Олександр Крамар: Торгівля з Китаєм є чи найяскравішим прикладом шкоди для української економіки

11 Жовтня 2018, 13:17

Торгівля з Піднебесною фактично є чи найяскравішим прикладом нееквівалентності та шкоди для вітчизняної економіки, адже саме наплив китайських товарів упродовж останніх десятиліть убивав найрізноманітніші наявні або блокував створення нових потенційних підприємств і цілих галузей промисловості в Україні. Про це на сторінках Тижня пише економічний експерт Олександр Крамар.

 

Натомість, зауважує він, більшість вітчизняних виробників практично не мала доступу до одного з наймасштабніших у світі китайського ринку.

 

Крамар нагадав, що на вкрай небезпечні тенденції в торговельно-економічній співпраці з Китаєм Тиждень (див. Тиждень, № 34/2012). уже звернув увагу ще шість років тому. Тоді режим Януковича саме намагався за допомогою Піднебесної вирішити проблему напружених відносин із ЄС та Росією, яка наполягала на інтеграції до її Митного союзу. Підписавши 6 серпня 2012-го закон, що відкриває шлях до надання держгарантій лише за двома «інвестиційними» проектами КНР на суму $6,7 млрд, він мало не відкрив скриньку Пандори масштабної кредитної залежності України від китайських держкорпорацій на кабальних умовах. Тоді процес не зайшов надто далеко, зокрема й завдяки Революції гідності. Хоча наслідки таки укладених кабальних угод Україна пожинає й досі. Як-от із ДПЗКУ, яка в результаті першого траншу китайського кредиту (на $1,5 млрд із запланованих $3 млрд) перетворилася на чи не єдиного збиткового великого зернотрейдера в країні.

 

Та, за словами Крамара, неоколоніальний підхід Пекіна до торгівлі з Україною нікуди не подівся. Китайські державні корпорації й далі утримуються від прямих інвестицій та прагнуть обмежуватися кредитами під державні гарантії. При цьому на свій розсуд визначають напрямки використання наданих коштів, унаслідок чого вони мають швидко покинути «країну призначення» через оплату додаткових обсягів імпорту з Піднебесної.

 

«Тому наразі Україні потрібна не активізація співпраці з Китаєм на принципах, що склалися, а докорінна зміна її засад. Якщо потрібно, то на цьому шляху не варто зупинятися й перед радикальними діями аж до торговельної війни з КНР. За нинішніх обсягів та, найголовніше, структури двосторонньої торгівлі наші втрати від неї точно будуть не більшими, ніж вигоди, які відкриє для внутрішнього виробництва обмеження напливу китайських готових товарів», – наголосив експерт.

 

Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»