. По-перше, що Тимошенко таки завдала вже згаданими домовленостями вже згаданої шкоди. По-друге, що при цьому мало місце «перевищення службових повноважень» – власне те, за що Тимошенко й судять.
Якщо про шкоду можна сперечатись і сперечатись (за весь час Незалежності жоден з українських очільників не домовився про подешевшання російського газу – тільки про його подорожчання), то перевищення повноважень – це цілком конкретна стаття Кримінального кодексу. Однак вийшло так, що жоден зі свідків обвинувачення (а їх державні прокурори залучили 38 осіб, проти «аж» двох свідків, дозволених наразі захисту), так і не підтвердив, що Тимошенко «фальсифікувала» директиви керівництву НАК «Нафтогаз» на переговорах із Москвою.
Цього не зміг зробити ані екс-міністр оборони Юрій Єхануров, якого Тимошенко свого часу зняла з посади допомогою Партії регіонів, ані навіть Микола Азаров. Обидва чиновники стверджували, що «газові угоди» від 19 січня 2009 року були згубними для України, але факту «фальсифікації» директив тодішнього голови уряду так і не підтвердили. За всіма свідченнями виходило, що тодішній уряд жодних директив не затверджував, більше того – що Тимошенко, як голова того уряду, мала право віддавати накази тодішньому керівнику «Нафтогазу» Олегові Дубині сама.
Зрештою, питання енергоносіїв у російсько-українських стосунках завжди визначалось на переговорах глав держав. Після того, як фактичним керівником Росії став формальний прем’єр Путін, а «конституційна реформа»-2004 розпорошила повноваження між президентом і прем’єром України, останні двоє, можливо, мали право укладати з першим угоди, які раніше укладались тільки двома президентами. А якщо це було й не так, то відповідне питання мав би вирішити Конституційний Суд України, а не Печерський суд м. Києва в особі судді Киреєва Р. В.
«І мстя моя страшна»
Перед судовим засіданням 5 серпня Тимошенко дозволила собі зробити два «непристойних» жести. По-перше, вона на півгодини спізнилась до суду. А по-друге, повторила (звичайно, випадково) думку одного з авторів Тижня про те, що режим президента Януковича виявився нездатним не лише на реформи, а й на репресії.
«Навіть політичні репресії Янукович не вміє робити. Нічого не вміє робити – і політичні репресії йому не вдаються», – сказала Тимошенко у своїх записах Twitter. Тепер деякі її соратники, знайомі з народними фразеологізмами, схильні стверджувати, що ці гучні заяви вилізли їй боком.
Інші ж вважають, що справа в іншому. Наприклад, у дискусії, яка розгорнулась між екс-прем’єром Тимошенко та її наступником Азаровим у стінах Печерського суду. Про появу Азарова підсудна та її захисники навіть не знали заздалегідь. Голова уряду жодним чином не міг свідчити щодо питання скандальних директив, бо 2009 року не був членом уряду і, відповідно, не брав участі в його засіданнях. Проте, на думку слідства, міг свідчити про «шкоду» від тодішніх газових угод.
На відміну від раніше опитаних свідків, діючий голова уряду навіть не намагався виглядати джентльменом. Попередниця ж віддячувала йому сторицею.
«Я питав Путіна, що змусило вас підписати завідомо невигідні для України контракти, – говорив Азаров до Тимошенко: – Путін сказав: сам не знаю!». «Ви – старий, перевірений корупціонер, краще розкажіть, як ви щомісяця платите з держбюджету власному синові!» – реагувала лідерка БЮТ.
Коли Азаров, уже геть не стримуючи роздратування, назвав угоди Тимошенко та Путіна «зрадою», підсудна вдалася до улюбленої тактики: закидати опонента запитаннями, пристойної відповіді на які він дати не зможе в принципі.
«Яку роль в підвищенні ціни на газ відіграла поява на українському ринку компанії РосУкрЕнерго?.. Чи відомо вам про російсько-українську домовленість 2008 року щодо поетапного підвищення цін на газ до світового рівня протягом трьох років?.. Яка у вас базова освіта? Геолог? А чому ви не працюєте за спеціальністю?», – питала Тимошенко.
Суддя теж нервував дедалі більше, але послідовно відводив питання підсудної. Державне обвинувачення всіляко підтримувало пана Кірєєва, а іноді навіть випереджувало його. «Це знущання зі свідка!» – скрикнув Кірєєв після слів Тимошенко «я би просила цього унікального свідка все-таки говорити українською». А вже незабаром прокурор Лілія Фролова заявила, що просить змінити запобіжний захід Тимошенко з підписки про невиїзд на арешт.
Пізніше різноманітні аналітики багато говоритимуть про «продуману комбінацію» політичних опонентів лідерки БЮТ. Мовляв, недарма опозиціонерку лякали арештом і 24 травня, коли запросили до Генпрокуратури, зігнавши туди купу спецназу, і 27 липня, коли пані Фролова вперше попросила суд взяти підсудну під варту, а та слухняно взялася передавати підлеглим свої телефони та інші комунікаційні пристрої. Мовляв, так присипляли увагу.
Але за свіжими слідами подібна теорія видається не дуже то й обґрунтованою. «Продуманість» передбачає чіткий план, розписаний як мінімум по днях. Але справа Тимошенко завжди мала (й має) забагато факторів, що їх науковці назвали б «непередбачуваними привхідними обставинами». Прогнозувати розвиток цієї справи в усій її складності, включаючи реакцію закордону – надто невдячна справа. Гадання на кавовій гущі виглядає порівняно з цим супернадійним взірцем прогностичної роботи. Простіше кажучи, так не буває.
А відтак, арешт Тимошенко став чи то раптовим рішенням Банкової, котра довго не могла на це зважитись (як наполягають прибічники лідерки БЮТ), чи то не менш раптовим особистим рішенням судді (як наполягає влада). Так чи йнак, говорити про детально продуманий план не доводиться, хоча слід визнати, що тактично силовики та суд опозицію таки переграли.
Ніщо не йде за планом
Коли суддя Кірєєв після майже півтора годин у дорадчій кімнаті зачитав рішення про арешт Тимошенко, присутні в залі заціпеніли. Депутатів від БЮТ взагалі мов заціпило.
Миттєва поява на сходах Печерського суду спецпідрозділу «Беркут», який не дозволяв нікому вийти, доки Тимошенко не спровадили в кімнату для конвоїрів, а потім – в автозак, надто відома, щоб детально на ній спинятись. Як і спроба екс-захисника екс-прем’єрки, нардепа Сергія Власенка, прорватися до підсудної, розмахуючи сумкою з її «особистими речами» (вміст сумки лишився таємницею для всіх без винятку журналістів).
Як і перекриття бульвару Шевченка, здійснене, за словами опитаних Тижнем перехожих, за кілька хвилин до оголошення Киреєва про арешт Тимошенко. Як і виїзд автозаку з двору Печерського суду в оточенні міліції (деякі спецназівці заблукали в арках та переходах, і «зчепка» довкола автозаку вийшла дуже пістрява: сині сорочки «звичайних» міліціонерів серед чорних одностроїв «Беркута»). Як і той факт, що під час стихійної бійки між фанатами Тимошенко та міліцією постраждали двоє спецназівців (одному зламали пальця, а другому роздерли флагштоком щоку). І те, що, з іншого боку, легкі тілесні ушкодження отримали кільканадцять маніфестантів, а одного п’ять спецназівців ледь не в останню мить витягли з-під автозака з конвойованою Юлією Володимирівною.
Усе це, повторимось, відомо – як і той факт, що Тимошенко перебуває нині в Лук’яівському СІЗО, і нібито навіть у тій же камері, де була під час слідства за підозрою в контрабанді нею валюти в лютому-березні 2001 року. Камера, кажуть, відносно зручна: з телевізором, повноцінним санвузлом і зафарбованим вікном замість глухої стіни, якими уславлені звичайні СІЗО нашої майже європейської країни.
Що є менш відомим, то це – цілковита розгубленість активу БЮТ та партії «Батьківщина». Свідки розмов депутатів у дворі Печерського суду не дадуть збрехати: планів дій на такий випадок у опозиціонерів було рівно стільки ж, скільки у Партії регіонів було планів «реформ» на час приходу до влади їхнього президента Віктора Януковича.
Після арешту Тимошенко депутати від БЮТ зібралися в штабі партії «Батьківщина», щоб нарешті виробити хоч якийсь план дій. Автор цих рядків не має жодних підстав твердити, що їм це вдалось.
На засіданні прийняли рішення про оголошення всеукраїнської безстрокової акції протесту. Але на ранок суботи ані стратегія, ані тактика, ані відповідальні за конкретні напрямки роботи визначені не були. Все, чим обмежились опозиціонери – підвезенням 16-ти наметів туристичного зразка на ріг вулиць Хрещатик та Хмельницького, поблизу Печерського суду. Намети були традиційно проголошені «громадськими приймальнями» депутатів від БЮТ. Усю ніч на суботу там мали чергувати небайдужі громадяни в компанії недоторканних депутатів.
На запитання Тижня щодо кількості цих депутатів Олександр Турчинов сказав: «Не менше 15-ти в кожний момент». Насправді під ранок у «наметовому містечку» спостерігалось не більше трьох власників недоторканних мандатів.
Чи не єдиною дивиною стало те, що міліція так і не зруйнувала наметове містечко у найкращий для цього час – під ранок суботи. Адже на вихідних це буде зробити важче, з огляду на кількість зівак та туристів. А вже в понеділок почнеться новий судний день. Утім, у БЮТ запевняють, що влада таки спробує ліквідувати осередок протесту до тих пір.
…«Мама мені дзвонить, питає, чи живий, а то депутати тут тіпа всіх б’ють, по тєліку ще «банана» в крові показали», – розповідав під ранок один зі спецназівців
із комплекцією Майкла Джордана своєму ненабагато дрібнішому колезі. Депутати тим часом роз’їжджались по домівках: їх, як і звичайних виборців, ніхто не міг примусити витрачати нерви й сили за наказом керівництва. У цьому відношенні міліція мала безперечну перевагу.