Посади вже поділили, тепер можна й згадати про те, що «ми їх зупинимо», – саркастично коментували парламентські журналісти перше в новому році блокування трибуни ВР. Привід для блокування опозиція обрала досить банальний – вимагала звільнити політв’язнів, в якості бонусу вимагала від парлаенту постановою затвердити «прагнення українського народу щодо європейського курсу України».
Тим самим опозиціонери зірвали плани влади щодо узаконененню останніх кадрових перестановок у вищих ешелонах – не давали звільнити Сергія Арбузова з посади голови НБУ (що, власне, є формальністю), а також призначити на його місце Ігоря Соркіна (що теж є формальним, але все ж таки більш відповідільним рішенням).
В кулуарах тим часом з’явилася інша, більш аргументована версія – опозиція шляхом затягування розгляду кадрових питань свідомо грає на руку регіоналам – аби ті встигли привезти з курортів своїх відсутніх товаришів задля забезпечення персонального голосування кожного нардепа (саме цю вимогу насамперед висувала «Свобода»). Цей сценарій аж ніяк не був конспірологічним – Тиждень.ua достеменно відомо, що в минулому парламентському скликанні подібні змови мали місце не раз і навіть не двічі (понад те, джерела серед нардепів розповідали, що окремих народних обранців справді доставляли «під купол» в екстреному порядку – як наприклад, автомагната Таріела Васадзе, за яким начебто послали «на південь» окремий літак, котрий приземлився в Києві акурат по обіді).
На той час ситуація в сесійній залі абсолютно підтверджувала вищеописану «теорію змови» – на своїх робочих місцях сиділо щонайбільше з десяток опозиціонерів, а президію «блокував» один-єдиний бютівець, що всівся прямо на спікерське крісло. Тобто, за бажання, регіонали елементарно могли б отримати повний контроль над парламентом – але не стали цього робити. Питання було в іміджі.
Як подейкували в кулуарах, необхідність персонального голосування вже встигла добряче «дістати» представників партії влади. І, начебто, прохання про вирішення цієї проблеми вже встигли передати на самий верх, тобто на Банкову. Співрозмовники Тиждень.ua розповідали, що вже сформовано список з півтора десятків недобросовісних нардепів, які замість нудного голосування воліють вирішувати власні бізнес-інтереси або ж банально ніжитися на курортах. Заходи щодо їхнього покарання передбачено найрадикальніші – складання депутаського мандату, а замість вибулих «під купол» мали зайти ті нардепи, які ще в минулому скликанні довели свою сумлінність щодо присутності в залі та натискання кнопки «за». А по двох депутатах вже нібито «ухвалили відповідне рішення».
– Але ж багато несумлінних нардепів потрапили в список не просто так, – прозоро натякнули ми співрозмовнику-регіогналу.
– Тоді їм повернуть те, що вони заплатили, може, ще якусь «неустойку» зверху, – відверто відповів нардеп.
– А як ви змусите ваших покласти мандати?
– Повірте, у нас ці питання дуже легко вирішуються, – змовницьки посміхнувся регіонал.
Станом на четверту вечора його однопартійці виглядали досить оптимістично – опозиція «розблокувала» трибуну, бо її вранішні вимоги щодо включення до порядку денного постанов щодо Тимошенко та євроінтеграції були виконані. Впевненість синьо-білих базувалася на тому, що їм таки вдалося нашкребти близбко 220 фізично присутніх депутатів (разом з комуністами, звісно).
Потрібні для результативного голосування 6-7 голосів ПР сповідівалася отримати за рахунок малопомітних кнопкодавських операцій.
Але ці маніпуляції не залишилися непоміченими. «Мені щойно зателефонували журналісти, які сказали, що зокрема, депутати Шуфрич та Колесніченко прикрились газеткою, і голосують за колег», – заявив свободівець Ігор Мірошниченко. З ложі преси було помітні й інші хитрощі регіоналів. Так, той же Нестор Шуфрич показово повільно голосував за себе, після чого швидким жестом намагався натиснути кнопку за відсутнього однопартійця, сподіваючись, що цього вже не помітять. Натомість Колесніченко розстелив на своєму та сусідньому депутатському столі газету широкого формату, і під нею тихцем, дивлячись в інший бік, простягав руку до пульту свого відсутнього колеги – як при цьому жмакався газетний папір, теж усі бачили.
Але навіть ці хитрощі регіоналам не допомагали. За звільнення Арбузова з посади голови НБУ (без чого не можна призначити його наступника) проголосували лише 217 нардепів, за повернення до розгляду цього питання – 221. За припинення депутатських повноважень міністра економіки Ігоря Прасолова – 224 (на останньому, ще минулорічному засіданні, для прийняття цього рішення теж не вистачило кілька голосів).
Голова фракції ПР Олександр Олександр Єфремов у відчаї вимагав від секретаріату парламенту оголосити в гучномовець про мобілізацію усіх нардепів до сесійної зали, тобто, фактично, намагався витягнути їх з кулуарів, буфету та туалетів. «Під куполом» з’явився Секретар РНБО, а за сумісництвом «директор парламенту» Андрій Клюєв.
Опозиція відчула, що пахне смаленим, і про всяк випадок підтягнулась поближче до трибуни, регіонали вчинили аналогічно. Хтось з депутатів вже почав обережно штовхатись.
Зрештою, спікер Володимир Рибак оголосив перерву до десятої ранку п’ятниці – регіонали вдруге за нинішнє скликання вчисту програли партію опозиції.