Згадаймо хід подій. У ніч на 10 жовтня в Бірюльово-Західному було зарізано 25-річного Єгора Щербакова. За свідченням його подруги Ксенії, убивця мав «кавказьку зовнішність» і був у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Пізніше із записів камер спостереження стал відомо, що спочатку злочинець переслідував іншу перехожу, але та встигла врятуватись у під’їзді. Тоді він звернув увагу на парочку, що поночі поверталася з боулінгу, став чіплятись до дівчини, наштовхнувся на відсіч хлопця, вдарив того ножем і втік.
Убивства в Москві трапляються частіше, ніж щодня (торік зареєстрували 447 випадків), тож на «пересічну» трагедію в Бірюльовому попервах ніхто уваги не звернув. Але протягом двох діб подія стала надбанням націоналістів, котрі дізналися про неї з соцмереж. Вранці 13-го поблизу місцевої управи зібралось кількадесят осіб з вимогою не лише знайти вбивцю, але й закрити розташовану в районі Покровську овочебазу. Невідомо звідки дуже швидко поширилась інформація про те, що вбивця «кавказької зовнішності» працював саме там.
Далі події розгортались блискавично. Слідчий комітет заявив, що бере справу під особливий контроль (тим самим забезпечивши подальший резонанс). Московська поліція оголосила винагороду в 1 млн рублів за інформацію про підзрюваного. Надвечір розпочався ще один мітинг – з вимогою відставки місцевого начальства, в тому числі поліцейського. Саме цей мітинг переріс у погром.
За численним свідченнями, погром овочебази та торгівельного центру «Бірюза», котрий навіть підпалили, вівся руками міцних хлопців, що діяли досить організовано. А на самому мітингу, названому «народним сходом», лунали патріотичні гасла та майоріли російські прапори. Спецназ придушив заворушення лише після опівночі, затримавши близько чотирьох сотень осіб.
Сьогодні в російських ЗМІ дедалі частіше зустрічається думка, що заворушення були вміло зрежисовані. Наводяться численні дані про те, що Покровська овочебаза давно була яблуком розбрату кількох етнічних злочинних угруповань (фігурують азербайджанці, дагестанці, аварці). Висувається версія, що тепер базу перенесуть за межі Москви, а на її території збудують торгівельно-розважальний центр.
Усе це може бути правдою. Покровська база, через яку Москва отримує до 70 % деяких видів городини, є не лише ласим шматком, а й елементом великої «харчової вертикалі», цілого бізнес-ланцюжка – від полів південної Росії, де теж трудяться безправні імігранти, й до фешенебельних столичних ресторанів. За принципом організації це нагадує улюблені українськими олігархами ланцюжки «вугілля-кокс-метал» або «газ-сировина-міндобрива». В харчопромі, звісно, розмах значно менший – зате інвестиції «відбити» можна дуже швидко, за що цю сферу й полюбляє кримінал.
Однак навіть якщо йдеться лише про бізнес-розборки, методи їх здійснення дуже показові. Що таке, наприклад, «народний сход», який відбувся в Бірюльово увечері в неділю й вилився в погром? Це словосполучення особливо полюбляють російські націоналісти. Як правило, такі «сходи» відбуваються під гаслами «боротьби з етнічною злочинністю».
Ось неповна статистика «народних сходів» у Росії за останній час: червень – м. Удомля (Тверська обл.), Саранськ (Мордовія), Твєрь; липень – м. Пугачов (Саратовська обл.), Срєднєуральськ (Свердловська обл.), Санкт-Петербург, Москва (цей останній «сход» мав відмінність – його темою була підтримка кандидата в мери Москви Алєксєя Навального); серепнь – Іваново (Підмосков’я), Ростов-на-Дону, станиця Вишневська (Ростовська обл.), Солнцево (Підмосков’я); вересень – Санкт-Петербург, Саратов.
Зазвичай «сход» стає реакцією на конкретну подію. Часто це – вбивства та згавалтування, де жертвами стають етнічні росіяни, тоді як уся провина за злочин покладається на представників нацменшин. Іноді останнє не зовсім виправдано: так, у Пугачові заворушення почались після убивства чеченцем колишнього десантника, але нюанс був у тому, що загиблий сам погодився «вийти один на один». Інша річ, що чеченець зіграв нечесно – вдарив супротивника скальпелем.
Бувають і зворотні випадки. Обурення ростовчан, наприклад, викликало групове згвалтування, вчинене начебто групою дагестанців за співучасті… офіцера поліції. У цій ситуації націоналісти, що організували протест, сповна скористались можливістю показати себе захисниками росіян не лише від інородців, але й від «прогнилого режиму».
А от, скажімо, у Срєднєуральську «сход» відбувся після того, як кілька таджиків-гастарбайтерів (судячи з усього, нетверезих) побили кількох росіян (нетверезих, як відомо точно) за те, що ті в сусідній квартирі голосно співали серед ночі. Тут обійшлося без погромів. Проте натовп, що зібрався під місцевою адміністрацією, висунув вимогу депортувати з міста усіх таджиків на тій підставі, що вони а) платять за кімнати в гуртожитку, де й відбулася бійка, менше за росіян, б) розповсюджують… менінгіт.
Одним словом, ідеться не про випадкові ексцеси, а про міцно укорінену тенденцію. У цьому контексті на особливу увагу заслуговує те, що відбулось ПІСЛЯ заворушень у Бірюльово.
Адже відомо, що на Покровську овочебазу жалілись неодноразово. В тому числі – на «засилля мігрантів», котрі там працюють. Але базу закрили, а мігрантів затримали тільки тепер. Який висновок можуть із цього зробити звичайні російські хлопці? Правильно – що поліція береться наводити лад лише після того, як що-небудь зруйнувати й підпалити. Отже, вірним шляхом ідемо, товариші.
Ще один момент: усім погромникам інкримінують лише хуліганство. Для порівняння, затриманим за травневі заврушення під час опозиційного мітингу на Болотній площі в Москві «світять» серйозніші терміни – хоча вони нічиєї власності не нищили, та й доказова база по багатьох із них, м’яко кажучи, кульгає… Сигнал знов-таки прозорий: влада всерйоз карає не за порушення порядку як таке, а тільки за виступ проти неї самої.
Варто згадати й «четверту владу»: так, сумновідомий в Україні телеведучий Дмітрій Кісєльов, ще маючи на руках лише вкрай неякісні кадри вуличної камери спостереження, на всю Росію оголосив, що вбивця Щербакова «не є громадянином Росії». Як це можна визначити за відео, навіть якби воно було якісним?!
На цьому тлі взірцево-показове затримання азербайджанця Орхана Зейналова, його доставка до Москви гелікоптером та пред’явлення персонально міністрові внутрішніх справ Колокольцеву – лише типовий «ексцев виконавців» у прагненні вислужитись. І навряд чи хтось здивувався, що Зейналов майже негайно зізнався в убивстві.
Між тим, 16 жовтня стало відомо, що в Бірюльово (щоправда, не в західній, а у східній частині) знайдено труп вихідця із Середньої Азії. З ножовими пораненнями. Цікаво, його вбивцю теж шукатимуть так, як убивцю Щербакова? Адже це може бути пов’язано, ні?
…Після масових заворушень на Манежній площі в Москві три роки тому та кількох гучних убивств і терактів, здійснених неонацистськими угрупуваннями приблизно в той же час, Кремль серйозно притиснув ультранаціоналістів. Проте так і не розробив комплексу дій, котрий міг би пом’якшити неминуче протистояння між росіянами та дедалі численнішими імігрантськими групами. Навпаки, ситуація може лише погіршитися. Так, після подій у Бірюльово в держдумі та московському закондавчому зібранні залунали пропозиції створювати в місцях масового проживання імігрантів такі собі «народні дружини» з числа корінних місцевих мешканців.
Очевидно, це не допоможе пригасити конфлікти, ба навіть цілком навпаки. А, крім того, навіть створення «нестерпної атмосфери» для мігрантів, чи встановлення на їхньому шляху нових адміністративних перепон, усе одно не спинить міграцію, доки існують її економічні причини. Ліквідувати ці причини російська влада наразі не в змозі. Тим часом 15 жовтня лише в Москві у відзначенні мусульманського свята Курбан-Байрам взяли участь понад сто тисяч осіб.