Cкоро мине дві третини тривалості виборчої кампанії. Досі жодних великих несподіванок впродовж неї не сталося – Партія регіонів цілком очікувано заганяє опозицію у невигідне становище, використовуючи широкий комплекс заходів: від банального тиску, шантажу, погроз, підкупу до віртуозних комбінацій «розводу як котят». Голова КВУ Олександр Черненко прогнозує сумарну перемогу регіоналів, але радить опозиції не опускати руки – бо «у 2004 було не легше».
Тиждень.ua: Олександре, нещодавно виборча кампанія перейшла свій екватор. Які головні тенденції ви би виокремили? Як можна порівняти цю кампанію з попередніми кампаніями по виборах у Верховну Раду?
– Очікування щодо першої половини кампанії виправдались. Агітаційна кампанія почалася задовго до офіційного старту, зараз вона лише інтенсифікувалась. В організаційному плані було чимало несподіванок, багато в чому зумовлених недосконалістю законодавства: в плані реєстрації кандидатів, формування виборчкомів тощо.
Порівнювати цю парламентську кампанію з двома попередніми досить важко, адже зараз змінилася виборча система. Фактично, ми маємо не одну кампанію, а 226 – одну за партійними списками і 225 мажоритарних. В кожній з цих кампаній свої проблеми та драматургія. Оскільки кампаній стало більше, збільшився і загальний масив порушень.
Але окремі побоювання виявились марними. Вперше усі кандидати в нардепи реєструвалися Центрвиборчкомом, і ми очікували дуже великого напливу бажаючих, з яким ЦВК могла не справитися. Ми очікували до 5000 претендентів, але їх виявилося менше, близько трьох з половиною тисяч, і ЦВК цілком нормально пройшла процес реєстрації кандидатів.
Але виникло кілька спірних моментів. Перший стосувався питання судимості, насамперед Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Закон каже, що не можна реєструвати осіб, які мають непогашену судимість, Конституція каже, що не можна обирати таких осіб. Оскільки Конституція має вищу силу, опозиція апелювала до цього, стверджувала, що Тимошенко і Луценка треба реєструвати кандидатами, а якщо за них проголосують, тоді вже не видавати їм депутатські посвідчення. ЦВК вирішив інакше, і його рішення підтвердили суди двох інстанцій. Але навіть якби ЦВК їх зареєструвала, опоненти з Партії регіонів оскаржили б це рішення, апелюючи до закону про вибори, тож справа в будь-якому разі опинилась би в суді.
Більш проблемним стало питання реєстрації кандидатів, які могли не проживати в Україні останні п’ять років. ЦВК пішла зрозумілим шляхом. З Павлом Лазаренком все ясно – він як виїхав з України, так і ні разу не в’їжджав. Щодо інших кандидатів – Андрія Шевченка, Володимира Сацюка, Олексія Азарова, Віталія Кличка – ЦВК вирішила всіх їх реєструвати, бо так чи інакше вони бували на території України. Жодним законом не визначено порядок обрахування кількості днів, які кандидат перебував в Україні чи за її межами. В усіх випадках реєстрація цих кандидатів заперечень не викликала, окрім Сацюка. Тут суд не лише скасував його реєстрацію, а й оцінив дії членів ЦВК Андрія Магери та Валерія Шелудька. Однак це явно не компетенція суду, це можна розцінити як політичний тиск.
Що стосується виборчих комісій, то законом визначено порядок їх формування шляхом жеребкування – однак не вказано, у який саме спосіб. Раніше члени ОВК по кожному округу жеребкувалися окремо. Але ЦВК вирішила робити одне жеребкування на всі комісії – Комітет виборців України вважає таке рішення сумнівним.
Виникли питання і щодо форми бюлетенів, зокрема щодо внесення до них Тимошенка і Луценка. За законом, в бюлетені мають значитися ті особи, яких висунуто партійним з’їздом, але, на мою думку, в даному випадку ЦВК ухвалила логічне рішення – Тимошенко та Луценко не зареєстровані кандидатами, тому включення їх до бюлетенів суперечило б логіці виборчого процесу.
Тиждень.ua: А які головні проблеми зараз виникли у виборах за мажоритарними округами?
– Безперечно, найголовніша – це підкуп, починаючи під пайків та подарунків, закінчуючи безпосередньо грошима. На другому місці – адмінресурс. Але я б не перебільшував його вплив. На українця чим більше тиснеш, тим більший його опір. А якщо чиновник за когось агітує – це перша ознака того, що за цього кандидата не варто голосувати.
Але місцева влада діє в діапазоні від простих заяв про підтримку до розміщення агітації кандидатів на держустановах та комунальному транспорті, або ж приписує певному кандидатові ті заслуги (ремонт доріг, спорудження дитмайданчиків тощо), які й так були би виконані за рахунок передбачених на це бюджетних коштів.
Однозначно, це порушення рівності можливостей кандидатів, але я б не перебільшував впливу цих явищ на результат.
Більш небезпечна форма адмінресурсу – примус керівниками державних установ чи держпідприємств своїх працівників до підтримки конкретного кандидата. Це не є масовим явищем, але такі факти фіксуються.
Третя проблема мажоритарки – засилля чорного піару та «джинси».
Тиждень.ua: Їх стало більше, якщо порівнювати з попередніми виборами?
– Більше, хоча б тому, що у нас стало більше виборчих кампаній. У порівнянні з визнаними демократичними виборами 2006 та 2007 років – адмінресурс тоді був мінімальний, але «джинси» та підкупу стало більше. Тоді бували окремі випадки, але безпосередньо виборцю в руки нічого не «тикали».
Тиждень.ua: Найчастіше випадки прямого підкупу фіксуються на Півдні та Сході України. З чим це може бути пов’язано?
– У цих регіонах значно раніше почалася виборча кампанія, там за багато місяців до офіційного старту було відомо, хто за яким округом піде. І окремі кандидати від влади почали «окучувати» свої округи уже з весни. Крім того, на Сході елементарно більше виборців, тобто більше округів.
Натомість на решті території опозиціонери досить довго з’ясовували між собою, хто за яким округом піде і не «працювали» в цьому напрямку.
Тиждень.ua: На кожен випадок підкупу з боку опозиціонерів приходиться кілька десятків з боку влади. Як ви поясните таку диспропорцію? У опозиції банально бракує грошей?
– Справді, ресурси опозиції та влади неспівмірні. Факт підкупу дуже легко встановити та затримати причетних до нього осіб – але лише тоді, коли міліція захоче це зробити. І механізм вибіркових покарань включити дуже легко. Хоча, все ж таки, головною причиною є брак ресурсів у опозиції.
Читайте також: Як працюють агітатори
Тиждень.ua: Наразі встановлено кілька фактів підкупу, що однак не заважає відповідним кандидатам купувати своїх виборців і далі. До кінця цієї кампанії хоча б одного кандидата притягнуть за це до відповідальності?
– ЦВК не може вжити щодо таких кандидатів іншої санкції, аніж попередження. Але не треба забувати, що підкуп – це насамперед кримінальний злочин. У випадку з Давидом Жванією та іншими чинними депутатами зробити щось важко. Щодо інших це цілком можливо.
Однак дуже важко в суді довести пряму причетність кандидата до підкупу, бо переважно він здійснюється через благодійні фонди, представників кандидата тощо. Як на мене, боротися з підкупом можна було б через відкриття справ та затримання саме цієї середньої ланки, тих, хто безпосередньо вручає «подарунки» або цей процес організовує. Зробити кілька таких прецедентів і належно їх розпіарити, щоб іншим «неповадно было» – виключно з виховною метою. Але я підозрюю, що це знову ж таки, може робитися вибірково, і якийсь конкурент таким чином спробує нейтралізувати суперника.
Втім я не думаю, що будуть якісь серйозні справи, існує кругова порука, і підкупом грішать всі, хто має для цього можливості.
Тиждень.ua: У порівнянні з попередніми виборами, чи зріс якісний рівень передвиборчої агітації?
– Якщо говорити про кількість реклами, її очікувано багато. Кожан політсила намагається впливати на свою цільову групу. Виборець регіоналів більш консервативний, тому йде апеляція до «стабільності», опозиційний виборець – протестний, тому реклама більш безкомпромісна. Багато хто відмічає вдалу рекламу комуністів, але, зважаючи на її масовість одразу виникає питання: а звідки гроші?
Головне в рекламі – її ефективність. Багато хто плюється на рекламу Наталії Королевської, але її рейтинг за кілька місяців зріс з нуля до чотирьох відсотків, а це щось значить… У її випадку велику роль зіграла масовість, і вона спрацювала на результат.
Я не можу не відмітити, що у порівнянні, приміром з кампанією 2002 року, рівень підкупу, перешкоджання агітації тощо не став вищим – але зараз у людей є мобільні телефони з фотокамерами та відеокамерами, є соціальні мережі, і про будь-який пайок від кандидата громадськість дізнається одразу. Це стає новиною, складається враження масовості, але насправді великої різниці немає. І перші «герої» історій про підкуп, згадаємо регіоналів Максима Луцького, Тетяну Бахтєєву та інших, через широке розповсюдження інформації про їхню діяльність були змушені знизити обороти. І це, безперечно, добре.
Тиждень.ua: Повернімось до агітації. Багато хто критикує цю виборчу кампанію через абсолютну її беззмістовність: все крутиться довкола фраз «у нас є лідер», «ми маємо нову команду», «нам потрібна чесність», «перемога буде за нами», «треба бути щирими» та інших пустопорожніх месиджів. На вашу думку, це наслідок браку креативу у партійних політтехнологів чи український виборець «ведеться» саме на таку рекламу?
– Я погоджуюсь з цією критикою, але виборець теж різний. Для когось головне – це лідер, для когось – мова, для когось – гречка. Кампанія справді беззмістовна, використовується образ лідера, використовується протиставлення «ми – вони», але згадайте 2010 рік – фактично, нічого не змінилося.
Читайте також: Рейтинг кандидатів-"гречкосіїв"
Тиждень.ua: Але чи є така агітація ефективною? Довший час рейтинги провідних партій майже незмінні – і це попри активні рекламні кампанії, попри масу подій та тенденцій у суспільно-політичній сфері.
– Справа в тому, що партії нічого не пропонують. З тим, що Тимошенко сидить в тюрмі, народ вже звикся. Були сподівання на об’єднання Яценюка та «Батьківщини» – рейтинг виріс на пару відсотків і завмер. «Банду геть», «Юлі – волю» – це все правильно, але ці гасла вже своє відпрацювали.
Тиждень.ua: З іншого боку розповідають казки про «стабільність».
– Так, але електорат ПР не знає, за кого голосувати. Люди розуміють, що тієї стабільності немає і не буде – але за кого голосувати? За «помаранчевих»? Однозначно, ні. Частина електорату регіоналів пішла до комуністів, що можна побачити по рейтингах, і все. Відбувалася повна консервація електорату.
Тиждень.ua: Щось може статися до виборів, що кардинально змінить електоральні настрої?
– Кардинальних змін не буде. Зараз є дві інтриги виборів. Перша: хто виграє, ПР чи опозиція, це радше психологічний момент, бо різниця буде в один-два відсотки. Друга: чи пройдуть в Раду «Свобода» та «Україна – Вперед!» Решта не так важливо: візьме Кличко 11% чи 12%, візьме КПУ 8% чи 9% – питання другорядні.
Читайте також: Як пройшла перша половина виборчої кампанії
Тиждень.ua: Окремі опозиціонери відверто заявляють: опозиція зробила все, щоб програти ці вибори, насамперед, це стосується мажоритарної складової. Вам так не здається?
– Я не вважаю, що це було зроблено навмисно. Але багато хто з опозиціонерів розумів, що мажоритарка – це складно, це багато зусиль та коштів, і до останнього сподівався на місце в списку. Це велика помилка керівництва опозиції – давати надію на потрапляння в список, треба було сказати одразу: такий, такий і такий – на округи, про список не може бути мови.
Інший момент – багато хто орієнтується на 2015 рік і розраховує підійти до цих виборів в опозиційному статусі. Мені це здається помилкою: опозиції варто було б поборотися за максимальне представництво у Верховній Раді. Але головний фактор – нескоординованість дій як всередині об’єднаної опозиції, так і в стосунках з партією Кличка, недостатній ресурс, загальний хаос.
В результаті багатьох опозиціонерів кинули на округи, де на той момент вже два-три місяці активно працював кандидат від влади.
Тиждень.ua: За вашими прогнозами, скільки опозиція, якщо зараховувати до неї «Батьківщину», «УДАР» та «Свободу» сумарно може взяти голосів по мажоритарці?
– Максимум – 40 мандатів. Боюсь, що буде ще менше.
Тиждень.ua: Чи спрацює популярна технологія «громовідводу» – на окрузі, де підтримка ПР мінімальна, від неї йде напівтехнічний кандидат, натомість за негласної підтримки влади балотується самовисуванець, який позиціонує себе незалежним, але має зобов’язання перед партією влади? Виборці проковтнуть цю приманку?
– З одного боку, ПР багато де справді виставила лояльних до себе кандидатів, які не асоціюються напряму з владою. З іншого боку, регіоналам потрібна статистика – показати після виборів, що стільки-то висуванців від ПР перемогли в округах. І в кожному випадку доводилося шукати компроміс.
Виборець може проголосувати за партійним списком за комуніста, а за округом за олігарха, який роздає гречку. І не відчуватиме при цьому жодного внутрішнього дискомфорту. Тому багато таких кандидатів-«громовідводів» мають реальні шанси на перемогу.
Тиждень.ua: Домінування в окружних комісіях (ОВК) маргінальних партій, яких однозначно пов’язують з владою – це продумана від самого початку комбінація регіоналів, чи ПР просто швидко зорієнтувалася і нашвидкуруч домовилася з тими маргіналами, кому пощастило потрапити в ОВК?
– Я не готовий дати відповідь, бо я не володію інформацією. Але я повірю, що потрапляння цих «лівих» партій зумовлено статистично: з 87 партій-суб’єктів виборчого процесу від сили 15 – реальні, решта – технічні. Тому якби при жеребкуванні не витягнули «Союз анархістів», витягнули б інших маргіналів. І продавали б місця в комісіях не одні, а інші.
Читайте також: Влада намагається виграти вибори до голосування
Тиждень.ua:«Український Тиждень» нещодавно писав про те, що ПР, отримавши владу в ОВК, фактично, виграла вибори ще до їх початку.
– Я б не став говорити, що це автоматично дає перемогу. У 2002 році комісії контролював Кучма, а перемогла «Наша Україна». Звичайно, це дає переваги, але є спостерігачі, є члени комісій від опозиції, які можуть фіксувати факти порушень. Взагалі, в Україні виборчі комісії різними способами завжди контролювалися владою.
Тиждень.ua: Від жеребкування членів дільничних комісій варто очікувати таких же результатів, як і від жеребкування ОВК?
– Процедура жеребкування в ДВК дещо краща, по кожній дільниці не буде окремого жеребкування, але по кожній дільниці різні партії отримуватимуть ріні номери. Ця схема не ідеальна, але партія, яка отримала «щасливий білет», не увійде до всіх комісій. Але є інша проблема – на округах є, як правило, два-три реальних кандидати, решта – технічні. І всі вони отримають право на подання своїх представників до комісій. Тому торгівля членами ДВК буде ще масштабнішою, ніж членами ОВК. І принцип рівності можливостей буде порушуватися ще частіше.
Водночас, формально усе буде по закону. Партія регіонів на цих виборах діє дуже технологічно. На будь-які закиди вони відповідають: «А в чому справа? Закон не порушено…» Знаменитий вислів «розвели, як кошенят» до цієї ситуації підходить ідеально.
Тиждень.ua: Хіба побудова чіткою вертикалі контролю з боку влади, ЦВК-ОВК-ДВК, не гарантує їй перемогу?
– Я б не схилявся до капітулянтських настроїв. У 2002 році, у 2004 році було не легше. Будь-який спостерігач чи член комісії може завжди оприлюднити усі факти порушень. Влада хоче виграти, і бажано чесно. Ніхто не хоче санкцій і перманентної критики від Європи. Але в даному випадку це далеко не завжди можливо. Однак опозиції однозначно не треба складати руки.
Так, загалом розклад сил залишиться таким же, як зараз. Але існуватиме велика маса мажоритарників, і, як тільки вони відчують, що на президентських виборах може щось змінитися, вони першими втечуть від влади, як сталося у 2004 році. Буде створено кілька груп впливу, за регіональною ознакою, за ознакою близькості до певних олігархів тощо. Такого поняття, як «рука Чечетова» у майбутньому парламенті не буде.
Читайте також: Чи капітулює опозиція до виборів?
Тиждень.ua: Ви кілька разів згадували про роль спостерігачів на цих виборах. На вашу думку, наскільки активно виявлятимуть себе спостерігачі з-за кордону?
– Міжнародні спостерігачі теж різні. Є авторитетні, на зразок місій ОБСЄ, їхній висновок напевне буде досить критичним. Але такі місії ніколи відкрито не заявляють, чи є вибори легітимні чи не є. Де є добре, вони хвалять, де є погано, вони критикують, але загалом все висловлюється досить дипломатично.
Багато буде і заангажованих чи на владу, чи на опозицію спостерігачів, але світ насамперед прислухатиметься до авторитетних місій. Мабуть, на них зараз лежить така відповідальність, як ніколи.
Я не думаю, що вибори визнають повністю нелегітимними, але Україна за останні десять років рідко коли чула таку кількість критики від міжнародної спільноти, як після цих виборів.
Тиждень.ua: Але вибори можуть визнати недійсними?
– Гадаю, до цього не дійде. Хоча багато що залежатиме безпосередньо від дня голосування та процесу підрахунку голосів.
Я не вважаю, що ці вибори якось суттєво вплинуть на стосунки між Україною та Європою, які зараз, фактично. Вже є замороженими.
Читайте також: Делегація ПАРЄ про вибори в Україні
Тиждень.ua: А не заморозять їх ще глибше?
– Куди вже глибше? Далі – лише санкції. Сподіваюся, цього не станеться.
Тиждень.ua: Ваша організація існує вже багато років. Чи маєте ви реальний вплив на виборчі процеси в Україні, чи все ж таки ваше головна місія – лише інформування суспільства про них?
– Формування громадської думки теж є важливим завданням. Інколи ми вчиняємо і якісь юридичні кроки, захищаємо права виборців, подаємо скарги тощо, але головна мета – інформування громадськості про те, що відбувається на виборах. Звісно, ми не можемо кардинально на все вплинути, але сидіти склавши руки – ще гірше.
Тиждень.ua: У вас не складається враження, що нинішня влада останні два роки неухильно притримується принципу «собаки гавкають, а караван йде»? Їй прямо вказують на найочевидніші порушення та зловживання, а вона це повністю ігнорує. На виборах теж так може бути – це щодо ролі спостерігачів.
– Така проблема існує. Але є і точкові випадки, коли на такі факти реагують. За моєю інформацією, регіонала Петра Мельника, який неприкрито займається підкупом та використовує адмінресурс у своєму округу на Київщині, нещодавно викликали «на килим» свої ж, і цілком можуть взагалі позбавити підтримки. Але поки у регіоналів є можливість, вони зберігатимуть фасад законності.
Тиждень.ua: Йде чимало розмов про погодження кандидатів по мажоритарних округах між об’єднаною опозицією та «УДАРом», щоб кандидат з меншим рейтингом знявся з виборів. Сторони можуть перейти від слів до справ?
– Це може бути хіба що в окремих округах, де відрив між кандидатами занадто вже великий.