Прикрий випадок збентежив людські душі. Історія з Оксаною стала сенсацією дня, тижня, місяця та своєрідним індикатором, за яким можна визначати рівень духовного занепаду суспільства загалом. Думки людей про події, що сталися, розділилися. Сьогодні можна вести мову про три принципові позиції. По-перше, це щире бажання людей допомогти дівчині. Завдяки їхній безпосередній участі були зібрані чималі кошти і надана допомога у здачі донорської крові. Люди вийшли на мітинги в Миколаєві та інших містах України. Кількість учасників акцій сягнула п’яти тисяч. Це, безумовно, заслуговує на повагу.
Соціальні мережі, мітинги та громадянське суспільство
Після того, як інформація про трагедію стала відома громадськості, її швидко підхопили соціальні мережі та ледь не за п’ять днів, 15 березня в Миколаєві, Одесі, Харкові, Донецьку, Запоріжжі відбулися мітинги на підтримку Оксани Макар, на яких люди висловили свій протест беззаконню. «ВКонтакте» та на Facebook з’являлися групи як гриби після дощу, у яких відбувалося обговорення та координувалися майбутні плани. Ті, хто прийшов на мітинг, були вражені діями правоохоронців, котрі випустили двох підозрюваних наступного після їхнього затримання дня. На сьогодні по всій Україні можна віднайти тисячу випадків, до яких причетні родичі впливових політиків та бізнесменів. Ховаючись за спинами відомих родичів, багато хто з молодих злочинців зміг уникнути справедливого покарання. Водночас українські тюрми та СІЗО переповнені, ув’язнені ледь не по п’ять років чекають на суди щодо дріб’язкових звинувачень, а пенітенціарна система охоплена тотальною корупцією. Зважаючи на це, випадок з Оксаною Макар став тією краплею, що переповнила чашу терпіння народу. Завдяки впливу суспільної думки були проведені кадрові перестановки в органах прокуратури Миколаївської області, а слідчий, котрий звільнив недолюдків, був відсторонений від ведення розслідування.
Політика і трагедія
Місцева та обласна влада швидко зорієнтувалася у ситуації та успішно пересмикнула на себе ковдру. 15 березня люди розпочали збиратися на організований у соцмережах мітинг, призначений на 16:00, водночас о 15-й годині розпочався ще один, цілком зрозуміло, організований місцевою владою, зокрема, мером Володимиром Чайкою та головою облради від ПР Ігорем Дятловим. Тому коли з’явилася основна кількість протестувальників, вони розгубилися, два мітинги здійняли плутанину у свідомості людей. Місцева влада вирішила обернути події на свій бік, що їм цілком вдалося. Багато хто був обурений тим, що самоорганізований виступ протесту перетворили на передвиборчий марафон.
ЗМІ, чорний шар та журналістська етика
Ніхто не применшуватиме значення засобів масової інформації у розкручуванні прикрої теми. Лише завдяки тому, що наполегливі журналісти системно, день за днем повідомляли про розвиток подій, це нагадувало звістки з театру бойових дій. Були задіяні всі журналістські інструменти, про Оксану говорили по радіо, показували по ТБ, писали на шпальтах газет й у інтернеті. Ролик на YouTube був переглянутий понад 212 тисяч разів. Водночас після того, як Оксану доправили до Донецького опікового центру, деякі інтернет-ресурси вкотре спробували змінити вектор суспільної думки. У публікаціях Оксану та її родину – і батька, і мати, і бабусю, та й дідуся – змішали з болотом. Складалося враження, що сама Оксана лише і винна в тому, що з нею трапилося, а ґвалтувати та спалювати «пропащу» жінку – це цілком нормально. Дар’я Острова, подруга жертви, шокована тим, що написали в інтернеті, оскільки вона була знайома з Оксаною вже надто довго, і за її словами, Оксана була вихована і доволі чемна дівчина. Дар’я каже, що того фатального дня подруга їй телефонувала та пропонувала зустрітися, але у неї не вийшло з сімейних обставин. «Думаю, що ті, хто пише такий бруд про родину Оксани, в цьому безпосередньо зацікавлені», – каже подруга померлої.
Шахраї в мережі, гроші на біль
Кому війна, а кому мати рідна. Заповзятливі аферисти швидко зорієнтувалися та виклали реквізити лівих банківських рахунків, через які щирі пожертви потрапили в їхні кишені. Тетяна Суровицька повідомила, що є вже принаймні п’ять псевдорахунів, відкритих шахраями нібито для збору пожертв. «П’ять тисяч людей у Чечні зібрали гроші та відіслали, однак вони не дійшли. У мене є знайома жінка з Чечні, власниця нафтових веж, котра мені телефонувала, вона, власне, і розповіла, що дарма перерахували. Там люди обурені. Утім, ці гроші здоров’я не додадуть тим, хто наживається на лихах дитини», – підтвердила мати постраждалої дівчини.
Похорон
Оксану Макар поховали 31 березня в її рідному селі Луч, Жовтневого району Миколаївської області. Дівчину поховали, як принцесу, у весільній сукні, на жалобній процесії було чимало журналістів та правоохоронців. Місцеві мешканці також прийшли прощатися з Оксаною. Приїхали навіть мер Миколаєва Володимир Чайка, голова облради Ігор Дятлов та керівник фракції ПР у міськраді Артем Іллюк. Вона поклали квіти на її могилу. Складно зрозуміти мотиви політиків – це щире бажання чи лишень данина публічній потребі?
Думки людей. Як трагедія об’єднала та роз’єднала Післямову
У мітингу 15 березня взяли участь понад 50 активістів ініціативної групи. Від цього часу бере початок громадський рух «Громада проти беззаконня». Учасники акції тримали в руках транспаранти з написами: «Вимагаємо справедливого покарання!», «Закон – один для всех!», «Требуем правосудия!», «Нема жалю до нелюдів!»
Мітингувальники зібралися біля будівлі обласного Управління внутрішніх справ, де вимагали від начальника відомства Валентина Парсенюка привселюдно перепросити за те, що він назвав Оксану Макар «бомжихою».
Від будівлі обласного УВС учасники акції перемістилися на центральну вулицю міста Радянську, де в Каштановому сквері продовжили мітинг та вшанували хвилиною мовчання пам'ять про Оксану.
Євгенія Матейчук, лідер руху «Громада проти беззаконня», в якій вже сформувався кістяк активістів – молодих людей, готових будь-якої миті підтримати акції протесту та контролювати дії правоохоронців з розслідування резонансних правопорушень, каже, що нині вони мають намір вимагати завершення слідства у справі Оксани Макар протягом місяця.
«Щоб не затягували, інакше, коли стихне обурення громадськості, можна буде проводити розслідування в тому самому річищі – мажори, як і раніше, відкупатимуться та залишатимуться непокараними. Суди у справах Оксани, а також Олександри Попової мають бути відкритими. Адже нині наш головний інструмент – публічність», – заявила Євгенія Матейчук. За її словами, такі суспільні групи вже діють в Одесі та Запоріжжі. Нині громадський рух, створений на підтримку Оксани Макар, поширюється по всій Україні. Весь світ, затамувавши подих, стежить за подіями, на чужий біль відгукнулися тисячі людей, котрі зібрали понад мільйон гривень. Як сказали учасники громадського руху – це лише початок!