Використання інформації як зброї та протидію цьому як один із елементів безпеки на рівні ЄС та НАТО обговорюють дуже багато, але не розуміють, що з цим робити. Про це в інтерв’ю «Тижню» розповів відомий британський публіцист Пітер Померанцев.
«Обговорюють дуже багато, але не розуміють, що з цим робити. Адже що таке інформаційні війни? Використання інформації як зброї. Це пов’язано не з меседжем, ідеологією чи навіть комунікацією, а з тим, що треба збивати людей з пантелику, сіяти страх. Тактично це використовується як частина якоїсь загальної операції. Наприклад, кібер- та інформаційна атака плюс економічні санкції. Як Росія робила проти Естонії, китайці роблять проти Японії, Філіппін, В’єтнаму та країн довкола. Про таку стратегію воєнного розвитку думають кілька країн. Вони хочуть підніматися й дестабілізувати американську гегемонію, але ніколи офіційно не йти на конфлікт, оскільки в прямому конфлікті програють. Їхнє завдання — заважати Америці жити або більше впливати у своєму близькому зарубіжжі, не спричиняючи конфлікту», – пояснив публіцист.
За його словами, НАТО в цьому сенсі абсолютно безпорадне — воно добре працює там, де є танки, офіційна війна, ядерна зброя.
«А коли я запитую натовців про те, що робити з дивними нефізичними атаками, вони кажуть, що нічого не можуть вдіяти, хоча трохи, звісно, кібератаками займаються. Це не вписується в їхню роботу, ідею безпеки. ЄС, своєю чергою, каже: то безпека, ми нею не займаємося», – розповів він.
Виходить, каже Померанцев, що кожна країна повинна займатися цим самостійно. І це величезна концептуальна проблема. Абсолютно не зрозуміло, як бути з атаками через «м’яку силу».
«У Росії все вирішує Адміністрація президента, тому їй дуже легко використовувати різні засоби. Вони можуть зв’язати всі свої відділи держави в один. А на Заході це дуже складно, оскільки все працює в окремих блоках і не зрозуміло, чи повинні цим займатися військові. Тобто велика проблема саме інституційна», – зазначив він.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень».