Епопея з фундаментами церкви Успіння Пресвятої Богородиці Десятинної, схоже, вийшла на новий рівень. Днями на місці розкопок стародавнього храму встановили будівельні вагончики. Вночі, щоб не бачили сторонні очі. Хто привіз злощасні «малі архітектурні форми» і кому вони належать, з’ясувати не вдалось ані міліції, ані громадським активістам. Від них відхрещуються і столична влада, і священики з УПЦ МП, що давно поклали око на святе місце. Та люди в чорних рясах і чиновники явно темнять.
Кому вигідно
За твердженням археологів, основні лобісти зведення нової церкви на місці Десятинки – представники КМДА та районних адміністрацій. «Те, що вночі таємно привезли вагончики, нібито для будівництва, – це самодіяльність окремих чиновників, причому не найвищого рівня, – вважає Віталій Козюба, науковий співробітник Інституту археології НАН України, який керував розкопками на місці Десятинної. – Вочевидь, вони думають, що все-таки протиснуть свій інтерес, але жодного офіційного рішення поки що немає і саме будівництво суперечить українському законодавству».
Саме «чиновницький планктон», що, як грибок, любить жити в темному й слизькому середовищі, і є головним винуватцем ситуації, котра склалася довкола безцінної пам’ятки. Якби вони виконували свої обов’язки і дотримувалися законів, конфлікту вдалося б уникнути.
Нещодавня спроба через конкурс вирішити, що ж робити зі стражденними фундаментами Десятинної церкви, виявилася провальною. Власне, такою вона була від самого початку: до участі в тендері допустили проекти, що прямо суперечили як його концепції, так і загалом нормам українського законодавства. Складається враження, що сам конкурс задумали радше для легалізації ідеї будівництва церкви, ніж для пошуку розумного рішення. Доказом цього є зрив першого голосування, у якому переміг проект, що не передбачав будівництва жодної нової церкви, а лише музеєфікацію залишків храму княжої доби. Повторне голосування тільки посилило підозри: переможцями оголосили дві абсолютно несумісні концепції. Перша – музеєфікація давніх фундаментів, а друга – зведення на них величезного храму у візантійському стилі.
Член журі конкурсу архітектор Лариса Скорик і депутат Київради Олександр Бригінець стверджують: голоси поважної комісії чітко поділилися за професійним принципом. На захист збереження фундаментів у первісному вигляді стали науковці: історики, архітектори й археологи, які чітко усвідомлюють, із чим мають справу. За будівництво ж голосували переважно чиновники, які, вочевидь, також розуміють цінність Десятинки, але за звичкою конвертують її в грошовий еквівалент.
Мовчання президента
Людей, які в той чи інший спосіб висловлювалися на підтримку ідеї побудувати на руїнах Десятинки храм, чимало. Були серед них і президент Леонід Кучма, який навіть підписав відповідний указ, і Віктор Ющенко, і вже давно колишній мер Києва Олександр Омельченко. Утім, усі вони, коли зрозуміли незаконність втілення своїх фантазій, врешті-решт передумали. Не ризикнув ставати на граблі й нинішній глава держави. Подейкували, що Янукович начебто підписав указ про будівництво храму на місці розкопок Десятинки, але вони не підтвердилися. Віктор Федорович лише обмежився дорученнями вивчити ситуацію. Схоже, жоден високий чиновник нині не хоче брати на себе відповідальність і напряму порушувати закон. Адже цей об’єкт у центрі столиці захищений усіма можливими міжнародними конвенціями.
Ані митрополит УПЦ МП Володимир, ані Московський Патріарх Кірілл безпосередньо не заявляють про потребу відбудови Десятинки. Натомість їхні підопічні не приховують намірів. Архімандрит УПЦ МП Гедеон дозволяє собі стверджувати, що храм на місці Десятинки зведуть у будь-якому разі. Гедеон є настоятелем Десятинного монастиря, ділянку під який церковна братія захопила неподалік розкопок стародавнього храму фактично у рейдерський спосіб.
Якщо вірити офіційній біографії цього священика, розміщеній на сайті Київської митрополії УПЦ МП, архімандрит Гедеон – битий вовк. У його кар’єрі Десятинний монастир уже третій, яким він керує. До того він піднімав РПЦ у російській глибинці, а згодом у США. Зважаючи на те, як самовпевнено він поводиться, керують ним не лише добрі наміри, а й якісь впливові опікуни, що не тільки дали добро на «богоугодну» справу, а й допомагають цілком практично. Тай в помічники собі він обрав не зовсім типових монахів. Більшість його братії – не покірні старці, а вельми схожі на бійців спецпідрозділів хлопці, які ні словами не перебирають, ні особливою миролюбністю не вирізняються.
До речі, княгиня Марія Романова (вважається спадкоємицею російського монаршого дому), яка днями відвідала Україну, нагородила Гедеона орденом праведної Анни ІІІ ступеня за заслуги перед церквою і державою. Перед якою саме державою, здогадатися нескладно.
Підмурки «русского міра»
Церковне рейдерство для України – справа звична. Захопленням храмів інших конфесій чи спорудженням церков і капличок на незаконно відібраній у громади ділянці вже нікого не здивуєш. Але Десятинка особлива. Це перший кам’яний храм Русі, до того ж збудований самим князем-хрестителем Володимиром. Чи не вагомий внесок у підмурки «русского міра», який заходилися розбудовувати московські правителі руками тієї-таки православної церкви?
Розуміючи, що в законний спосіб храм не збудуєш, його натхненники, схоже, вирішили скористатися перевіреним способом за допомогою хитрості, нахабності й забобонності певної категорії людей. На щастя, і політичні вітри віють у потрібному напрямку. Новітня історія України ще не знає прикладів демонтажу церков, хай навіть і незаконно зведених. Щойно на фундаменті Десятинної церкви московські попи покладуть перші цеглини у стіни своєї новобудови, їх звідти вже ніхто не зжене.
Нещодавня спроба встановити будівельні вагончики біля Десятинки – вельми промовистий момент. Це проба пера. Якби громадськість їх не помітила і не вчинила ґвалт, невдовзі на розкопках з’явилася б будівельна техніка і почала б копати котлован. А, як показує досвід боротьби з незаконною забудовою Києва, зупинити бульдозери вкрай важко. Практично неможливо.
ДОВІДКА
Церква Успіння Пресвятої Богородиці Десятинна збудована в 988–996 роках князем Володимиром Великим (Святославовичем). Зруйнована в 1240-му монголами. Розкопки руїн почалися ще в 1630-х з ініціативи Петра Могили, який знайшов тут саркофаг князя Володимира і його дружини Анни. 1842 року на місці руїн завершили спорудження нової церкви в імперському візантійько-московському стилі, що не мав нічого спільного з первісною будовою. У 1928-му її зруйнували більшовики.