Згідно з новим Кримінальним процесуальним кодексом скликання суду присяжних можливе за запитом обвинувачення та у випадках, коли йдеться про максимальне покарання – довічне ув’язнення. Суд у Сумах (складався з трьох присяжних засідателів і двох суддів) виправдав Олександра Бондаренка, якого звинувачували у вбивстві двох літніх жінок у жовтні 2012 року, і негайно звільнив його. Він відхилив доводи обвинувачення, які ґрунтувалися на визнанні вини, отриманому під тортурами, а також речових доказах, зібраних без урахування правових процедур.
Суд установив, що Олександра Бондаренка незаконно затримали працівники міліції на заводі кормів для тварин у селищі Стецьківка за 20 км від Сум. Його протримали там із вечора 6 жовтня 2012 року до 7-ї ранку наступного дня. Бондаренко стверджує, що його катувала група правоохоронців, зокрема керівник сумської міліції. Вони застосовували електричний струм, змушували його надягати протигаз, до якого перекривали подачу кисню, потім побили. Ці заяви були підтверджені медичними документами. Олександра змусили підписати визнання, яке за нього склали міліціонери та від якого той пізніше відмовився у суді. Згодом поскаржився в прокуратуру на катування, проте, незважаючи на медичні висновки та наявність свідків, які бачили Бондаренка на заводі з правоохоронцями, розслідування щодо останніх було припинено за відсутності ознак злочину.
Сумський суд також відхилив речові докази, надані стороною обвинувачення, оскільки вони були отримані з порушенням відповідних процедур. Зокрема, один із них знайшли вже після допиту, решта була вилучена без участі понятих, а опис цих доказів постійно змінювався.
Безперечно, суд продемонстрував незалежність і професіоналізм у цій справі, взяв під сумнів перевагу сторони обвинувачення. Відкинувши зізнання, отримані під тортурами, судді та присяжні діяли відповідно до міжнародних зобов’язань України щодо абсолютної заборони катувань.
Олександра Ковальова, адвокат виправданого, розповіла Amnesty International, що вона дуже добре обізнана з усіма методами катувань, але це вперше, коли обвинувачення скасовувалося в такий спосіб – судом присяжних. На її думку, рішення важливе, оскільки показує, що суд більше не може працювати в старий спосіб, що тепер змагання обвинувачення і захисту стає реальністю.
Це сміливе і новаторське рішення сумського суду дає надію, що Україна зуміє подолати проблеми, які укорінилися в системі кримінального правосуддя. У той час як Кримінальний процесуальний кодекс, що набрав чинності в листопаді минулого року, показує певний прогрес, реформа прокуратури все ще під питанням.
Звичайно, сумська історія не закінчиться звільненням невинної людини. Є принаймні два можливих варіанти розвитку подій. Перший – органи прокуратури продемонструють, що справедливість може бути досягнута в Україні, почавши розслідування факту застосування тортур міліцією й притягнувши катів до відповідальності. Проте лише покарати винних недостатньо. Генеральна прокуратура має з’ясувати, чому її підрозділ належно не відреагував на скаргу Олександра від самого початку й представив суду зізнання, здобуті внаслідок катувань. Другий сценарій, навпаки, передбачає репресії та переслідування суддів і присяжних.
Утім, хоч би який варіант мав місце, лишається велика кількість випадків міліцейських тортур, справи щодо яких досі не порушено. Згідно з чинним законодавством саме прокуратура відповідає за розслідування їх та інших видів жорстокого поводження міліції. Проте на практиці вона неспроможна на незалежні та ефективні дії у зв’язку з конфліктом інтересів, властивим прокуратурі як органу, що також проводить звичайні кримінальні розслідування разом зі своїми колегами-правоохоронцями.
Amnesty International і далі документує численні випадки міліцейських тортур в Україні з моменту випуску свого першого звіту на цю тему 2005 року. За статистикою, із сотень тисяч скарг лише одиниці закінчуються покаранням винних. Крім того, велика кількість постраждалих просто не подають їх, адже занадто налякані можливими переслідуваннями з боку міліціонерів або ж не вірять в ефективність таких скарг.
Генеральній прокуратурі пора зрозуміти, що часи змінилися. З новим Кримінальним процесуальним кодексом уже неможливо грати в старі ігри. Суд присяжних – це тільки перший крок. У найближчому майбутньому має бути створене Державне бюро розслідувань, до функцій якого входитиме розслідування скарг на злочини міліції та інших посадових осіб. Друге читання закону про реформу прокуратури, ймовірно, відбудеться вже найближчими днями. Усе це може фундаментально та безповоротно змінити ставлення держави до своїх громадян – з контролю на служіння народу.