Журналіст Сергій Лещенко оприлюднив "облікову карту дільниці", яку мають заповнювати скупщики голосів. «У штабу кандидата, що скуповує виборців, є проблема проконтролювати, що людина, яка продала голос, проголосувала за потрібного кандидата.Тут фальсифікатори виборів проявляють кмітливість – в чому можна переконатися, ознайомившись із таким "документом"», – пише Лещенко.
«Фактично, це своєрідний бухгалтерський облік проданих голосів. Як це діє? Фальсифікатори попереджають підкупленого виборця, що він повинен поставити в бюлетені не просто значок, а намалювати незвичну конкретну фігуру – квадрат, коло, трикутник.Такий бюлетень буде визнаний дійсним, тому що закон дозволяє залишати будь-які позначки…Під час підрахунку голосів просумовується, скільки дивних позначок є на дільниці – і вираховується, скільки людей продали свій голос. Відповідно, так само можна вирахувати і розмір "преміальних" для координатора скупки. За словами моїх джерел, цю технологію вже застосовували на виборах президента 2010 року», – пише Лещенко та відзначає, що зараз, коли поновлено мажоритарні вибори, ціна одного голосу значно зросла.
Політолог, професор кафедри політології "Києво-Могилянської академії" Олексій Гарань на блозі пише, що йому важко повірити в те, що українці не знають про мажоритарну складову виборів, як свідчить дослідження Фонду "Демократичні ініціативи": Мажоритарна система, як виявилося, плутає виборця. Він вказує, що загалом, це відповідає сподіванням влади. «Абсолютно очевидно, що в мажоритарних округах набагато легше застосувати адміністративний ресурс, вдатися до підкупу виборців, використати технологію “добрих справ”. Іноді складається враження, що ми обираємо “господарників”, а не політиків. Хоча насправді “добрими справами” мали би займатися депутати місцевих рад, а не депутат законодавчого органу…», – пише Гарань та вказує на засилля "незалежних" кандидатів у мажоритарних округах.
Він не виключає, що після виборів в Україні знову скажуть, що мажоритарна система себе не виправдала, як це було в 1994- 1998 роках, коли у парламенті половина депутатів була формально безпартійними. "Ми вже проводили вибори і за змішаною системою виборів, у 1998 та 2002 роках, тоді теж було багато нарікань. Утім, мажоритарка має право на існування. У багатьох країнах Європи вибори до парламенту проводяться якраз за змішаною системою. Можливо, є сенс подумати над тим, щоб кандидатів в округах могли висувати лише партії… Наразі ж, в українських реаліях, ця система працює викривлено. Насамперед, вона викривлюється за рахунок адміністративного ресурсу та маніпуляцій, які застосовуються владою", – пише політолог.
Олександр Бригинець, голова постiйної комiсiї Київської міської ради з питань культури та туризму, озвучив свій універсальний тест для виборців, який «допоможе їм визначити, якій політичній силі вони симпатизують насправді, не за зовнішнім виглядом і розкрученістю бренда, а за її суттю і наповненістю».
«Пропоную людям провести своєрідний тест: напишіть на листочку імена десяти політиків, яким ви найбільше довіряєте чи симпатизуєте. Навпроти них напишіть ту політичну силу, до якої вони належать. Якщо п’ять і більше політиків входять до однієї політичної сили, то вибір зроблено. Якщо ж до однієї сили належить менше п’яти політиків, яким ви довіряєте, то розширте список до двадцяти політиків і напишіть ті політичні сили, від яких вони балотуються на виборах. Я впевнений, що саме такий метод допоможе визначити, якій саме політичній силі ви співчуваєте, яку підтримуєте. А також відкине спекуляції брендів, які в даний момент краще чи гірше рекламуються», – пише Бригинець.
Журналіст Мустафа Найєм на блозі коментує рейтинги агентства політичного консалтингу "Перспектива", за якими "Наша Україна" отримає 4,1%. «Сама "Перспектива" – агентство-фантом. Знайти офіційний сайт компанії в інтернеті не вдалося. Єдина згадка стосується якраз тієї самої прес-конференції, на якій були оголошені настільки втішні для "Нашої України" результати. Мабуть, "аналітики" працюю на ринку настільки давно, що в особливому представництві не потребують»,- пише Найєм.
Володимир В'ятрович у дописі до річниці створення УПА як історик відповідає на питання, що було сімдесят років тому, і не як історик – пробує уявити, що було б, якби не було УПА. «Україна без УПА, без бандерівців, які стримували нацистський та сталінський терор, а згодом розвалили імперію ГУЛАГу, без дисидентів, які від них підхопили естафету боротьби за незалежність, без масового національно-демократичного руху кінця 1980-тих – початку 1990-тих, без Шухевича, Стуса, Чорновола – така Україна буде лише тимчасовою країною. Без пам’яті про повстанців 1940-вих років до наших днів не дожила б пам’ять про повстанців 1920-тих, про Холодний Яр та спротив напередодні Голодомору — ми мали б лише довгу історію покори нашого народу. Точніше не мали б ні історії, ні народу», – пише В’ятрович.
Правозахисниця Олена Білозерська на блозі оприлюднила документальний фільм про справу киянина Олександра Рафальського, якого 11 років тому звинуватили у вбивстві п’ятьох людей і засудили до довічного позбавлення волі. "Повивчавши трохи цю справу, я побачила, що у ній кінці з кінцями не сходяться і вона має бути переглянута. Однак добитися цього – простіше на небо залізти. Всі експертизи стверджують, що підсудні невинні. Єдине, що свідчить проти них – їхні власні “явки з повинною”, дані під страшними тортурами. Ці явки підписали всі – крім Олександра Рафальського. Він усе витримав і не зламався. Тому, власне, я й узялася за його справу", – пише Білозерська.
Народний депутат Олеся Оробець на блозі коментує обіцянки прем'єр міністра підвищити зарплати освітянам. «Напередодні вчительського свята прем’єр вийшов за межі класичного сюжету – у мене є дві новини: одна хороша, інша погана – з якої починати? Новин для освітян віднайшлося в Азарова дійсно дві, але обидві, з його слів – хороші. Мовляв, завдяки «зусиллям партії та уряду» зарплата вчителя зросла впродовж останніх років на 1 тисячу 200 грн., а наприкінці 2013 року вона складатиме 3,5 тисяч. Схоже, керівнику уряду не доповіли вчасно, що він уже обіцяв учителям ці самі три з половиною тисячі, але до кінця 2012 року – рік тому – у переддень їх професійного свята. Який шанс тоді, що він і наступного року не страждатиме на склероз? Після того директори перепитували на зустрічах – яку саме країну і яких учителів мав Азаров на увазі?», – пише Оробець.
Львівська журналістка Галина Палажій на своєму блозі розповідає про приклад освітянського «німого протесту», про який напередодні дня освітян розповіла Тетяна Шаленко – голова Львівської обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. Олени Теліги і керівник капели хлопців-бандуристів “Гамалія “ ЦТДЮГ.
Цьогоріч наприкінці літа їхній колектив запросили на дитячий всеукраїнський фестиваль бандуристів “Таврійські зустрічі” у Херсонській області, що його організатором є музична школа в селі Таврійське. «Перший день фестивалю пройшов дуже гарно в сердечній атмосфері. На другий день вони мали їхати в Голу Пристань і там був запланований заключний концерт фестивалю на березі Дніпра. Дали їм автобуси на 150 учасників. Приїхавши, наші кобзарі пішли спочатку на набережну, щоб налаштувати інструменти і розігратися перед концертом. Їх слухали люди, дивувалися. Сцену було встановлено неподалік і коли пані Тетяна з хлопцями підійшли ближче, то побачили, що там аж “синіє” від банерів Партії Регіонів. У хлопців – шок і перша реакція: “ми тут співати не будемо”. Пані Тетяна сказала, що треба підійти до організаторів і пояснити їм свою позицію…Коли вони виходили зі сцени, їм навздогін організатор фестивалю сказав: “А Ви знаєте, автобуси, якими ви приїхали сюди, оплатила Партія регіонів. Якщо Ви такі гонорові, їдьте тоді своїм ходом”. На що студенти відповіли, що знайдуть ще тих кілька гривень на дорогу, але на сцені не залишаться. Вони заплатили по 18 гривень і доїхали в Залізний Порт», – пише Палажій.
«Львівські кобзарі не дозволили себе використати, створили прецедент, своїм “німим” протестом засвідчивши, що не все так однозначно, як регіонали собі думають, не все в них “схвачено”. Четверо студентів спромоглися на вчинок і це – хороший приклад гідності для всіх», – підсумовує авторка.