Журналіст Дмитро Корнійчук вважає, що українці, які вийшли на мітинг опозиції в Києві, очікували почути конкретику, зокрема, імена єдиних кандидатів в мери Києва та президенти країни, а також про найближчі плани у боротьбі з режимом.
«Виборці вимагали не дуже багато. Але ключові речі. Які б надихнули українців, незважаючи на розчарування останніх років, і надалі підтримувати опозицію. Але в черговий раз з'ясувалося: опозиційні лідери вважають особисті кулуарні інтереси більш важливими, аніж думки та сподівання народу. Як завжди. Навіть більше – цей народ ще тримають за повних дурнів», – пише Корнійчук, додаючи, що «з-поміж красивих слів на мітингу стає зрозуміло: об'єднаної опозиції офіційно також більше не існує», і хрест на ній, на його переконання, поставила Декларація про координацію дій у боротьбі, оприлюднена під час мітингу.
«Який був сенс акції "Повстань, Україно!", якщо немає жодного конкретного результату? Потішити лідерські амбіції її ініціатора Яценюка? Чи таку опозицію чекали українці? Чи за цих людей ми готові вийти проти влади? Дійсно, без Тимошенко опозиція перетворилася у суцільний фарс…», – підсумовує він.
Блогер Анатолій Марциновський також критикує оприлюднену під час мітингу декларацію опозиції.
«Рішення наших видатних опозиціонерів пертися на президентські вибори кожен окремо і лише в другом турі об'єднати зусилля – ідея, неперевершена за своєю дурістю. Бо результати виборів визначатимуться не в другому турі, а навіть задовго до туру першого», – вважає блогер.
Також він висловлює переконання, що опозиційні лідери «пересваряться ще до першого туру». «Окремий похід лише посилить сумніви людей у кожному з них – а сумніватися і так є чого. Зросте байдужість до результатів виборів та зневіра в остаточній перемозі опозиціонера. У людях не встигне визріти готовність захистити свій вибір у другому турі, якщо виникне така потреба», – пише він, наголошуючи, що для успіху опозиція повинна узгодити єдиного кандидата ще до початку виборчої кампанії.
Журналіст Роман Чайка пише, що «антифашистський мітинг», організований Партією регіонів, «і візуально, і в звуковому супроводі, і у символіці, і в гаслах був шабашем сталінізму та совкової пропаганди».
«Влада продемонструвала, що готова й надалі продовжити інформаційну атаку на власний народ із застосуванням усього потенціалу "совєтського агітпропу", кремлівських кліше "Великої Перемоги" з використання комуністичних міфів і брехні, яка їх супроводжує, супроти своїх сучасних опонентів та формування образу "врага народа" з усіх незгодних. Ті, хто і так щодня демонструють свою неосвіченість у всіх галузях, раптом вирішили спекулювати на історії (якої не знають навіть на "трієчку") і для свого захисту використати сталінську концепцію війни» – пишеш Чайка, називаючи таку політичну кампанію «новітньою регіональною спробою через підміну понять та історії використати на свою користь формулу "переможець отримує усе" і "переможців не судять"».
Журналіст Мустафа Найєм пише про побиття журналістки Ольги Сніцарчук під час сутички свободівців та молодиків спортивної статури після політичних акції у Києві. Наєм вказує, що на початку квітня після заяви про побиття народних депутаток від ПР сніжками «розлючені регіонали протягом доби змусили Віталія Захарченка з'ясувати всі обставини інциденту, викликати на допит десятки свідків і затримати підозрюваних. Протягом наступної доби міліція встановила мобільні номери всіх (!), то був поблизу місця події і протягом наступних тижнів слідчі запрошували їх на допит». Він наголошує, що в контексті заяви про побиття Сніцарчук, яку також викликали на допит через сніжки, «Віталію Захарченку нікого шукати не треба: у журналістів є відео та фото винуватців, їх імена і прізвища, домашні адреси і навіть сімейні фотографії», однак за добу після інциденту з боку МВС не послідувало жодних дій.
В той же час інтернет-експерт Максим Саваневський відзначає, що «те, з якою швидкістю поширювалась фотографія "антифашиста", який побив журналістку 5-го каналу, і що його ідентифікували всього за 2 години, свідчить про те, що люди досить швидко вміють самоорганізовуватись».
«Це дзвіночок, як організаторам сутичок, так і міліції, бездіяльність якої тепер значно легше ідентифікувати і згодом притягнути до відповідальності», – вважає Саваневський.
Блогер Аліна Денисенко обурюється акцентуванням при обговоренні результатів Євробачення у мережі на низький бал, який Росія дала українській співачці, а не її тертім місцем у фіналі конкурсу
«Це як історія з Ургантом і петрушкою: уся стрічка у Фейсбуці – у гнівних відгуках через той один бал. Однак виникає питання, чому людей це так турбує? І чому власне Росія мала би давати українській співачці бодай один бал? Мої ж фейсбук-«друзі» постійно намагаються довести, що ніякого брата, а тим паче старшого, не існує, що Росія – то інший соціокультурний вимір. Проте щойно починається цей конкурс – чекають дива у вигляді 12 балів. Це їхнє сподівання на те, що стосунки налагодяться між країнами? Що ми все-таки станемо любити одне одного і по-братськи обіймемося після взаємного обміну найвищими балами? Ви можете дати відповідь, навіщо ВАМ ті бали від Росії?», – пише вона.
На її переконання, так реагуючи на один бал отриманий від Росії, українці підтверджують, що досі чекають схвалення від “старшого брата”.
«Лише після його хорошого відгуку ми заспокоїмося, позірно позбудемося меншовартості – тимчасово: до нових ургантів і євробачень», – підсумовує Денисенко.
Громадський діяч Антон Дмитрієв пише про відсутність у Києві автобусів та тролейбусів, які влада закупила до Євро-2012.
«Як тільки в Києві температура перевалила за 25 градусів, на вулиці міста масово повернулися старі, облізлі і розбиті ЛАЗівські машини. Одна з відмінних рис цих тролейбусів та автобусів – чотири кватирки на салон, дві з яких найчастіше забиті цвяхами, люки ж відсутні взагалі. Тобто, при температурі більше 25 ззовні всередині такий транспорт перетворюється на мікрохвилівки на колесах», – пише він, відзначаючи, що проїзд у такому транспорті при заторах у місті стає своєрідним катуванням.
«Питання до київської влади: де ті нові тролейбуси та автобуси, які ви купили? Чому на Троєщину, Виноградар, Петрівку й інші райони Києва, включно із центром, зараз в більшості своїй їздить старий і законопачений непотріб ЛАЗу? Дайте звіт, де і як витрачаються гроші платників податків, і чому їм доводиться потіти і душитися в скотовозках, які ви пустили до столиці!», – закликає активіст.