До Великодня влада, схоже, готує українцям справді цінний подарунок — оновлену Центральну виборчу комісію. Принаймні такий висновок напрошується, зважаючи на небувалий ажіотаж довкола можливого винесення на розгляд парламенту списку свіженьких кандидатів. Чи вдасться реалізувати задумане — питання, яке залишатиметься без відповіді аж до моменту голосування. Занадто багато каменів спотикання на шляху цього щедрого сюрпризу.
Що такого трапилося в темних коридорах Печерська й чим зумовлена активізація, здавалося, давно забутої проблеми, можна лише здогадуватися. Чому раптом після більш як піврічного зволікання з узгодженням кандидатур і майже трирічного відвертого небажання займатися цим питанням постала потреба так швидко все полагодити — таємниця. Можливо, замучило сумління причетних, чи далися взнаки постійне занепокоєння європейських партнерів і нагадування журналістів, але не виключено, що з’явилися нові важливі обставини, про які наразі не повідомляється. Тема ймовірних позачергових виборів, попри намагання влади, зокрема й президента, запевнити, що не варто навіть думати про це, таки нікуди не зникає. Раз по раз вкидаються чутки про можливу актуалізацію питання на осінь: Рада недієздатна, підтримка влади падає. А якщо рейтинг президента і його команди стрімко скочується, то перевибори краще проводити зараз, ніж потім, бо є хоч якийсь шанс відіграти ситуацію. Що в дійсності відбувається в голові президента і що він планує на осінь, а що на весну, аналітики, які озвучують такі версії, навряд чи знають. Саме бажання нарешті закрити питання ЦВК зовсім не вказує на можливість близьких перегонів. Центрвиборчком — це вже просто токсична проблема, яку треба якось вирішувати, у чому влада зацікавлена незалежно від того, планує якісь авантюри чи сподівається дотягти до завершення каденції. Очевидно, сьогодні або нарешті дійшли до цього руки, або з’явилася якась технічна можливість пропхати той варіант списку, який її найбільше влаштовує. Наявність 13 вакансій за умовного дотримання квотного принципу дає можливість нарешті набрати потрібну кількість голосів. У будь-якому разі саме нині, від початку весняного парламентського сезону, ситуація довкола перезавантаження ЦВК раптом почала незвично стрімко розвиватися, і хтозна, чи це пов’язано з авітамінозом.
Читайте також: Експертиза вдруге підтвердила достовірність підписів Охендовського в "амбарній книзі" Партії регіонів
Процес пішов, коли в ефірі одного з телеканалів про актуалізацію питання заявив екс-прем’єр Арсеній Яценюк, чия фракція «Народний фронт», нібито незадоволена поданими президентом за її квотами кандидатурами, у парі з БПП загальмувала питання під соусом браку голосів у Раді для його безболісного проходження. Така версія небезпідставна (див. Тиждень, № 38/2016). Крім того, невдоволеними виявилися й інші фракції. Наприклад, «Батьківщина» через відсутність їхньої єдиної ставлениці Жанни Усенко-Чорної (нинішнього члена ЦВК), а хтось через узагалі невраховані пропозиції, як-от РПЛ, «Воля народу» чи Опоблок. Утім, якщо бути відвертим, то за великим рахунком і «Батьківщині», і Опоблоку дуже навіть пасувало б не змінювати нинішньої ситуації якомога довше. Навіть за найкращих розкладів, коли їхні пропозиції були б ураховані й фракції отримали б по одному кандидату, це не до порівняння з тим, чим вони оперують сьогодні. Обоє, враховуючи колишні конфігурації, мають зі старих запасів у хай не зовсім легітимній ЦВК по кілька своїх представників, і їм, звісно, хотілося б дочекатися виборів без жодних змін.
Утім, на великий подив, Арсеній Петрович цього разу не став зациклюватися на технічних труднощах, а повідомив, що питання заміни несимпатичних кандидатів уже погоджено з гарантом. «Одна з наших кандидатур буде відкликана, на її місце будуть внесені інші, щоб президент міг зробити нове подання». І вся процедура має шанс відбутися впродовж кількох наступних тижнів. Чи має це означати, що решту неузгодженостей вдалося подолати й голоси, як тільки НФ отримає те, що хоче, раптом з’являться? Можливо.
Ніби на підтвердження щирих намірів, акурат за два тижні під час погоджувальної ради керівників фракцій і голів комітетів спікер ВРУ Андрій Парубій також висловив сподівання, що консультації щодо призначення членів ЦВК от-от завершаться і вже незабаром, себто починаючи з 20 березня, питання буде винесено до зали. Наступного ж дня один зі стовпів (незважаючи на юний вік) фракції БПП, заступник її голови Сергій Березенко теж підклав дровенят у багаття, заявивши, що його колеги готові проголосувати за новий склад ЦВК, хай лише керівництво парламенту внесе відповідну пропозицію на розгляд. А щодо можливості непроходження запропонованих кандидатур через відсутність голосів запевнив, що в такому разі «президент внесе інші кандидатури», адже ВР має пришвидшити призначення нового складу ЦВК.
Все б нічого, якби свою лепту в загалом динамічний процес не вніс ще один зацікавлений гравець — нинішній голова ЦВК Михайло Охендовський. Точніше, не зовсім він, а Генеральна прокуратура, яка 16 березня оголосила його потерпілим у кримінальному провадженні щодо дій детективів НАБУ. Після феєричної історії з Насіровим контрудар Охендовського по НАБУ, яке, запідозривши його на підставі «чорної бухгалтерії» Партії регіонів в одержанні хабарів, відкрило проти нього провадження і навіть вимагало усунути його з посади голови ЦВК, викликав чимало запитань. Зокрема, чи не з’явився в цього одіозного персонажа якийсь серйозний «дах», що дає йому змогу так нахабно й цинічно знущатися з молодих антикорупційних інституцій — останньої надії країни на оздоровлення? Або хто ці благодійники, які вирішили не дозволити втопити таку цінну фігуру й заблокувати її усунення з посади?
Читайте також: Охендовський відмовився пройти тест на детекторі брехні
Щодо «даху», то в Охендовського він є давно, і вельми надійний. Основа його конструкції час від часу змінюється: від колишнього патрона екс-нардепа Олександра Задорожного через колишнього заступника генпрокурора Юрія Гайсинського й аж до кума Путіна Віктора Медведчука, але від цього не втрачає своєї міцності. Якості та вміння Охендовського цінуються завжди, за будь якого режиму, адже він незамінний слуга й чудесний виконавець, здатний легітимізувати що завгодно на доручення патрона. Власне, цим і пояснюються його самовпевненість і тривала невразливість. Навіть Петро Порошенко не зміг обійтися без його послуг під час сходження на посаду президента, за що й віддячив орденом Ярослава Мудрого V ступеня та можливістю ще трохи попрацювати. Втім, сам Охендовський, як твердять джерела, які час від часу з ним спілкуються, вже давно не в захваті від своєї посади й не проти її позбутися. Він, мовляв, втомився і хоче кудись утекти. Раніше планував перекваліфікуватися в посла, але очевидно, що таке почесне заслання йому нині не загрожує. Весь цей ажіотаж довкола його персони, справи НАБУ добряче поплутали карти. І навіть незважаючи на те, чим закінчиться провадження проти нього, чи вдасться детективам довести провину, чи Охендовський викрутиться й цього разу, на посаді голови ЦВК він більше не жилець. Хоча б тому, що вибори, організовані цим складом ЦВК (13 членів якого втратили свої повноваження) з Охендовським на чолі, ніхто не визнає. Дострокові чи не дострокові. Ані всередині країни, ані ззовні.
Читайте також: Нова виборча параноя
Але чи вдасться насправді цього разу президенту і Ko здійснити свої плани? Двічі проанонсована ідея поки що так і не зрушилася з місця, хоча сигнали, які надходять від зацікавлених гравців, вказують, що теоретично якісь процеси відбуваються. Якщо вірити джерелам Тижня у фракції НФ, усі консультації наразі вперлися в персону Арсенія Петровича, який не може підібрати кандидатури, щоб запропонувати їх президентові. Йдеться про своєрідний кадровий голод (депутати не хочуть змінювати своє крісло на посаду в ЦВК, а інших надійних персонажів поки що обмаль). Як тільки пошук увінчається успіхом, НФ визначиться з двома кандидатурами й подасть їх президентові, а той — у Раду. Далі все залежатиме від процедури (спецперевірка, висновок комітету, голосування), яка мусить бути максимально якісною і стислою, адже часу обмаль. У який спосіб здійснюватиметься заміна, через відкликання списку та повторну його подачу чи, можливо, ті дві особи, з якими не згодні, візьмуть самовідвід і голосування буде формальним, а паралельно з’явиться ще одне подання з новими кандидатурами, наразі важко передбачити. Теоретично рішення має бути ухвалене до Великодня. П’ятниця 14 квітня — останній пленарний день, а наступне засідання аж через місяць — 16 травня, і було б дуже добре закрити питання до того. Звісно, у п’ятницю таке важливе питання ніхто не голосуватиме, цього дня Рада недієздатна, тому краще в четвер. Щоб у четвер це сталося, треба на початку тижня запустити процеси. На все про все залишилося два пленарних тижні й тиждень на роздуми. Нібито й багато. Але в дійсності існує жахлива проблема недовіри між партнерами, що виливається у формулу «ми хочемо дружити, але одне одному не віримо». Кожен має власні інтереси й очікує підстави. А тому, поки не з’ясуються остаточно всі нюанси й не буде впевненості, що операція вдасться, згоди на старт ніхто не дасть.