– Слава нації! – Смерть ворогам! – перегукувались між собою свободівці, які надійно окупували президію й трибуну парламенту. Ошелешені регіонали мовчки спостерігали. Ще пару тижнів тому вони навряд чи могли уявити, щоб опозиція впевнено та по-здоровому нахабно зривала їхні плани.
Перше засідання Ради сьомого скликання виправдало сподівання тих виборців, котрі вважали «Свободу» єдиною силою, здатною розворушити парламентське болото. На зміну млявим заявам, безглуздим демаршам та зім’ятим плакатам прийшла пряма, а подекуди й відверто груба сила.
Зміну концепції опозиційної поведінки першими на собі відчули «тушки»-піонери – батько та син Табалови. Вони навряд чи розраховували, що їхня зрада так погано для них обернеться – в попередньому скликанні «тушки» переходили на бік влади абсолютно безкарно – тож спокійно зайшли до сесійної зали.
Але там їх вже чекали об’єднані опозиціонери та свободівці (до яких «Батьківщина» звернулася за допомогою в боротьбі з Табаловими – і тягнибоківці не відмовили). Попри запеклий спротив, обох «тушок» швидко витиснули в кулуари, прямо під приціли телекамер.
Преса розпочала справжнє полювання на Табалових в парламентських кулуарах, поки ті намагалися хоч звідкись протиснутись в сесійну залу. Молодший Табалов пригнічено мовчав, старший обмежувався короткими загальними фразами. «Батьківщина» разом з «Свободою» виставили патрулі на кожному з входів до зали – Табалови спіймали облизня і зникли з «будівлі під куполом», навіть не склавши присяги.
– Сюрпризи ще будуть і далі. Навіть сьогодні, – знайомий нардеп від «Свободи» по-змовницьки підморгнув кореспонденту Тиждень.ua.
Вочевидь, обіцяні «сюрпризи» мали стосуватися голосування за кандидатури спікера та прем’єра, котрі мали відбутися на вечірньому засіданні. Але «Свобода» не стала чекати – і одразу по обіді її депутати з «болгарками» взялись спилювати сумнозвісний паркан довкола будівлі ВР.
Міліція до такого повороту подій виявилася неготовою і оговталась, лише коли кілька секцій паркану впали і на майданчик перед Радою підійшли з півтора десятки пересічних симпатиків «Свободи». Входи до Ради перекрили кількадесят правоохоронців, зокрема й «беркутівців» у повному бойовому обладунку. Будівля парламенту опинилися в стані облоги, хоча штурмувати її ніхто не збирався.
Заручниками ситуації опинилися журналісти, окремі з яких вибігли з будівлі Ради навіть без верхнього одягу – настільки несподіваною була акція свободівців. Змилувавшись на працівниками ЗМІ, комендатура Ради дозволила їм зайти «під купол» через будівлю комітетів, розташовану через дорогу.
Загальний хаос спричинив чималий затор на вході до будівлі – багатьох журналістів охорона відмовлялася пропускати. Ситуацію розв’язав свободівець Андрій Мохник, чийого помічника теж не впускали в Раду – після безрезультатної суперечки з сержантом УДО він просто затягнув помічника всередину. За ним, попри мляву протидію з боку охоронця, всередину зайшли й кільканадцять журналістів.
Тим часом в самій парламентській будівлі теж розгорталися цікаві події. Охорона Ради остаточно перелякалася ефемерної загрози штурму і перестала пропускати всередину навіть нардепів-свободівців. Їхні колеги, які знаходились всередині, вирішили проблему просто – виламавши двері та відсунувши вбік рамку металодетектора
Станом на початок вечірнього засідання (тобто на 16.00) видавалось, що обидві головні інтриги дня (чи вистачить голосів за кандидатури спікера та прем’єра) майже вичерпано. Щодо спікера ситуація була абсолютно зрозумілою – комуністи офіційно підтвердили, що підтримають Володимира Рибака в обмін на посаду першого його заступника для свого Ігоря Калетніка. На підстраховці були кільканадцять самовисуванців на чолі з Давидом Жванією, який поки припинив роботу над створенням власної групи і увійшов до лав регіоналів.
Щодо підтримки Миколи Азарова комуністи виявили більше впертості, зумівши виторгувати для себе кілька посад в комітетах та Кабміні. Ще однією важливою поступкою, яку зробила ПР, став дозвіл КПУ таки сформувати свою фракцію в Раді.
Останній факт і став приводом для першого в цьому скликанні блокування трибуни. Опозиціонери вимагали оголосити перерву, головуючий регіонал Олександр Єфремов, котрий замінив вже екс-спікера Володимира Литвина (той виконав церемоніальний обов’язок по відкриттю Ради і зайняв звичайне місце в залі посеред самовисуванців) вперто тримав оборону. Суперечки з приводу оголошення перерви тривали довше, ні мала б тривати сама перерва. Причина зрозуміла – суть питання була не у перерві, а в тому, хто кого зможе перетиснути.
Зрештою, до президії зайшов свободівець Руслан Кошулинський і прямо у мікрофон Єфремова оголосив перерву. Останній дещо розгубився від такого нахабства, але зміг-таки протиснути голосування за продовження роботи ВР до завершення розгляду всіх питань. Регіоналам «згори» надійшла вказівка про потребу обрати спікера і прем’єра до ранку четверга за будь-яку ціну, на сайті Кабміну навіть з’явився анонс засідання уряду. де Миколу Азарова було названо прем’єром без приставки «в.о.».
Опозиції навпаки, треба було тягнути час. Як розповів Тиждень.ua той же Кошулинський, її розрахунок базувався на тому, що VIP-регіонали не будуть сидіти в залі другий день поспіль, маючи важливіші бізнес-справи, і поїдуть з Ради, провокуючи колег на кнопкодавство, а опозицію – на зрив голосування.
Оголошена перерва затягувалась, раптом до трибуни підтягнулись свободівці, а за ними й об’єднана опозиція. Остання протягом всього дня була вимушена діяти активно, щоб не виглядати беззубою на фоні радикально налаштовано «Свободи». Третя опозиційна сила, УДАР Віталія Кличка, вирізнявся пасивністю. Її лідер проявив себе лише один раз, коли зайшов до президії поспілкуватись з Єфремовим і впевнено поклав свою руку на спинку його крісла, зірвавши аплодисменти зали.
Завадити новому блокуванню Ради напереріз свободівцям і об’єднаним кинулись регіонали. Зав’язалася перша в новій раді сутичка, котра загалом закінчилась на користь опозиції.
Після кількагодинної наради керівники фракцій вирішили: нормальна робота Ради відновиться зранку в четвер, за дотримання трьох умов: не голосування картками «тушок» Табалових, персональне голосування кожного нардепа і ліквідація фракції КПУ. Якщо першу вимогу провладні сили цілком зможуть виконати (два голоси суттєвої ролі не грають), то персональне голосування і тим більше, розпуск фракції КПУ є де-факто неможливими – у ПР тоді елементарно не вистачить голосів, а комуністи вийдуть з усього переговорного процесу. А це значить, що Раду чекають нові блокування і нові бійки.
Засідання в четвер це підтвердило – перша сутичка сталася вже через двадцять хвилин після його відкриття, і парламент знов зупинив роботу.