Перерозподіл доходів від багатших до бідніших не може бути панацеєю від бідності в Україні. Навпаки, педалювання цієї теми лише поглибить проблему. Про це на сторінках Тижня пише експерт Олександр Крамар.
«Постійна загроза втрати накопиченого підриває потенціал для багатіння громадян країни, стримує власників активів від інвестування в розвиток того чи іншого «довгого» бізнесу. А невпевненість у недоторканності приватної власності, побоювання того, що накопичене можуть відібрати, змушує виводити кошти з країни й удосконалювати механізми їх переховування й заведення назад уже у формі інвестицій», — йдеться в матеріалі.
Крамар зауважує, що хоч як це дивно звучить, однак страх корупціонера інвестувати, хай навіть і вкрадені кошти, завдає розвиткові країни значно більшої шкоди, ніж саме їх розкрадання. Бо останнє означає зміну власника ресурсів, але не виключає, що він залишить ресурс, який і далі працюватиме на країну.
«Є чимало таких прикладів у країнах, що розвиваються, коли навіть попри високу корумпованість економіка досить стрімко зростає (звичайно, що таку модель не варто брати для наслідування). Натомість страх інвестувати — це виведення ресурсів з економіки. А це підтримує канібалістичну економіку звуженого відтворення, коли таке розкрадання одночасно супроводжується постійним вилученням з економіки того, що розкрадається», — пише експерт.
Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»