Україна потребує сьогодні власного дирижизму — ефективного державного регулювання ключових сфер, що поклало б край спіралі деградації, до якої її дедалі більше штовхає небезпечна суміш олігархічного лобізму та соціал-популізму. Про це на сторінках Тижня пише економічний експерт Олександр Крамар.
Він зауважив, що напрацьоване за останні десятиліття державне регулювання, попри позірно інші завдання, усі ці роки насправді було лише засобом обмеження конкуренції та вилучення економічних ресурсів на користь олігархату через монопольні та корупційні інструменти.
«Причому нині спостерігається тенденція до поглиблення проблеми. Завершуючи витискання соків із таких базових секторів української економіки, як гірничодобувна промисловість, електроенергетика, металургія, хімія, важке машинобудування, зерново-олійна галузь сільського господарства, олігархи активно придивляються до нових «жертв» для «освоєння» у межах характерної для них привласнювальної моделі господарювання. Ними ось-ось можуть стати ті сектори, у яких переважав малий та середній бізнес через менші масштаби та привабливість. Це легка, деревообробна, меблева та харчова промисловість, неолігархічний агробізнес. У зоні ризику також сектори, що досі перебували в комунальній або державній власності, як-от медицина, житлово-комунальне господарство, частина електроенергетики та газовидобутку, військово-промислового комплексу тощо», — йдеться в матеріалі.
За словами Крамара, якщо олігархат перетравить і ці галузі, знищивши там залишки конкуренції та паростки неолігархічного національного бізнесу, втратиться чи не остання можливість для неолігархічного розвитку України разом із залишками економічної конкуренції в країні. І навпаки, якщо репрезентовані здебільшого малим і середнім бізнесом, а також усе ще переважно комунальні та державні галузі економіки уникнуть олігархізації, вони можуть стати основою тієї здорової соціальної тканини національного бізнесу та нової української економіки, що є альтернативою привласнювальній корупційно-олігархічній моделі. А успіх малого та середнього бізнесу в цих секторах буде відправною точкою для стрімкого розвитку України загалом.
«У таких умовах украй важливим є належне державне регулювання, спрямоване на ліквідацію монополій, усебічне сприяння створенню нового й розвитку наявного малого та середнього бізнесу, підтримку на старті, навчання та перекваліфікацію громадян, готових узяти активну участь в економічному ривку. Для того країна пішла шляхом позитивних змін. Дані багаторічних соціальних моніторингів Інституту соціології НАНУ свідчать, що частка громадян, для яких була дуже важливою можливість підприємницької ініціативи залишається надзвичайно високою. У 2016-му вона перевищила 63% проти 46,3% у 2006-му. Проте цей потенціал не реалізується в умовах тотальної монополізації економіки і, як наслідок, несправедливого й економічного неефективно розподілу національного багатства та інвестиційного ресурсу», — пише експерт.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»