Цією публікацією Тиждень розпочинає щомісячний огляд найцікавіших музичних новинок.
Arditi. «Leading The Iron Resistance»
Вже п’ятий повноформатник від шведських майстрів неокласики та мартіал індастріалу вражає насамперед своєю врочисто-піднесеною атмосферою. І хоч ця риса притаманна всій музиці Arditi, перфектність якої можна порівняти (серед добре відомих представників стилю) хіба з німецьким проектом Triarii, «Leading The Iron Resistance» вже з першого прослуховування не лишає жодних сумнівів у тому, що новий альбом з часом матиме не менше перевидань за своїх попередників.
З точки зору виражальних засобів, ця плита не містить жодних несподіванок, навпаки – все дуже традиційно для подібної музики : похмурі ембіентні полотна переплітаються з глухуватими хоровими елементами та семплами давніх промов, подекуди семплами дзвонів, труб і маршових барабанів, які немов прориваються до слухача крізь товщу років. Завдяки таланту обох учасників Arditi весь цей матеріал в альбомі дуже органічно поєднується (не в останню чергу завдяки симфонічним аранжуванням), занурюючи слухача у мілітарну атмосферу на повну силу навіть у його цивільному помешканні.
«False Mask of Freedom», «Fahnen Ewigkeit» і однойменний до назви альбому перший трек – справжні шедеври і зразки стилю. Одне слово, новий диск Arditi– солідна, традиційно-кшатрійська альтернатива споживацькому суспільству.
Deutsch Nepal. «Amygdala»
Peter Andersson (не плутати з його тезкою з Raison D'être), також відомий як Lina Der Baby Doll General, не лише є всесвітньо визнаним музикантом та продюсером, а й, за його ж словами, любить жити в лісі, пити там і спікуватись зі звірями. Новий містично-трансцендентний опус «Amygdala» став розкішним подарунком слухачам та фанатам до 20-річчя проекту Deutsch Nepal. Незважаючи на «густонаселеність» світової dark ambient / experimental industrial сцени, пройти повз цей химерний диск неможливо – і не лише через гучне ім’я.
«Amygdala» – дивовижно гіпнотичний альбом, який зачаровує своїми повільними ритмами, глибоким і різноманітним саундом, окрасою якого є дуже специфічна манера співу, що одночасно нагадує і гімн, і молитви. Загалом альбом можна охарактеризувати як калейдоскоп психоделічних візій, тематика яких тим чи іншим чином стосується смерті. Образність цього лонгплею не відпускає дуже довго, і це саме той випадок, коли слухати треки можна по колу, хоча особливо задушлива атмосфера останньої композиції («Hard to Breath») може дещо відкласти повторну «дегустацію». В «Amygdala» є все, за що ми любимо таку музику.
Old Silver Key. «Tales Of Wanderings»
Дебютний лонгплей нового проекту Old Silver Key, учасниками якого є всі теперішні музиканти культової харківської групи Drudkh та француз Neige (Alcest, Amesoeurs, ex-Peste Noire etc.) , на який дуже чекали їхні прихильники та решта заінтригованої публіки ще з весни, вийшов у Європі 16 вересня на престижному метал-лейблі Season Of Mist.
Ідея такого проекту виникла у харків’ян незабаром після появи торік їхнього альбому «Пригорща зірок», який вийшов найбільш нетиповим для їхньої творчості в сенсі саунду, продемонструвавши поєднання black metal та shoegaze – риси, що так притаманна Alcest(в якого вже є немало послідовників). В результаті було прийнято рішення все ж повертати Drudkhдо його питомого звучання, а для згаданих експериментів заснувати окремий проект, вокалістом якого став Neige. Сам геніальний лідер Drudkh Роман Саєнко є автором лірики нового альбому, переклад якої англійською охоче здійснив британський поет і меломан Daniel Griffiths.
Як зазначав у своєму анонсі лейбл, музика нового проекту покликана створювати романтичну, дещо ностальгійну, світлу атмосферу усамітнення, споглядання та спогадів. Власне, «Tales Of Wanderings» з його поетичними назвами треків завдяки прозорому звучанню інструментів та ніжному вокалу Neige є саме таким, являючи собою приємну і стильну суміш шугейзу та пост-року, чимало епізодів якої звучать навіть танцювально. Щоправда, затятим фанам блеку та інших різновидів екстремального металу тут ловити нічого, тому диск неоднозначно сприймається різними категоріями слухачів, однак той, хто любить музику як таку, знайде тут для себе багато цікавого. Old Silver Key виглядає дуже перспективно, і хочеться вірити, що це лише початок плідної французько-української співпраці.
«Ворождень». «Neue Ordnung»
На тематику 15-го лонгплею київського гурту «Ворождень» прозоро натякає його німецькомовна назва – це альбом про сучасний тоталітаризм і насильство, явно інспірований логікою суспільних процесів в Україні останніх двох років, зокрема активною розбудовою поліцейської держави. Але все не так просто : трек «Гриби» є візією ядерної катастрофи, що нагадує нам пізню творчість сайд-проекту «Тотем», є також два абстрактно-«інструментальні» треки, а месидж буває як гранично чітким і прямолінійним (пісні «Ти маєш право», «Маховик»), так і більш образним («Autodafe», «На війну з війни»).
«Neue Ordnung» – перший для «Ворождня» альбом з новим гітаристом: Сашка Науменка замінив Дмитро Федорченко, вдало вписавшись у новий електронно-індустріальний саунд команди. Значною несподіванкою для тих, хто не знайомий із християнським віросповіданням лідера Ворождня, стане прикінцевий трек «Молитва», заспіваний разом з Павлом Нечитайлом (Пропала Грамота). Для світоглядного аспекту творчості «Ворождня» це був досі неочевидний момент, хоча такі фрази як «стій до кінця, бо хто ж іще, як не ти» роблять месидж цього треку не лише релігійним. «Neue Ordnung» – рідкісний в сьогоднішній Україні зразок серйозного електронного року та техно-індастріалу з соціальною (але не політичною!) тематикою, українською лірикою і висококласним художнім та професійним втіленням. Альбом наразі вийшов в інтернеті (в тому числі і в lossless-форматі) і доступний кожному охочому, що цілком відповідає політиці вільного поширення музики, якої «Ворождень» дотримується вже багато років.
Qarpa. «& I Made A Man»
Стилістичні зміни, яких зазнала музика групи Qarpa з 2007 року, коли побачив світ попередній лонгплей «ІнЖир», настільки значні, що, б’юся об заклад, абсолютна більшість не впізнала б їх, якби слухала цей альбом, не знаючи хто є його автором. Перше слово, яке спадає на думку для характеристики альбому, з яким Ірена Карпа та компанія повертаються до публіки після досить значної перерви – багатий. В цій плиті співіснують немало стилів та їх відтінків, думок, настроїв та вокальних манер. Навіть з мовою не все просто: попри переважання англійської, якою Ірена чудово володіє, один з треків має половину тексту іспанською («Soledad»),ще одна пісня співається французькою. Палітра стилів також вражає: від пост-тріп-хопу до енергійного альтернативного року, ліричних балад та елементів «легкого» джазу і поп-музики – жодних слідів брутальної «мазафаки», яку ми чули на альбомі «Kurva Cum Back» (2004) .
Попри це, геть-чисто без ненормативної лексики не обійшлося, але тут її реально мало, до того ж вживається вона не в якості епатажу, а як тонка мовна гра (Fight me/ F**k me з треку «Fight me») .
Саунд всього цього розмаїття також дуже багатий, треки визначаються цікавою, продуманою композицією та вдалим поєднанням електронних та живих інструментів. Якщо «ІнЖир» великою мірою складався з пісень, створених ще групою «Фактично Самі», то свіжа плита сповнена нових ідей, які перконливо засвідчують значне зростання групи як композиторів та музикантів. Лише одна пісня («My Picture») була знайома певній частині слухачів ще до релізу альбому за однойменним кліпом, у відеоряді якого присутній Юрій Андрухович. Особливо приємно, що диск має пристойну тривалість – цілих 16 треків. «& I Made A Man», поза всяким сумнівом, є якісним стрибком вперед у розвиткові групи.
Єдиним незрозумілим моментом у новому альбомі є його обкладинка, яка, крім того, що могла бути значно симпатичнішою, ще й суттєво контрастує з музикою.