– А ти, Володю, теж воював?! – Аякже! – І що тобі солдати казали? – Гут, Вальдемар, гут! Цей бородатий анекдот про Вовочку, помічника окупантів, 12 років тому публічно цитував тодішній президент України Леонід Кучма. Так гарант висловився про свого, на той час іще слухняного, спікера парламенту Володимира Литвина. Натомість сьогодні цей анекдот переказують із вуст у вуста з іншого приводу: 3 липня всі до єдиного депутати з групи Литвина, в кількості 19 голів, підтримали сумнозвісний мовний закон (щоправда, кілька з них згодом заявили, мовляв, «нас там нє стояло»)… Винятком став лише сам далекоглядний Литвин. Він напрочуд вчасно потрапив на нараду «з гуманітарних питань» за участю президента.
Читайте також Закон про мови: регіонали-«безпрєдєльщики» не помічають безпомічних опозиціонерів
Законопроект авторства депутатів Колесніченка (котрий, передчуваючи близьку перемогу встиг обізвати галицький діалект української мови «відрижкою») та Ківалова не лізе ні в конституційні ворота, ні в адміністративний тин. Формально він ухвалений 248 голосами, але насправді, звісно, кнопки тиснули менш ніж третина вказаної кількості мандатоносців. На додачу до цього порушення всіх можливих процедур. На час здачі номера десять парламентаріїв уже відкликали свої голоси, а Литвин взагалі подав у відставку… Або принаймні так каже. Адже вони – депутати – мають свободу казати, що завгодно і якою завгодно мовою. Як висловився із цього приводу «режисер» фракції Партії регіонів Михайло Чечетов, «ми развєлі іх, как котят».
Читайте також: Що буде через 10 років після прийняття мовного закону(прогноз)