Про це йдеться у Маніфесті правозахисників України «громадськість проти безправ’я»
Правозахисник наголошують, що влада України систематично порушує фундаментальні права і свободи.
«Свобода мирних зібрань за нової влади порушувалася більше, ніж за п’ять попередніх років разом, з’явилися кримінальні та адміністративні справи проти їх учасників — з явною метою залякати і примусити відмовитися від участі в протестних акціях. Свобода слова на телебаченні усунута або, в кращому випадку, вкрай обмежена на національних телеканалах, а Перший національний став схожий на центральне телебачення брежнєвських часів. Тільки в Інтернеті та декількох друкованих виданнях збереглася можливість вільно висловлюватися, але скільки українців мають до нього доступ? Не більше 15%. На деякі випадки незвичного вираження поглядів держава почала відповідати кримінальними переслідуваннями, про що свідчать справи щодо художника Володарського, облиття фарбою пам’ятника Дзержинському, відпилювання голови погруддю Сталіна, підсмаження яєчні на Вічному вогні», – сказано у Маніфесті.
Правозахисники констатують, що поширення та посилення політичних переслідувань є вкрай небезпечними і свідчать, що влада лякається політичної конкуренції. На їхнє переконання, політичні переслідування загрожують не лише подальшим порушенням різноманітних прав людини, але й остаточною руйнацією підвалин правової системи і утвердженням зловживання правом як масового і системного явища.
«Свобода інформації порушується ще більше, ніж раніше, незважаючи на ухвалений закон «Про доступ до публічної інформації». Адже його сильно обкарнали, а крім того, вочевидь, не хочуть виконувати: влада, як і раніше, ховає інформацію про свою діяльність. До того ж, є багато суперечностей між цим законом і новою редакцією закону «Про інформацію» та законом «Про захист персональних даних». В порушення останнього і Конституції державні органи продовжують збирати персональну інформацію. Взагалі, право на приватність грубо порушується в усіх його аспектах. З’явилися порушення свободи совісті і релігії: УПЦ МП дедалі більше перетворюється на привілейовану конфесію, що отримує політичні та майнові преференції за рахунок інших конфесій, наприклад, об’єкти державного та комунального майна, що є пам’ятками історії, культури та природи», – йдеться у документі.
Правозахисники також наголошують, що в Україні право на справедливий суд постійно та брутально порушується, зокрема, не забезпечений доступ до правової допомоги.
«Про презумпцію невинуватості сьогодні згадують, здається, тільки на лекціях у вишах, але тільки не під час судових процесів. Взагалі значно зменшилися можливості судового захисту прав людини. Судді тепер цілком залежні від правлячої партії: Вища рада юстиції, інші органи, до сфери компетенції яких належить забезпечення правосуддя, перебувають під політичним контролем Партії регіонів, а відтак про їх неупередженість в оцінках фактів порушення суддями присяги не йдеться. Зберігається інквізиційна, а не змагальна, процедура притягнення суддів до відповідальності, за якої член Вищої кваліфікаційної комісії суддів або Вищої ради юстиції є одночасно і слідчим, і обвинувачем, і суддею стосовно іншого судді. Верховний Суд в порушення статті 125 Конституції був позбавлений статусу найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції, а також права на ухвалення остаточного рішення у справі та збереження можливості перегляду судових рішень у разі різного застосування лише норм матеріального, а не процесуального права», – наголошується у Маніфесті.
Також звертається увага на те, що масовим явищем в Україні стають неправові та неправосудні рішення судів. Порушує інтереси громадян запровадження можливості судового розгляду справи без участі особи, яка не була повідомлена про судовий розгляд. «Після ухвалення Закону «Про судоустрій і статус суддів» громадяни отримали швидке, але несправедливе правосуддя від залежних суддів. Для забезпечення справедливого судочинства та справжньої незалежності суддів необхідно цей закон переглянути», – йдеться у документі.
Правозахисник вимагають запровадження в ньому механізмів забезпечення незалежності і одночасно відповідальності суддів, а також запровадити нарешті суд присяжних та мирових суддів.