Донбас завжди був вотчиною Партії регіонів (ПР). Не в останню чергу завдяки лідерам цієї політсили, вихідцям із Донецької та Луганської областей. Фактично, вони утримували монополію на владу в регіоні. Змінити ситуацію не змогли ані події Революції гідності, ані старт російської агресії. Змінювалися хіба що партійні назви. Скажімо, під час виборів до парламенту 2014-го майже у всіх округах Донбасу перемогла правонаступниця ПР – партія «Опозиційний блок». 2019-го, коли перше місце на виборах до Верховної Ради отримала президентська «Слуга народу», на Донбасі виграла «Опозиційна платформа – За життя» – партія, яка складається із колишніх регіоналів. Імовірно, не стануть виключенням і ці місцеві вибори.
Історія дроблення
До 2014 року Партія регіонів була наймасовішою на Луганщині. В органах місцевої влади її представляли керівники заводів і комунальних підприємств, бізнесмени та аграрії. Однак розкол почався під час подій на Майдані: хоча значна частина регіоналів публічно підтримувала тези про «державний переворот» та допомагала збирати людей на Антимайдан, окремі партійці намагалися дистанціюватися від ПР. Особливо це проявилося після розстрілів 20 лютого 2014-го на вулиці Інститутській у Києві та втечі Віктора Януковича з України.
Читайте також: Чи стане успішним похід на вибори активістів і волонтерів Донеччини
Під час подій «русской весны» частина членів Партії регіонів Луганщини відкрито виступила на підтримку сепаратистських настроїв. Наприклад, депутат Луганської обласної ради Сергій Хортів 6 березня 2014 року голосував за те, аби закликати російські війська на територію України для захисту Донбасу «від київської хунти». Вже після проголошення «Луганської народної республіки», за інформацією сайту Миротворець, у травні 2014-го він брав участь у блокуванні українських військових у місті Рубіжне. Так само свого часу мер Сєвєродонецька Валентин Казаков нібито організовував перші угрупування «народного ополчення» у місті. Згодом, щоправда, в інтерв’ю журналістам LB.ua він заявив, що отримав таку вказівку від Михайла Болоцкіх (призначений в.о. президента Олександром Турчиновим на посаду голови області 2 березня 2014-го, звільнений з посади 10 травня того ж року).
Вже під час місцевих виборів 2015-го Казаков переобрався на мера Сєвєродонецька, а Хортів очолив Рубіжне. Обох мерів з посад намагалися зняти місцеві депутати. У Сєвєродонецьку ці сумнівні ініціативи були успішними, голова ж Рубіжного зміг відстояти свою посаду в судах.
Правонаступницею Партії регіонів став Опозиційний блок. Власне, від нього 2015 року до місцевих рад обиралася значна частина депутатів. Втім, деякі партійці ПР перебралися до політичної партії «Наш край», яка з’явилася якраз перед місцевими виборами. За інформацією «Української правди», цей проект був пов’язаний з адміністрацією президента Петра Порошенка і мав похитнути монополію Партії регіонів на Донбасі. Ідею його створення журналісти приписували тогочасному першому заступнику голови АП Віталію Ковальчуку. В цей самий час з’явилася партія «Відродження», яка також прихистила частину колишніх регіоналів. «Українська правда» приписувала фінансування цього проекту дніпропетровському олігарху Ігорю Коломойському. Щоправда, ця політсила не змогла набрати високої популярності на Луганщині.
Ще сильніше колишні регіонали роздробилися перед парламентськими виборами 2019-го. Тоді від Опозиційного блоку відкололася група депутатів, яка спільно з Віктором Медведчуком та Вадимом Рабиновичем утворила партію «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ). Вона зібрала під час виборів до Верховної Ради на Луганщині більше 50% голосів виборців. Від цієї ж партії у мажоритарному окрузі №114 вдруге обрався й нардеп Сергій Шахов, який водночас є одним із лідерів вже згаданої партії «Наш край».
Читайте також: Нові люди, старі еліти. Чи вірять на Донбасі в зміну влади на місцях
Фактично ж на місцеві вибори 2020-го вихідці з Партії регіонів на Луганщині прийшли щонайменше трьома колонами: у депутати міських та районних рад балотуються представники Опозиційного блоку, ОПЗЖ та «Наш край».
Похід двійників та агітаційна благодійність
Хоча реєстрація кандидатів на вибори почалася у вересні, займатися політичною агітацією партії і кандидати почали ще влітку. За словами координатора спостереження за виборами організації ОПОРА у Луганській області Олексія Кормілецького, одним з найпопулярніших способів боротьби за електорат від початку була «виборча благодійність».
«Якщо порівнювати останні місяці, то суб’єкти виборчого процесу використовували так звану агітаційну благодійність для боротьби за виборців. Це було популярно у серпні-вересні, до офіційної реєстрації кандидатів і партій. Приблизно в цей самий час різні благодійні фонди поширювали продовольчі набори, встановлювали дитячі майданчики, бурили свердловини тощо. Вже після офіційної реєстрації такі дії партій і кандидатів можуть підпадати під певні норми Кримінального кодексу. Проте якщо така агітація відбувається через різні благодійні фонди, то довести порушення законодавства значно складніше», – пояснює в коментарі для Тижня Кормілецький.
При цьому варто розуміти, що ця агітація не конкурентна, адже вона ставить учасників виборчих перегонів у нерівні умови. І хоча законодавство прямо забороняє такий вид «благодійності», не всі кандидати на це зважають. Навіть попри можливість кримінальної відповідальності. Наприклад, наприкінці серпня поліція затримала вантажівку з «гуманітарною допомогою» – цукром від однієї з політсил, яка йде на вибори. Правоохоронці у коментарі спостерігачам організації ОПОРА заявили, що почали кримінальне провадження за фактом підкупу виборців. Згодом в офісах цієї політсили відбулися обшуки. На результати розслідування варто очікувати трохи згодом.
Читайте також: Пустеля замість териконів. Екологічна катастрофа на Донбасі
Водночас, у жовтні найпопулярнішим порушенням стала агітація без вихідних даних. Тобто рекламні білборди та агітаційні листівки, газети без інформації про замовника, наклад тощо. «Це (відсутність вихідних даних – ред.) може відбуватися або через неуважність, або свідомо. В останньому випадку йдеться про те, що реклама фінансується не з виборчого фонду партії чи кандидата. Такі порушення стали доволі поширеними. До того ж, всю друковану рекламу доволі важко відслідковувати», – зазначає Кормілецький.
Ще один тренд місцевих виборів – двійники. Наприклад, відомою стала історія мера Умані Олександра Цебрія, якому місцева виборча комісія відмовила в реєстрації. І при цьому зареєструвала двох його двійників. Або ж тезки президента Грузії Міхеїла Саакашвілі на Одещині. При цьому сам Саакашвілі заявив, що його партія «Рух нових сил» не висувала в області жодного кандидата. Варто пояснити, що технологія «клонів» – не нова і зазвичай націлена на те, аби відібрати у рейтингового кандидата частину голосів. Особливо цей метод дієвий в тих регіонах, де немає однозначного лідера перегонів. Втім, на Луганщині, як порахували журналісти Свої. Сватове (https://svatove.city/read/lyudi/104173/yak-na-miscevih-viborah-vikoristovuyut-tehnologii-dvijnikiv–luganska-oblast), на цих виборах до районних рад першими номерами від партії «Наш край» ідуть аж 9 людей із прізвищем «Шахов» – таке ж має один із лідерів політсили Сергій Шахов. Можна припустити, що у цьому випадку «клони» мають спрацювати навпаки: додати кілька відсотків голосів для політсили. Варто наголосити й на тому, що технологія використання двійників не є порушенням виборчого законодавства.
Ще одна характерна риса виборів – відсутність «чорної» агітації, реклами, направленої проти політичних опонентів. Якщо під час парламентських виборів спостерігачі від організації ОПОРА фіксували такі випадки, то зараз їх немає. «На цих місцевих виборах спостерігачі ОПОРИ практично не фіксують чорної агітації, як це свого часу було на парламентських чи президентських виборах. Важливо, що під час місцевих виборів цю технологію використовують рідше, кандидати змагаються за допомогою інших засобів. Але це не означає, що в останні тижні перед виборами вона не з’явиться. Адже «чорнуху» використовують незадовго до дня голосування», – наголошує Кормілецький.
Загалом же від початку виборчих перегонів поліція Луганщини зафіксувала 105 повідомлень про порушення виборчого законодавства. Зокрема, щодо підкупу виборців. В ОПОРІ зауважують, що такі превентивні заходи дають результат. «Ми фіксуємо зменшення роздачі продовольчих наборів, та й загалом «благодійної агітації» від початку вересня. Можна говорити про те, що хвиля таких «добрих справ» зменшилася. Тобто поліція спрацювала», – зазначає Кормілецький.
В той же час, із наближенням дня голосування агітаційна активність зростатиме. Йдеться не лише про зустрічі з виборцями, а й про спроби непрямого підкупу. Наприклад, поки готувався цей матеріал, мер одного із міст Луганщини передав до бібліотеки понад сотню книг, проштампованих іменними печатками. Чи допоможуть окремим кандидатам такі методи політичної боротьби – стане зрозуміло після дня виборів.
Текст підготовлений за сприяння онлайн-журналу Свої та агенції розвитку локальних медіа АБО.