У державному бюджеті, ухваленому на 2022 рік, 183 млн грн виділено на закупівлю приблизно мільйон книжок для бібліотек України. Що це означає для української бібліотечної сфери та чи змінить це щось розповіла директорка Українського інституту книги Олександра Коваль.
"Щоб упевнено стверджувати, що українським бібліотекам нині потрібний мільйон, два чи п’ять мільйонів книжок, насамперед годилося б зробити ревізію бібліотечних фондів: подивитися, що там є, а також переконатися, що до всіх бібліотек ходять люди. Бо ми маємо не точну інформацію, а лише бібліотечну статистику. А, як відомо, статистика й життя іноді дуже відрізняються." – підкреслила директорка Українського інституту книги.
Читайте також: В Україні стартував національний тиждень читання. Організатори пропонують долучатися і популяризувати книжки
За її словами, книги, що наявні зараз у наших бібліотеках, — це на 60–80% старі видання. Окрім книгозбірень у великих містах або тих, де директор, бібліотекарі чи громада дбають про наповнення фондів, їх не оновлюють. Там, де це оновлення відбувається, читачі мають змогу побачити й нові видання. На жаль, таких дуже небагато.
"Поповнення бібліотечних фондів належить до сфери відповідальності органів місцевого самоврядування. І вони це знають, і Мінфін знає. Тому Українському інституту книги (УІК) у два попередні роки виділяли менше коштів на цю потребу, ніж установили зараз. Ці 183 млн грн дадуть змогу оновити фонди публічних бібліотек на 0,5% (зараз ці фонди разом становлять приблизно 180 млн примірників), тобто в десять разів менше за офіційно встановлену норму. Відповідно до державного нормативу, щорічний показник оновлення має бути 5%, і для його виконання потрібно понад 1,5 млрд грн на рік, разом з державного й місцевих бюджетів." – наголосила Коваль.
Очільниця УІК також розповіла, що в деяких бібліотеках фонди треба переглянути та зменшити однак бібліотеки бояться їх позбутися.
"Повірте, більшість з них уже давно воліли б їх офіційно списати. Фонди, які там зберігаються, часто ще з 1950–1970-х років, і вони перебувають у такому стані, що не дуже надаються до читання. Папір старіє, а зміст старіє ще швидше за папір. Але діють певні циркуляри-нормативи, згідно з якими категорія бібліотеки залежить від кількості одиниць зберігання в тамтешніх фондах, а зарплати бібліотекарів — від категорії бібліотек. Тому не дуже дбають про те, щоб у бібліотеці було менше книжок, але кращих, новіших, цікавіших для читачів, а радше навпаки: щоб більше було фондів, бо це підвищує категорію бібліотеки.
У 2018 році Український інститут книги вперше в Україні здійснив експертний відбір книжок для бібліотек. Це була певна революція, бо раніше з держбюджету чи то Міністерство культури, чи Держкомтелерадіо централізовано закуповувало книжки. Цей відбір критикували, його не сприймали у видавничому світі, та й у бібліотечному не дуже. Було зовсім не зрозуміло, як добирали ті книжки. У нас теж не все досконало, але принаймні є багато експертів, кожен зі своїм смаком. Сума цих індивідуальних смаків може сформувати більш-менш об’єктивну оцінку, на мій погляд. Тоді результатом було те, що закуповували 100–120 назв книжок приблизно у 30–40 видавництв, але досить великими накладами — від 3 до 15 тисяч. Тобто це досить убогий асортимент, і далеко не кожен читач міг знайти те, що його цікавить. Тепер маємо 500–800 назв від приблизно 100 видавництв — це вже значно краща ситуація. Але кількість бібліотек, які отримують книжки, надзвичайно мала: йдеться про 600–800 закладів.
На думку директорки УІК, було б краще, якби кожна бібліотека отримала свої гроші й могла сама закупити те, що хоче вона та її читачі. Є бібліотекарі, які дуже добре орієнтуються в книжкових новинках, знають, що потрібно читачам саме їхньої книгозбірні. А є й такі, що не цікавляться, не знають асортименту, не вміють здійснювати закупівлі й загалом не хочуть з цим бавитися. Ми наполягаємо: поки бібліотекарі не володіють достатньою інформацією про ситуацію на книжковому ринку й не мають досвіду закупівель за бюджетні кошти, УІК обере й закупить книжки для них. Ми вже створили платформу, певний реєстр "Книжки на ринку", куди видавці вносять усі нові видання. Там можна зареєструватись і ознайомитися, хто і що пропонує та за якими цінами. Реєстр під’єднано до платформи ProzorroMarket як верифіковане джерело інформації, тож здійснити закупівлі коштом місцевих бюджетів можна буде значно легше, прозоріше й ефективніше, ніж досі. Важливо наголосити, що у згаданому каталозі представлено лише книжки державною мовою та мовами корінних народів.
Читайте також: Чи є в української бібліотечної галузі шанс на осучаснення та в якому напрямку воно має відбуватися
Наступного року УІК закуповуватиме книжки на 183 млн грн. Сподіваюся, що вдасться придбати понад 1 млн книжок, бо ми дуже запекло торгуємося за кожну гривню й видавці відпускають книжки за нижчими цінами, ніж у книгарнях. Думаю, це буде хороший вибір. Розподіл книжок по бібліотеках слід істотно змінити, але зараз я ще не готова сказати, як саме. У будь-якому разі, йтиметься про те, що книжки має отримувати більша кількість бібліотек, скажімо, 1,5–2 тис.
Довідка: Олександра Коваль народилась у 1957 році у Львові. Директорка Українського інституту книги, президентка ГО "Форум видавців" (1995–2018), співзасновниця Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, Української асоціації читання. Закінчила Львівський лісотехнічний інститут. У 1990–1992 роках була заступницею головного редактора львівського видавництва "Фенікс". У 1992–1997-му очолювала видавництво львівської обласної організації Товариства української мови імені Тараса Шевченка «Просвіта». Від 1994 року організовує Форум видавців у Львові. 26 липня 2018 року перемогла в конкурсі на посаду директора Українського інституту книги. Членкиня Українського ПЕН.