Відповідаючи в одному з інтерв’ю на, як завжди, заготовлене наперед запитання, головний «республіканець» заявив про скасування з 4 березня мораторію на відключення приватних домогосподарств від інженерних мереж, що діяв від 2014 року. Це незрозуміле для багатьох формулювання реально стало означати, що тепер особливо злісних неплатників із великими боргами за комуналку просто позбавлятимуть світла, води й тепла.
Однак почнімо мову про нововведення з невеликої передісторії. Річ у тім, що тільки-но на Донбасі замайоріли «республіканські» прапори, як постала ціла низка серйозних побутових питань, серед котрих й оплата комунальних послуг. На хвилі загальної ейфорії 2014 року «влада» ухвалила радикальне рішення звільнити від цих платежів усіх «громадян республіки» на час війни. Таку постанову видав перший «кабмін» із формулюванням: «…До особливого розпорядження Ради Міністрів Донецької Народної Республіки заборонити ресурсопостачальним організаціям проводити відключення споживачів — приватних осіб (приватних домогосподарств) від інженерних мереж загального користування». Пригадую, захватові тоді не було меж.
Хоча не всі сприйняли новину з ентузіазмом: мислячі місцеві зауважували, що це питання якось випливе, коли сюди повернеться українська влада або ж коли висохне все ще сируватий «республіканський» цемент. Коротше кажучи, відома думка про дармовий сир. Але ті нечисленні голоси здорового глузду були заглушені шквалом оплесків та криками про «Донбас, який годує» і податки «нацистам». Власне, постарався й сам тодішній «прем’єр» Захарченко, який із посмішкою всіх запевняв: «Від ДНР поки що немає рахунків за комунальні послуги. А ті, які надходять від української сторони, можете не оплачувати. Україна вам простить».
Читайте також: За ширмою війни
І ось нещодавно багато донеччан та жителів інших окупованих міст включно зі мною отримали «листи щастя». Їх можна розділити на три категорії:
1) «повідомлення» (яке надійшло й на мою адресу), що сухо повідомляє про борг (у моєму випадку — за воду) і пропонує його cплату за вказаною адресою «в межах досудового врегулювання» конфлікту;
2) «повідомлення» з попередженням про можливі санкції;
3) «претензія» — найсуворіший із трьох варіантів, що передбачає водночас збагачення «республіки» улюбленим способом: визнання квартири нічиєю та її конфіскацію на користь «держави».
Оскільки сам я помешкання орендую й оплачує все господар, то дзвінок останньому був очевидний: я повідомив про папірець і 900 руб. боргу, у відповідь на що почув сміх, мовляв, у сусідів тільки за електрику «висить» 8 тис., що вже й казати про опалення та інші платежі. Тож я можу бути спокійний, і до мене прийдуть іще дуже нескоро.
Із ситуації тут-таки скористалися комунальники, які для закріплення рефлексу буквально наступного дня відключили від газу кілька приватних будинків у Макіївці й Донецьку. Цікавим нюансом було те, що блакитне паливо надходить сюди завдяки прóклятому й затаврованому в «ДНР» ганьбою панові Курченку, мітинги проти якого влаштовували прихильники народовладдя, котрі тепер йому ж таки й заборгували. Утім, сам Захарченко зробив знижку на географію, дозволивши, як і раніше, не платити ні за що тим, хто живе біля лінії фронту. Рішення абсурдне не тільки тому, що шахтарі «республіканської» глибинки у фінансовому сенсі часто нарівні з людністю прифронтових районів, а й тому, що колись лінія фронту зникне або посунеться — і сплата все одно чекає на боржника.
Читайте також: «Віджимай» і володарюй
Прикметна річ: щодо проблеми оплати комунальних послуг провели опитування серед донеччан самі «антифашисти» й дістали доволі прикрі відгуки:
Дарія, молода мама:
«Наша сім’я не може оплачувати рахунки за комуналку, це нині дуже дорого. Я не працюю, отримую допомогу в зв’язку з народженням дитини, у «ДНР» це 2 тис. руб. за місяць. Вистачає на пачку підгузків та кілька сумішей для малюка. Усе. Так, у нас тарифи залишилися на колишньому рівні, але й ці видатки зараз дуже спустошать гаманець».
Артем, випускник ДонДТУ:
«Нині постійної роботи в мене немає. Є гроші — роздаю борги, зокрема й оплачую рахунки, немає — не плачý. Звичайно, спокійніше спати, знаючи, що ти нічого нікому не винен, але так не завжди тепер виходить».
Михайло, металург:
«Війна йде, живемо в підвішеному стані. Я краще гроші відкладу, щоб нові вікна вставити, коли знову їх вибуховою хвилею виб’є, ніж комуналку зараз оплачувати. Та й роботи майже немає, я за тиждень вийшов лише раз й одержу відповідно за один вихід. Як утримувати сім’ю, не знаю, не голодуємо, слава Богу, але свіжих овочів, фруктів, м’яса дозволити собі не можемо. У мене 12 років стажу, а роботи немає. Чим мені оплатити комуналку? Нирку продати?».