У. Т.: Чи потрібно, на вашу думку, скасувати статті 364 та 365 Кримінального кодексу, як це запропоновано у проекті Резолюції щодо України, підготованому Моніторинговим комітетом ПАРЄ?
– Статті 364 та 365 КПК – спадок радянських часів, з часу тоталітаризму і репресій. Вони завдають величезну шкоду Україні, особливо справі нашої інтеграції до європейських систем і структури. Київський саміт продемонстрував: без вилучення цих двох статей подальше просування України до Європейського Союзу неможливе. Стикаються два цивілізаційні підходи: європейський та радянсько-тоталітарний. Європейський принцип проголошує: оцінку діяльності політичного діяча, президента, прем’єра дають виборці, які голосують чи не голосують за нього. Тимошенко виборці оцінили позитивно: її підтримали майже 12 мільйонів. Якщо прибрати сфальсифіковані, дописані, домальовані до результатів її конкурента голоси, то в неї прихильників така сама кількість, як і в обраного президента.
Отже, ці статті справді потрібно вилучати і, вочевидь, це буде зроблено. Думаю, то станеться в І половині 2012 року, не пізніше. Інакше мова про підписання і, тим більше, про ратифікацію Угоди про асоціацію вже не буде йти. Після парафування процес може просто зупинитися. А на Київському саміті з ЄС Україна взяла на себе зобов’язання і навести лад у своєму законодавстві, і забезпечити демократичні вибори.
У. Т.: Документ досить жорстко критикує систему призначення суддів і загалом роботу суддівського корпусу…
– Зауваження Асамблеї щодо процедури призначення суддів, на мою думку, дуже слушні. В процедурі у нас, справді, панує повний хаос. Одних суддів призначає президент на 5-річний термін, потім їх обирає Верховна Рада довічно, що і породжує політичну, соціальну і економічну корупцію та беззаконня в судах, безправність громадян. Нам потрібно повернутися до обрання суддів всенародним голосуванням на обмежений термін. Суддя чесно виконує свої обов’язки – народ його обере знову. І я переконаний, що це цілком реально здійснити, внісши певні поправки до Конституції.
Читайте також: Проект резолюції ПАРЄ щодо України (повний текст)
Ще раз наголошую: суддя має обиратися, а не призначатися. Тому що всяке призначення судді, хоч би хто це робив, має відтінок політичного, та й не лише такого, інтересу. Веде до, зокрема, політичної корупції. Судді стають підневільними у тих, хто їх призначив. І рано чи пізно такі правки до Конституції будуть внесені.
У. Т.: Проект Резолюції цитує конкретні випадки тиску, що чинилися з боку виконавчої влади на Вищу раду юстиції…
– Щодо Вищої ради юстиції, то, на мій погляд, вигадали забагато тотожних структур – і Вища рада юстиції, і Рада суддів, і Судова адміністрація, а ще чимало всіляких судів – Адміністративний, Господарський… Простому громадянинові у цих судових джунглях годі й розібратися. Тому наводити лад треба в усій системі. Починаючи з прокуратури, яку треба позбавити права загального нагляду радянського штибу та права втручання в діяльність судів, коли прокурор диктує судді свій вердикт. Тут має бути проведена дуже велика робота під контролем Верховної Ради. Бо якщо нею займуться самі судді у своїх корупційних інтересах, тоді Україна заглибиться ще далі в безчинства та несправедливість.
У. Т.: Рада Європи наголошує, що Україна зловживає превентивним утриманням під вартою…
– Я поділяю занепокоєння Моніторингового комітету щодо надмірного застосування тримання під вартою. Ще з радянських часів мільйони наших громадян заганяли у тюрми для того, щоб держава могла використовувати безкоштовну робочу силу. Виключно в крайньому випадку, коли людина суспільно небезпечна, її можна брати під варту. Якщо ж вона не скоїла вбивства чи іншого крайнього злочину, її достатньо під час слідства тримати під домашнім арештом або під підписку про невиїзд. Тобто так, як робиться в Європі й у всьому цивілізованому світі. Я переконаний, такий процес піде, вже починаючи з наступного року. Тому що сьогодні ми маємо 250 тис. людей у тюрмах. В’язниці переповнені, вони стають розсадниками туберкульозу, гепатиту, ВІЛ-інфекції…
У. Т.: Чи потребує Україна Єдиного виборчого кодексу?
– Це питання на часі. Вже 20 років в Україні ухвалюють виборчі закони під конкретних осіб, під кожного президента, під ту чи іншу політичну силу. Необхідно раз і назавжди прийняти Єдиний кодекс, і в нього акуратно, дозовано вносити поправки, які торкатимуться покращення технології проведення виборів, а не його політичної наповненості. То була б гарантія до чесних, вільних, ненасильницьких виборів. Але, думаю, в Україні такий Кодекс може бути схвалений роки за три, не раніше. Найближчі парламентські вибори відбуватимуться за тим законом, який ми нещодавно ухвалили. Гадаю, жодних поправок до нього вже внесено не буде.