Фінальна історія переходу українців, чи як нині модно говорити – українського паспорта, до вищого рівня авторитетності не тільки в усіляких рейтингах, але і в реальному житті, створювалась на наших очах останніми днями. Люди на Європейській площі святкували історичну подію разом з відомими українськими музикантами. Президент рекламував прийдешній безвіз на кордоні, заглядаючи в автобуси та автівки, запускав символічний відлік, і надалі, очевидно, буде по-максимуму збирати політичні бонуси, згадуючи цей здобуток ледве не щодня. Інколи навіть це здавалось перебільшенням: може, потрібно було просто гідно всміхнутися новим умовам, відчувши себе рівними. А не аж так підстрибувати, нібито отримали не нову вудку, а саму золоту рибку.
Але спічрайтери гаранта вже не вперше дуже витончено затролили Кремль їх же, російським, літературним словом, додавши в святкову промову цитату з вірша Лєрмонтова «Прощай, немытая Россия». Впевнений, що пропагандистів це змусило збільшити кількість агресії у висвітленні безвізу десь вдвічі, порівняно з тим, що планували. Наприклад, терміново відшукати внучатого племінника поета, який помер молодим та без нащадків. Щоб той спростував ганебні слова щодо Росії, начебто написані його великим родичем. Але то їх справи, бо головне, що сотні українців вже змогли відчути полегшення і проїхати до Європи без візи, про що активно розповідають в соцмережах, не приховуючи радості.
Що далі? Бо безвіз — це не бездонне джерело перемог, та й адепти зради відпочивати не збираються. Так, результат народові завжди потрібен такий, щоб можна було відчути кожному, і бажано тут і зараз. Тому довгоочікуване надання безвізового режиму гарний приклад монетизації зусиль, як дипломатичних, так і політичних. Але ж на місці стояти не треба. Подання заявки на членство в ЄС та НАТО гарний варіант нової цілі, до якої слід рухатися. В соцмережах вже з’явився новий мем — Почекун, що раніше чекав безвізу, а тепер з надією дивиться на логотип НАТО. Тобто послідовно і чітко ще далі від нав’язливого сервісу радянської коаліції.
Читайте також: Світ про безвіз: святкування в Києві та польські фірми у боротьбі за українців
Але то курс геополітичний, поки що віддалений від звичайного громадянина, на відміну від курсу цілком конкретного та тепер близького – на Європу: вільно, швидко, доступно. Мені, як студенту, дуже важливо бути впевненим, що в будь-який момент тепер можна спокійно купувати реально дешеві квитки, полюючи на різноманітні акції та спеціальні пропозиції. Вони були і раніше, але от можливість перетнути кордон в будь-який момент – ні. І це не тільки європейські лоукостери, бо останнім часом радує і «Укрзалізниця», і навіть авіа монополісту довелось знижувати ціну через конкуренцію, що з’явилась завдяки безвізу. Для мене, наприклад, це нові можливості, хоча в Европі декілька разів вже був. Але я чув і від колег-студентів всім вже відому історію про «Нащо нам безвіз, в кого є гроші і так їздять, а в нас грошей немає – все одно не зможемо подорожувати». І це мене справді обурювало, бо одна справа чути таке від пенсіонерів на лавках, яким, звісно, було б добре повчитись у європейських бабусь і дідусів, які бадьоро виходять з круїзних лайнерів, автобусів чи літаків ледве не з крапельницями напереваги аби побачити Хрещатик, одеську оперу, чи львівську площу Ринок. А владі- надавати пенсіонерам такі можливості! Але то не так критично, бо все ж не пенсіонери, сподіваюсь, будуть двигуном позитивних європейських змін в країні. І тому цей самий безвізовий режим, який вже мабуть став потроху набридати своєю присутністю в медіа сфері, є важливим не лише з точки зору подолання ще одного бюрократичного механізму та покращення життя, а й більш в глобальному сенсі. Чим більше українців, в першу чергу молоді, буде відвідувати європейські країни, бачити як там живуть, тим більше позитивного досвіду зможемо залучити в нашу країну. Так, не просто тут і зараз, але, головне, що ми вже почали рухатись. Тож повний вперед!