Аж до проголошення попередніх результатів жодна поважна соціологічна структура не наважувалася впевнено анонсувати переможців першого туру. Система прогнозів на основі опитувань скомпрометувала себе торік і у Великій Британії, і в Штатах, тож французькі соціологи обережно дмухали на холодну воду й тримали інтригу. Прохідних кандидатів назбиралось аж чотири з більш-менш пропорційною підтримкою: Емманюель Макрон набрав 24,01%, Марін Ле Пен — 21,30%, Франсуа Фійон — 20,04%, Жан-Люк Меланшон — 19,58%. Електоральне поле фактично розкололося на чотири великі фрагменти, кожен із яких теоретично міг би вивести свого кандидата у фінал. Експертне середовище до останнього губилося в здогадках, побоюючись лихих несподіванок.
Несподіванкою насправді стало єдине: цього разу соціологія не помилилася. Участь у другому турі лідерки крайніх правих Марін Ле Пен упевнено проглядалася з перших днів кампанії. З Емманюелем Макроном ситуація не була такою однозначною. Але неналежність до жодної з партій, що позмінно чергуються при владі не один десяток років, — неабиякий козир: попит на «нові обличчя» й на «позасистемність» серед західних країн залишається високим не лише у Франції.
Вихід у другий тур Емманюель Макрон сприйняв так, ніби посаду президента йому гарантовано. Він звернувся до виборців останній, тримався впевнено, навіть дещо розслаблено. Подякував насамперед дружині, потім виборцям, а після того кандидатам у президенти, які закликали проголосувати за нього, помилково долучивши до переліку Меланшона. «Ми змінили обличчя французької політики за рік!» — похвалився Макрон, бо чого ж не похвалитися? Епоха перезмінки біля керма поміркованих парламентських партій завершилася. «Вперед!» Макрона — це принципово не партія, а саме рух, «де провідна відмінність не між правими та лівими, а між прихильниками прогресу й тими, хто боїться змін», як зазначено в програмних документах. У виступі по завершенні першого туру Макрон проголосив себе кандидатом «патріотів у протистоянні з націоналістами».
Читайте також: Світ про вибори у Франції: Сенсація на берегах Сени
Соціологічні дослідження обіцяють Макрону в другому турі 62–64% голосів. Підтримати його закликали соціалісти Франсуа Олланд та Бенуа Амон, республіканці Франсуа Фійон, Жан-П’єр Раффарен та Ален Жуппе, лідер партії зелених Яннік Жадо, центрист Франсуа Байру та явна більшість інших впливових політиків. Перемога гарантована? Однозначної впевненості немає. По-перше, виборці не завжди дотримують настанов своїх кандидатів, зокрема коли голосують тактично, а не світоглядно. До речі: 8% виборців Амона і 33% Фійона збираються підтримати Ле Пен. По-друге, Меланшон та його «нескорені» проголосили курс на ігнорування другого туру й навіть запустили хештег «7 травня без мене». Довкола Ле Пен гуртуються виборці сувереніста Ніколя Дюпона-Еньяна, хоч сам він чітко не каже, як збирається голосувати. Її відверто підтримала засновниця партії Християнських демократів, колишній міністр Крістін Бутен…
«Мені зовсім, зовсім не подобається, що всі вирішили, ніби боротьбу завершено, мовляв, Марін Ле Пен візьме якихось 30% — і вибори закінчено, — написав на своїй сторінці у Facebook громадський активіст і публіцист Рафаель Ґлюксманн. — Усе буде важче. Стратегію кампанії Ле Пен легко передбачити: ізольовані проти інтегрованих, «патріоти» проти «глобалістів», ідентичність проти багатокультурності, державники проти лібералів, народ проти еліт… Потенційно це дуже ефективно. Недавні вибори в інших країнах нагадують нам про серйозність ситуації. Будьмо скромними».
Загалом усе йде до того, що традиція так званого Республіканського фронту мала б спрацювати: більшість французів, часто мимохіть, звикла голосувати будь за кого, головне — проти кандидата «Нацфронту». Система колективного бойкоту діяла не один десяток років. Чи спрацює вона й 7 травня? Не факт. Прецедентним став вибір Меланшона, який, по суті, зламав табу «Республіканського фронту» й не став виступати проти кандидатури Ле Пен.
У ніч після першого туру він виявився єдиним із потужних кандидатів, хто не дав своїм виборцям настанови на другий. «Я проконсультуюся з 450 тис. французів, які мене підтримали», — ухилився він від прямої відповіді. У понеділок увечері Меланшон заявив: «Без мене!», закликаючи своїх майже 20% симпатиків до бойкоту голосування. «Жан-Люк не може не розуміти, що, по суті, опосередковано збільшує шанси Ле Пен, — вважає Катрін, студентка політології, активна прихильниця соціалістів. — Цей крок показує, наскільки егоцентризм забиває в ньому повагу до загальнонаціонального інтересу й наскільки він насправді подібний до Ле Пен за пріоритетами».
Читайте також: Промосковська трійця
У 1998 році центристська партія «Союз за французьку демократію» звільнила зі своїх лав колишнього міністра оборони Шарля Мійона за альянс із «Національним фронтом» під час виборів голови ради регіону Рона-Альпи. Тоді практика «Республіканського фронту» вперше дала тріщину й це був великий політичний скандал. Нині удар, завданий Меланшоном традиції колективного протистояння лепенівцям, може виявитися смертельним. Внутрішня політична організація Французької Республіки зазнає суттєвих змін. Відходить у минуле система двопартійного чергування при владі. Слабнуть табу, російські впливи на виборчу кампанію визнані на рівні керівництва спецслужб.
«Перший тур показав розірвану на сегменти Францію, — зазначив у виборчу ніч лідер партії «МоДем» Франсуа Байру. — Настав час зібрати після конфронтацій уламки у спільне ціле». Сказати легко — зробити важко. Перший тур проігнорувало 22,23% французів — майже стільки само, скільки проголосувало за Макрона, Ле Пен, Фійона чи Меланшона. Якщо крайні ліві зменшать участь у виборах іще на 10–20%, це похитне насамперед Макронові позиції. Власні 24%, дві третини голосів Фійона, зо три чверті прихильників Амона… Це тверде ядро, на яке Макрон може розраховувати, заплющивши очі. Обрахунок зовсім не виводить на комфортні 60%. Позиція крайніх лівих, що зчиняють вуличні бунти й штормові атаки в соцмережах проти «панування олігархату», по суті, є корисною для Ле Пен, яка теж називає прапор ЄС «олігархічною ганчіркою».
Як сталося, що агресивний демагог, котрий назвав Майдан «нацистським збіговиськом», а нинішню владу в Києві визначає як «путчистів та авантюристів, які перебувають під неонацистським впливом», дістав таку широку підтримку французької, зокрема студентської, молоді? Меланшон заявив, що Боріс Нємцов — «політичний бандит», наступного дня після його вбивства, розтікся дифірамбами на смерть Кастро, не втомлюється аплодувати Чавесу й відмовляється критикувати Путіна, бо той «за мир». Це не заважає йому збирати величезні мітинги на батьківщині Декларації прав людини.
Читайте також: Французькі вибори на фінішній прямій
«По-перше, велика частина цих людей у принципі за особистість, стиль, поезію на мітингах, пальмові гілочки тощо і взагалі не дуже в курсі програми навіть на базовому рівні, я вже мовчу про чавізм чи Росію, — пояснює Мар’яна, паризька українка, яка довгі роки живе у Франції. — А по-друге, чимало з них тільки на вигляд «адекватні». Просто вони поки що не дозволяють собі сказати вголос, навіть чесно подумати, що їм то все в кайф було б: диктатура меншості, всевладдя, насильство над тими, кого ненавидиш, приниження, затикання рота незгодним, навіть більшості. Їм близькі за духом що Меланшон, що Путін, навіть якщо вони в цьому публічно не зізнаються».
«Чи дозволить Кремль, не втручаючись, програти вибори Марін Ле Пен?» — цікавиться французький часопис Le Nouvel Оbservateur. І робить висновок уже в заголовку: «Однозначно ні».
Видання зазначає, що «пропагандистські служби Кремля відверто і приховано виступатимуть на її підтримку». Очевидно, Емманюель Макрон дотримується такої самої думки, бо не дозволив представникам RT і «Спутника» бути присутніми в його виборчому штабі в день першого туру. Це не завадило обом пропагандистським ресурсам поширювати фейки, без жодних доказів, буцімто виборчими дільницями Парижа розвозили бюлетені «за Макрона». У Le Nouvel Оbservateur стверджують, що нова злива компромату на цього кандидата неминуча.
Багато хто напередодні другого туру побоюється інших провокацій, серйозніших. Не лише на інформаційному фронті, а й на вулицях, у транспорті, адже безпека — провідна тема Ле Пен. У Макрона дуже хороші шанси, але гарантії перемоги немає.