Надзвичайний і повноважний посол України в США Валерій Чалий повідомив про попередні переговори з Америкою щодо можливої закупівлі Україною зенітно-ракетних комплексів ППО середньої дальності Patriot. Зрозуміло, що через таємність наразі маємо брак конкретики з цього питання. Утім, за неофіційними даними, може йтися про придбання щонайменше трьох батарей ЗРК Patriot вартістю по $750 млн.
Передовий ЗРК Patriot, розроблений американською компанією Raytheon, призначений для захисту від авіації, крилатих і балістичних ракет. Сьогодні комплекс, окрім ЗС США, стоїть на озброєнні низки країн світу, зокрема членів НАТО.
Оскільки Україна розраховує та має шанси стати черговим покупцем ЗРК Patriot американського виробництва, варто оцінити й відповідним чином урахувати досвід у цій сфері інших європейських країн, наприклад сусідньої Польщі.
Офсет або промислова кооперація давно й активно використовується в зброярському секторі, особливо коли йдеться про продаж високотехнологічних видів ОВТ. Наприклад, Польща в такий спосіб фактично в доволі стислі терміни спромоглася створити та прийняти на озброєння нові ефективні 155-мм САУ Krab.
Із використанням офсету польська сторона придбала у Великої Британії та Південної Кореї відповідно інтегровану башту з гарматою-гаубицею й гусеничне шасі. Це дало змогу завдяки країнам-продавцям організувати в Польщі серійне виробництво та навіть вийти з новим продуктом на зовнішні ринки. Так, 155-мм гармату-гаубицю цієї САУ вже придбала Україна для оснащення нової САУ «Богдана»).
Читайте також: Нові іграшки «бога війни»
Як відомо, 28 березня 2018 року польська сторона уклала зі США офсетну угоду, пов’язану з придбанням першої партії ЗРК середньої дальності Patriot на суму $4,75 млрд. Торік повідомлялося про виділення Варшавою на придбання ЗРК $7,6 млрд, отже, різницю можна вважати першим ефектом впровадження офсету.
Три перші батареї збираються прийняти на озброєння Війська Польського у 2022-му. Вони матимуть американську стандартну комплектацію та будуть повністю аналогічні тим, які є на озброєнні в армії США. Наступним п’ятьом батареям (у межах польської національної програми Wisła) дістанеться сучасніше обладнання, зокрема РЛС, до того ж уже з компонентами й складовими польського виробництва («полонізація» технології за умовою офсету).
За деякими даними, польські фірми в межах зазначеної програми Wisła також залучатимуться до виробництва зенітних ракет — здешевленої на 60% версії ізраїльських зенітно-ракетних установок SkyCeptor, здатних перехоплювати літаки, крилаті й балістичні ракети середньої дальності. За умов офсету в Польщі мають бути створені відповідні виробничі потужності й організовано серійне виробництво. А це вже дасть змогу забезпечити ЗРК боєприпасами власного виробництва. Поряд із цим нові польські системи отримають апаратуру Єдиної системи управління комплексами ППО-ПРО (IBCS). Остання розроблена американським концерном Northrop Grumman для армії США. Таким чином, Варшава розраховує закрити питання створення власної системи ПРО, що наразі відсутня. Польські експерти вважають підписання угоди доброю новиною для польської промисловості та збройних сил. На їхню думку, відтепер слід якомога ефективніше скористатися таким великим шансом, щоб підняти на сучасний рівень національну ППО, яка через застарілу матеріальну базу ще радянського виробництва перебуває на дуже низькому рівні.
Читайте також: Нова якість старої зброї
Використання цього шансу залежить від польської промисловості, потенційних партнерів і політики МО РП у сфері закупівель — тієї частини, якою займається Інспекторат підтримки (Inspektorat Wsparcia) Міністерства оборони Польщі. За останніми даними, МО РП активно працює над визначенням кола промислових підприємств, які братимуть участь у виробництві та виготовленні компонентів ЗРК, трансфері технологій тощо. На межі 2017 i 2018 років повідомлялося про укладення угод щодо придбання Румунією ЗРК системи ППО Patriot й отримання згоди Держдепатаменту США на закупівлю аналогічних систем Швецією. В обох випадках головним постачальником є американська кампанія Raytheon — виробник ЗРК. За попередніми даними, обидві угоди не передбачають придбання системи IBCS та офсету або промислової кооперації. Швеція як промислово розвинена держава, відома власними розробками ОВТ, у майбутньому може розраховувати на певні преференції та досягнення в промисловій кооперації зі США. Адже вона може чимало запропонувати Америці й країни часто та активно ведуть переговори. Йдеться про плани закупівлі Швецією поки що однієї батареї ЗРК Patriot вартістю $1,14 млрд.
На відміну від Швеції менш промислово розвиненій Румунії не варто сподіватися умов, корисних для її промисловості. Румуни змушені купувати все й одразу: сім комплексів загальною вартістю $3,9 млрд. За оцінками МО Румунії, перші ЗРК можуть потрапити на озброєння румунської армії вже до кінця 2019-го. Під час закупівлі ОВТ обов’язковим є виконання правила 30/70: 30% платиться одразу, решта 70% — протягом усього життєвого циклу придбаної техніки, а він зазвичай становить 20–30 років. Американські концерни добре це знають й активно використовують таку обставину у своїх інтересах. За постгарантійне обслуговування, експлуатаційні матеріали, а особливо за будь-яку модернізацію та пристосування до зміни ситуації на полі бою покупець має багато платити. Зазвичай з американськими фірмами треба узгоджувати й обговорювати все від самого початку, адже потім змінити щось в угоді буде важко.
Згадане правило 30/70 добре відоме також численним американським лобістам і радникам, які не випадково підбурюють керівників іноземних структур до простих закупівель ОВТ (усе й одразу), тобто без офсету та промислової співпраці. Вони діють виключно з огляду на власні інтереси та просто отримують зиск у формі комісійних зі всіх платежів, які проводить в такому разі кожна країна-покупець. Зрозуміло, що набагато вигідніше отримати значні комісійні під час підписання угоди, потім від перерахування останнього платежу й пізніше періодично мати (наприклад, що два роки) доволі значні суми. Зрозуміло, що під час торгівлі ОВТ між країнами НАТО комісійні зазвичай не сягають таких великих відсотків, як під час продажу аналогічної техніки арабським або азіатським державам. Але насправді тут навіть малий відсоток від значної суми вартості робить своє. Тож ніщо не заважає чиновникам, які ухвалюють рішення, переконати відповідні структури, мовляв офсет і промислова кооперація не окупаються, оскільки мають наслідком зростання вартості ОВТ, що продається. Отже, немає нічого дивного в тому, що операції з придбання ОВТ у багатьох країнах світу вважаються найвразливішими до корупції. Також не випадково ця сфера переважно контролюється відповідними національними спецслужбами.
Читайте також: Чому Україна торгує зброєю
Насправді все значно простіше й залежить від того, якій державі американці продають ОВТ. Тобто це визначає певні умови та можливість або ж неможливість офсету, що дуже добре проілюстрував польський приклад. Одразу ж після оголошення про початок формальної процедури на закупівлю Румунією та Швецією в США ЗРК Patriot, у деяких польських ЗМІ (а Польща була черговим покупцем зазначених систем) із подачі зацікавлених осіб було розгорнуто «дискусію», яка супроводжувалася такими ж замовними публікаціями в ЗМІ. Стверджувалося, що краще купувати все одразу та що жоден офсет полякам не потрібен, так буде дешевше тощо. Насправді ж, на думку експертів, упевненості щодо такого можливого «здешевлення» не було. До того ж воно не є простим.
Офсет в торгівлі ОВТ використовується в понад 140 різних країнах світу. Глобальні концерни витрачають на це значні суми. У середньому американські концерни з річним обігом у $20 млрд віддають на офсет по $2 млрд. Тобто до кожної проданої одиниці ОВТ слід додати щонайменше 10%, а то й 15–20% вартості.
У Польщі з 1999-го діяв закон про офсетну політику, згідно з яким будь-яке постачання в країну ОВТ іноземного виробництва вартістю понад €5 млн мало бути пов’язане з укладенням офсетної угоди. Також передбачалося покладання на іноземного постачальника ОВТ зобов’язань щодо інвестування 100% коштів у розвиток відповідної галузі промисловості, зокрема її військового сектору, на суму, не меншу як 50% вартості укладеного контракту. Плюс до всього — закупівля товарів місцевого виробництва.
У 2014 році в Польщі ухвалили новий закон про офсетні угоди, який передбачає укладання МО Польщі лише прямих офсетних угод з іноземними постачальниками ОВТ. Документ узгодив польське законодавство в цій сфері з вимогами Директиви 2009/81/ЄС. Основні інтереси безпеки держави згадуються в законі щонайменше сім разів, прямо або опосередковано посилаючись на ст. 346 Європейського трактату.
Висновок із цього простий: основні інтереси безпеки є ключем до розуміння офсету й інтерпретації нового закону про нього. Тобто в межах однієї угоди про поставки ОВТ офсет можна використовувати до однієї її частини, до іншої — купити ліцензію, розпочати виробництво якогось обладнання або його складової. Крім того, всі методи можна використовувати паралельно. Але виникає важливе питання для промисловості країни-покупця: як забезпечити повернення витрат на впровадження офсету, щоб вони стали виправданими?
Читайте також: Хто в Чорному морі господар?
Щоб визначити, чи потребує офсету закупівля Польщею ОВТ, насамперед слід мати на увазі, що ефективне впровадження такої технології потребує значних організаційних витрат. Крім того, потрібні чималі кошти на технологічні лінії, устаткування тощо. Натомість тендери на ремонт і модернізацію ОВТ Польський інспекторат підтримки організує на основі положень про державні закупівлі.
В останньому випадку польські експерти вбачають великий ризик для промисловості своєї країни, оскільки Інспекторат може проігнорувати факт, що така можливість дісталася внаслідок значних витрат, і просто оголосити звичайний тендер. Це очевидний недолік і велика помилка, оскільки для застосування офсету передусім слід довести, що ця закупівля пов’язана з провідним інтересом безпеки держави. Тому, вважають експерти, конкурс на проведення модернізації та обслуговування ОВТ разом з офсетом без проблем можна доручити фірмам-бенефіціарам конкретного офсету.
В Україні порядок укладення офсетних договорів поки що регулює Постанова Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року за № 432 «Про затвердження Порядку укладення компенсаційних (офсетних) договорів та видів компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами». Утім, з огляду на нові виклики та щораз більші потреби вітчизняного ОПК експерти вбачають необхідність у розробці окремого закону про офсетні угоди, який також (за аналогією з польським) відповідатиме Директиві 2009/81/ЄС щодо закупівель оборонної продукції. Очевидно, з огляду на наявність в Україні розвинутої науково-промислової бази у сфері ракетобудування використання офсету в разі позитивного рішення щодо придбання ЗРК Patriot американського виробництва буде більш ніж доцільним. Адже офсет означатиме придбання новітніх зброярських і ракетних технологій, що дасть змогу Україні не лише зменшити вартість закупівлі комплексів у США, а й долучитися до виробництва ОВТ світового рівня, зокрема зенітних ракет. І грамотно побудована ВТС із Польщею допоможе вирішити й таке вкрай важливе завдання. Офсет уже використовується українськими підприємствами для виходу й подальшого закріплення на зовнішніх ринках. Останній приклад — міжнародний тендер на придбання чотирьох корветів для потреб ВМС Бразилії. Українська ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», що бере в ньому участь разом із французьким (концерн Thales) і бразильським (AMRJ — Верф ВМС Бразилії в Ріо-де-Жанейро) партнерами, зробила офсетну пропозицію, від якої, за словами командувача ВМС Бразилії, буде «…важко відмовитися». Ідеться про можливість передачі Бразилії в пакеті з пропозицією будівництва нових корветів також недобудованого ракетного крейсера (колишній РКР «Україна») з наступним переозброєнням новими сучасними системами на вимогу замовника. Оскільки корпус та енергетична установка корабля перебувають у доброму стані, решта не буде проблемою. Потенційна перемога в бразильському тендері дасть змогу не лише дістати відповідні фінансові й технологічні вигоди, а й забезпечить завантаженість роботою десятки унікальних вітчизняних підприємств.