Людина ця, що спочатку служила в одному з підрозділів «республіканської гвардії», а потім обійняла посаду в місцевій прокуратурі, сказала, що не проти з’їздити до тієї самої «фашистської» України. Щоправда, про фашизм той чоловік уже нічого не сказав: тепер для нього це була просто Україна, навіть не «укропія», як він зазвичай її називав. Коли я запитав, що ж він там забув, відповідь мене вразила: «Та хоча б харчів та одягу купив би».
Справді, після всіх податкових ігор середини літа в «ДНР» настали вкрай непрості часи. Тут і раніше були московські ціни, а тепер деякі групи товарів б’ють навіть рекорди Москви.
В «ополченців» із місцевих дві біди. Одна з них збігається із загальноросійською й зветься «дýрні». А ось друга аж ніяк не дороги: вони в «ДНР» ще й нічого. Ні, це паспорти. Молоді люди, які вступили в «армію ДНР» до 25 років, цілком природно, не змогли замінити фото в українському паспорті, як того вимагає законодавство. Відслуживши в лавах «армії Новоросії» й благополучно втікши звідти (хто в прокуратуру, хто у вантажники, а хто й просто дезертирував), вони раптом зрозуміли, що не мають на руках жодного дійсного документа, який засвідчував би їхню особу: український паспорт не діє, російський не видали, а «республіканський» дає можливість доїхати хіба що до Макіївки. Заради справедливості зазначимо, що низка областей РФ (точно Ростовська й, за чутками, Курська) все ж таки пускають до себе за «республіканським» папірцем, але не більше. Таким чином учорашні «герої Новоросії» опинилися фактично в тюрмі, не маючи змоги виїхати на заробітки навіть до тієї самої Москви.
Читайте також: Виснажливе очікування
Здавалося б, для працівника «республіканської» прокуратури не така вже велика біда. Але та людина більше не прокурор. І не військовий. Тепер він вантажник на одному з продуктових складів, бо, за його словами, «у прокуратуру зайшли росіяни й усіх нас викинули звідти. Лишили кількох осіб із профільною освітою і все, воював не воював — нікого не хвилює». А тут ще одна біда: крім «засади» з паспортом хлопцю не щастить ще й з автівкою. А все тому, що «молода республіка» зобов’язує всіх автовласників перереєструвати українські номери на «республіканські» до кінця року під загрозою штрафу та конфіскації. І все б нічого, якби не один нюанс: на відміну від паспортів українські номерні знаки знищують. І якщо з «республіканським» паспортом можна виїхати хоча б до Ростова, то з «патріотичними» номерами відвідаєш хіба що «братню ЛНР». Звісно, декому вдається через знайомства зберегти й український номер, але як перетинати лінію розмежування, все одно не зрозуміло.
Ну а тепер про бізнес. Тут не менший абсурд. Мало хто знає, що в «ДНР» відбулися вже три великі мітинги підприємців, на одному з яких ледь не почали штурмувати міську раду. Перший був стихійний, на ньому, цілком передбачувано, частину учасників загребли в «МГБ», оголосивши «проукраїнськими провокаторами». Незважаючи на це, відбувся й другий, організований мітинг, як і в окупованій Горлівці, де, за словами самих «республіканців», люди скандували «виходьте!», вимагаючи живого діалогу з владою, і пояснювали: «Ми хочемо, щоб скасували розмитнення, інакше ціни будуть захмарними й через місяць ми всі збанкрутуємо. У нас на продукти ціни московські, тоді як зарплата лише 2 тис. руб., люди собі нічого не можуть купити, а тоді й на решту буде ціна така». Але в «республіці» завжди є нестандартна відповідь для всіх верств населення. Так, навіть якщо вас не влаштовують умови ведення бізнесу, закрити його не можете, оскільки в «республіканському» законодавстві такої процедури просто не існує. Як наслідок — навіть переставши торгувати, податки ви повинні відраховувати.
Читайте також: Демократія в дії
Згідно із законодавством «ДНР» підприємець тепер має платити за процедуру проходження митниці не тільки для продовольчих, а й для промтоварів, причому й тих, що ввозяться з контрольованої території. А це означає, що корупція на українських блокпостах, які пропускають ці товари, посилюється ще й «зборами» на «республіканських». Причому якщо ви ввозите товар із Росії через «ЛНР», то платити доведеться ще й на кордоні між «республіками».
Після мітингів бізнес зібрали ще раз, тепер вже в Торезі, щоб обрадувати: із розмитненням можна буде взагалі не мати справи, якщо закуповувати товар на «республіканських» оптових ринках. Але родзинка в тому, що таких не існує: їх тільки обіцяють відкрити й заповнити товарами з «дружніх» держав. Список останніх не надто великий: Абхазія, Південна Осетія, «ЛНР», яка, своєю чергою, пошлеться на Абхазію та Південну Осетію, маючи ті самі проблеми, що й у «братній республіці».